ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.03.18
13:47
Вітряний літній день.
Рівняються по стіні
дерево і його тінь.
І тінь цікавіш мені.
До ставу збіга стежа,
чую ляск батогів.
Ба, і це не межа
забавкам дітлахів.
Рівняються по стіні
дерево і його тінь.
І тінь цікавіш мені.
До ставу збіга стежа,
чую ляск батогів.
Ба, і це не межа
забавкам дітлахів.
2019.03.18
11:47
А час іде, усе минає,
І мова тихо помирає...
Із сіл пустих, з тієї хати,
Слова втекли... Бо тільки мати
Могла в уста своїй дитині
Покласти слово у родині.
Співала тиху колискову,
І мова тихо помирає...
Із сіл пустих, з тієї хати,
Слова втекли... Бо тільки мати
Могла в уста своїй дитині
Покласти слово у родині.
Співала тиху колискову,
2019.03.18
11:09
Ату! Ату! З рушницею в руці
Нас гонить влада до смертей, до прірви.
Розставили червоні прапорці,
Минаючи поля, дороги, вирви.
Усе для них! Народу біг стрімкий
З країни утікаючи, із дому,
Їх не спиняє
Нас гонить влада до смертей, до прірви.
Розставили червоні прапорці,
Минаючи поля, дороги, вирви.
Усе для них! Народу біг стрімкий
З країни утікаючи, із дому,
Їх не спиняє
2019.03.18
11:00
Світочу всміхнися, хмари розтопи!
Променем ласкавим
засівай безмежжя.
Світ збирає радість в сонячні снопи,
золотим узором білоцвіт мережить.
Крильця у метеликів дивне -
рішельє,
Променем ласкавим
засівай безмежжя.
Світ збирає радість в сонячні снопи,
золотим узором білоцвіт мережить.
Крильця у метеликів дивне -
рішельє,
2019.03.18
09:54
В глибині душі, на самім денці,
Бережу повагу до основ,
Тих, що українські западенці
Пронесли віками через кров.
Майже всі виходили з криївок
До маржин, колиби і снопа.
За божницю клали стос листівок
Бережу повагу до основ,
Тих, що українські западенці
Пронесли віками через кров.
Майже всі виходили з криївок
До маржин, колиби і снопа.
За божницю клали стос листівок
2019.03.18
08:46
Із карася зчищається луска
Не важко, а із окуня - погано.
Тече щодня поезії ріка,
Шматочки дум горою під диваном.
Дає поради із-за тину спец:
- Серйозно кулаком у вічність гупай!
Бо з лірики - на
Не важко, а із окуня - погано.
Тече щодня поезії ріка,
Шматочки дум горою під диваном.
Дає поради із-за тину спец:
- Серйозно кулаком у вічність гупай!
Бо з лірики - на
2019.03.18
01:20
Віддай мені свій біль увесь,
Віддай мені усі страждання.
Хай сивина укриє рання –
Прийде здоров`я - днем чудес.
Віддай мені свій біль увесь.
Віддай мені усю скорботу,
Недуги тіла й серця – всі!
Віддай мені усі страждання.
Хай сивина укриє рання –
Прийде здоров`я - днем чудес.
Віддай мені свій біль увесь.
Віддай мені усю скорботу,
Недуги тіла й серця – всі!
2019.03.18
00:15
Чи збагненним стало невідоме,
Чи кохання добавляє сил, –
Легко так, немов тягар утоми
З пліч упав, як тиша із могил.
Легко так, що хочеться літати
І собі самому довести,
Що умію й можу ще затято
Звод
Чи кохання добавляє сил, –
Легко так, немов тягар утоми
З пліч упав, як тиша із могил.
Легко так, що хочеться літати
І собі самому довести,
Що умію й можу ще затято
Звод
2019.03.17
21:20
– Что скажешь? – cпросил я Алексея, протягивая старое фото, когда почти через год мы наконец-то встретились снова на нейтральной территории.
– А что тут скажешь? Юная и хорошенькая. Твоя в девичеств
2019.03.17
20:54
Коли мені наврочить ранок
будильника нечисту силу,
з пітьми завішених фіранок
пірну я в напрямку світила.
І, щоб не стати злу мішенню,
у заговорену кишеню
засуну заклинань детектор,
будильника нечисту силу,
з пітьми завішених фіранок
пірну я в напрямку світила.
І, щоб не стати злу мішенню,
у заговорену кишеню
засуну заклинань детектор,
2019.03.17
15:56
Надворі весняні клопоти щоденні,
та дзвенить піснями небокрай.
Розгорланились птахи, як навіжені,
хоч бери та вуха затуляй.
Дихають п'янким на повні груди киснем -
парків, лісосмуг, степів, дібров.
та дзвенить піснями небокрай.
Розгорланились птахи, як навіжені,
хоч бери та вуха затуляй.
Дихають п'янким на повні груди киснем -
парків, лісосмуг, степів, дібров.
2019.03.17
15:55
З козла молока втричі більше,
Аніж з хитруна-хохлака.
- Рятуйте-е-е-!- у відповідь тиша,
Народ від халепи втіка.
Вирує доокола повінь,
Кричить бідолаха: - Спаси-и-и!
Утопленик - братик по крові,
Аніж з хитруна-хохлака.
- Рятуйте-е-е-!- у відповідь тиша,
Народ від халепи втіка.
Вирує доокола повінь,
Кричить бідолаха: - Спаси-и-и!
Утопленик - братик по крові,
2019.03.17
14:13
із гіркою долею своєю
прожила я непросте життя
замість манікюру в нігті глею
набивалося без співчуття
і боліли труджені всі пучки
та душа боліла в сто раз гірш
як виймала шпичаки – колючки
прожила я непросте життя
замість манікюру в нігті глею
набивалося без співчуття
і боліли труджені всі пучки
та душа боліла в сто раз гірш
як виймала шпичаки – колючки
2019.03.17
13:44
У просторі розтанули слова
Невидимі, вони ще мають владу.
А під ногами в березні моква,
Невизначеність, де немає ладу.
Неприбрана душа одна стоїть
На березі життя, краю дороги.
Питання актуальне у ст
Невидимі, вони ще мають владу.
А під ногами в березні моква,
Невизначеність, де немає ладу.
Неприбрана душа одна стоїть
На березі життя, краю дороги.
Питання актуальне у ст
2019.03.17
13:38
Як виживаєш, націє рабів,
Тих, що за гречку продали свободу
І мову материнську, хату, спів,
Безчестям замінили честь народу?
Що продали майбутнє поколінь
За хліба шмат і сріблеників жменю.
Вам за дер
Тих, що за гречку продали свободу
І мову материнську, хату, спів,
Безчестям замінили честь народу?
Що продали майбутнє поколінь
За хліба шмат і сріблеників жменю.
Вам за дер
2019.03.17
11:44
Коли диявол вже сидить на троні,
Із булавою владною в руці –
Народ ковтає сльозоньки солоні,
Бо правлять ним не люди, а людці.
Повсюди плач гіркий і тихий стогін,
А непогода теж своє – моква.
І зради
Із булавою владною в руці –
Народ ковтає сльозоньки солоні,
Бо правлять ним не люди, а людці.
Повсюди плач гіркий і тихий стогін,
А непогода теж своє – моква.
І зради
2019.03.17
11:38
Жінка - маківка на вітрі,
барви блякнуть у палітрі,
пригадалося... зустріла...
Лиш один - вогонь для тіла!
Десь у нього - лан, косиці,
блискотять млинки і спиці.
Угамуйся: скоро осінь,
барви блякнуть у палітрі,
пригадалося... зустріла...
Лиш один - вогонь для тіла!
Десь у нього - лан, косиці,
блискотять млинки і спиці.
Угамуйся: скоро осінь,
2019.03.17
11:35
Пробач, матусю, в поминальний день
Є скибка хліба на столі і є водичка.
Плеча твого немає, слів, пісень,
Лише вогонь малесенький від свічки.
І є тепло і світло, ніби ти
Десь поряд є, але знайти не мо
Є скибка хліба на столі і є водичка.
Плеча твого немає, слів, пісень,
Лише вогонь малесенький від свічки.
І є тепло і світло, ніби ти
Десь поряд є, але знайти не мо
2019.03.17
09:13
В тебе інші: вимір, осі,
вектори, координати…
А мені, що ти і досі
в снах мій дім шукаєш, –
знати б.
17.03.2019
вектори, координати…
А мені, що ти і досі
в снах мій дім шукаєш, –
знати б.
17.03.2019
2019.03.17
09:00
Гніздо порожнє на крислатій
і знеособленій вербі
могло б уже притулком стати
для здичавілих голубів,
але завжди пташині зграї,
не так, як родич чи сусід, –
чужу оселю оминають,
щоб не зневажити свій
і знеособленій вербі
могло б уже притулком стати
для здичавілих голубів,
але завжди пташині зграї,
не так, як родич чи сусід, –
чужу оселю оминають,
щоб не зневажити свій
2019.03.17
08:21
Летять ранкові позивні,
А повідомлення - за ними.
Їх адресовано й мені
Оцими днями весняними.
Мене пробуджують вони,
Ці звуки, схожі на "морзянку".
Гінці місцевої луни
А повідомлення - за ними.
Їх адресовано й мені
Оцими днями весняними.
Мене пробуджують вони,
Ці звуки, схожі на "морзянку".
Гінці місцевої луни
2019.03.16
22:44
нам звичайно ж не видно крізь хмар каламутні річки
але знай – угорі – де небесні сліпучі престоли
світлі янголи скролять там наші життєві стрічки
дещо лайкають тільки ось не коментують ніколи
а вни
але знай – угорі – де небесні сліпучі престоли
світлі янголи скролять там наші життєві стрічки
дещо лайкають тільки ось не коментують ніколи
а вни
2019.03.16
20:52
А нас південний вітер побратав.
Цей павітер із присмаком лаванди,
Що грав колись канатами, і ванти
Немов ченці – насмішливі ваганти
Гули всіма відтінками октав.
Та це колись, фрегатів тих нема –
Там
Цей павітер із присмаком лаванди,
Що грав колись канатами, і ванти
Немов ченці – насмішливі ваганти
Гули всіма відтінками октав.
Та це колись, фрегатів тих нема –
Там
2019.03.16
17:30
Серцю боляче мовчати.
І самотньо – іпостасі…
Розминаємось у чаті.
Не збігаємось у часі.
03.2019
І самотньо – іпостасі…
Розминаємось у чаті.
Не збігаємось у часі.
03.2019
2019.03.16
14:53
А чи потрібні Богові раби?!
Раби рабів беруть собі у рабство,
Будуючи своє «небесне царство»,
Чекаючи новітньої доби.
Тепер пророки, Господи прости, -
Ні прихистку тобі, ні порятунку.
То Юда зрадив че
Раби рабів беруть собі у рабство,
Будуючи своє «небесне царство»,
Чекаючи новітньої доби.
Тепер пророки, Господи прости, -
Ні прихистку тобі, ні порятунку.
То Юда зрадив че
2019.03.16
14:38
всі торішні листи - пам'ять з минулого, що приніс листоноша від тебе нещодавно, Венді.
я зібрав старанно, наче збираєш літописи нащадкам у сувої ціле століття.
я усі прочитав твої тексти, відчув твої
я зібрав старанно, наче збираєш літописи нащадкам у сувої ціле століття.
я усі прочитав твої тексти, відчув твої
2019.03.16
14:37
Не встрягатиму в халепи,
бо не йде ніхто
розглядати сотні сепій,
фалдочки пальто.
Не запрошують на свято,
де макітри й чад,
де підпал старої вати.
бо не йде ніхто
розглядати сотні сепій,
фалдочки пальто.
Не запрошують на свято,
де макітри й чад,
де підпал старої вати.
2019.03.16
12:17
А на Росії сіло еНеЛО!
На Раші гуманоїди – це круто!
Європі та Америці – hello
покаже ВеВеПе. А ПеПеО
уявно ублажає
ліліпута.
***
На Раші гуманоїди – це круто!
Європі та Америці – hello
покаже ВеВеПе. А ПеПеО
уявно ублажає
ліліпута.
***
2019.03.16
12:15
Ерот осліп! Любов збиває з курсу,
Ступає на слизьку стезю нога.
Тебе поцілував би та..боюся,
А, може ти не хочеш, жінко, га?
Обмацати кулясту би м'якушку,
В трикутний рай загнати скакуна...
Але стари
Ступає на слизьку стезю нога.
Тебе поцілував би та..боюся,
А, може ти не хочеш, жінко, га?
Обмацати кулясту би м'якушку,
В трикутний рай загнати скакуна...
Але стари
2019.03.16
07:44
Покинула вдосвіта сонячна мрія!
Невже мої сни не належать мені?
Затемнення сонця, нічого не вдієш,
босоніж іду по колючій стерні.
Важкий хрест несу на Голгофу, о Боже!
Як, бідний, Ти ніс? Мій нагру
Невже мої сни не належать мені?
Затемнення сонця, нічого не вдієш,
босоніж іду по колючій стерні.
Важкий хрест несу на Голгофу, о Боже!
Як, бідний, Ти ніс? Мій нагру
2019.03.16
04:19
Дай, люба, тебе обійму
Під час хворобливого сну,
І сили тобі поверну
Собою. Розвіється сму-
ток... Він від цієї пори,
Що крони хитає дерев
Оголених... Горло дере
Під час хворобливого сну,
І сили тобі поверну
Собою. Розвіється сму-
ток... Він від цієї пори,
Що крони хитає дерев
Оголених... Горло дере
2019.03.16
00:25
Радощам – радуюсь, звісно...
Смутками – мучусь терпляче...
Невідворотності різні
Не призначають побачень
Ні за столом при вечері,
Ні на шляху до роботи –
Горе – постукає в двері,
Щастя – постане нап
Смутками – мучусь терпляче...
Невідворотності різні
Не призначають побачень
Ні за столом при вечері,
Ні на шляху до роботи –
Горе – постукає в двері,
Щастя – постане нап
2019.03.15
22:57
Життя сміялося із мене,
Поет, це – вічний наївняк.
Узяти б і порізать вени –
З наївняка будЕ мертвяк.
Хай слово золоте чи срібне –
Я краще вічності всміхнусь.
Кому життя моє потрібне?!
Поет, це – вічний наївняк.
Узяти б і порізать вени –
З наївняка будЕ мертвяк.
Хай слово золоте чи срібне –
Я краще вічності всміхнусь.
Кому життя моє потрібне?!
2019.03.15
21:25
Великий камінь лежав на висоті.
Гілля дерев схилялося над ним,
Сідало птаство і пісні співало.
Здавалось, кращої місцини не знайти
Для мрійників і мудреців.
Та камінь нудився усім цим
І заздрісно диви
Гілля дерев схилялося над ним,
Сідало птаство і пісні співало.
Здавалось, кращої місцини не знайти
Для мрійників і мудреців.
Та камінь нудився усім цим
І заздрісно диви
2019.03.15
19:27
Ой, попутав діда біс –
Дід в політику поліз,
Користуючись моментом
Навострився в президенти.
Та зчинила рейвах баба:
– Ти куди, старий незграбо?
Ти ж не годний ні до чого,
Дід в політику поліз,
Користуючись моментом
Навострився в президенти.
Та зчинила рейвах баба:
– Ти куди, старий незграбо?
Ти ж не годний ні до чого,
2019.03.15
19:03
Осінь іде невблаганно і нас не мине.
Тепло на серці, коли пригортаєш мене.
Сонце заходить і сходить між нами тоді,
Гріє, щоб ми не лякались обійм холодів.
Лиш у мені матимеш Ти радість зорі ясну
Я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тепло на серці, коли пригортаєш мене.
Сонце заходить і сходить між нами тоді,
Гріє, щоб ми не лякались обійм холодів.
Лиш у мені матимеш Ти радість зорі ясну
Я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2019.03.17
2019.03.15
2019.03.10
2019.03.10
2019.03.10
2019.03.03
2019.03.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Дігай Тетяна :
"Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."
|
2010.05.02 |
Критика та Аналітика - Останні надходження за 30 днів
Вовк Ірина [2019-03-09 16:20:12] Переглядів: 31 | Коментарів: 0 Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0923 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0923 seconds