ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.10.15
13:59
Чи ти людина? Ні, мара двонога!
Із вуст злітає "йоб" й огидне "бля".
Бо ти - хахол, росмовна чорна погань,
Не українець - вироджена тля.
Хахли - це не господарі, а воші,
І хоч із ними цілий вік живу,
Із вуст злітає "йоб" й огидне "бля".
Бо ти - хахол, росмовна чорна погань,
Не українець - вироджена тля.
Хахли - це не господарі, а воші,
І хоч із ними цілий вік живу,
2019.10.15
12:11
Вінок 10. Одкровення від змія
1.
Натхнення-мука до небес горить
І плавляться зірки, течуть в долоні.
У гріх веде магічний лабіринт,
У снах тремтять бажання ніжно-сонні.
1.
Натхнення-мука до небес горить
І плавляться зірки, течуть в долоні.
У гріх веде магічний лабіринт,
У снах тремтять бажання ніжно-сонні.
2019.10.15
10:43
Розлюблена… Але ж була кохана.
Розлюблена… Як боляче, як жаль.
У серці вічна незагойна рана.
В душі і в світі лиш моя печаль.
Розлюблена, покинута, забута…
У небуття ідуть роки зітхань.
Розлюблена… І
Розлюблена… Як боляче, як жаль.
У серці вічна незагойна рана.
В душі і в світі лиш моя печаль.
Розлюблена, покинута, забута…
У небуття ідуть роки зітхань.
Розлюблена… І
2019.10.15
09:16
Зелений дощ і сива далечінь,
Світ кольоровий, різнобарвна злива,
В саду від спеки порятує тінь.
І я від цього усього щаслива.
Бо тут мій дім, і школа, і земля,
І вишня біла, мов старенька мама.
Я так
Світ кольоровий, різнобарвна злива,
В саду від спеки порятує тінь.
І я від цього усього щаслива.
Бо тут мій дім, і школа, і земля,
І вишня біла, мов старенька мама.
Я так
2019.10.15
07:39
Перед серцем великим твоїм
Я сьогодні стаю на коліна.
І не сплю, і не п'ю, і не їм,
І щасливий, що я - твій мужчина.
Я сьогодні в любові воскрес
І життя по-новому осмислив.
Ти - безцінний дарунок н
Я сьогодні стаю на коліна.
І не сплю, і не п'ю, і не їм,
І щасливий, що я - твій мужчина.
Я сьогодні в любові воскрес
І життя по-новому осмислив.
Ти - безцінний дарунок н
2019.10.15
00:21
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують з
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують з
2019.10.14
23:01
та в курсі ви любите більше тексту
& щоб політична справа
інакший прогрес рівноцінний регресу
чи бавить а чи не бавить
звичайно ви маєте більше сенсів
святкові біблійні тарелі
& слово є срібло або vi
& щоб політична справа
інакший прогрес рівноцінний регресу
чи бавить а чи не бавить
звичайно ви маєте більше сенсів
святкові біблійні тарелі
& слово є срібло або vi
2019.10.14
22:35
Ти знаєш, так важко
Примусити всіх говорити про себе
Або добре, або нічого...
Піти за обрій,
Без сумніву і печалі...
Осінь така цього року красива
І така важка...
Наповнити б кров'ю своєю
Примусити всіх говорити про себе
Або добре, або нічого...
Піти за обрій,
Без сумніву і печалі...
Осінь така цього року красива
І така важка...
Наповнити б кров'ю своєю
2019.10.14
21:45
Обоє линули за обрії печалі,
І зорями у небі малювали шлях.
А часу течія розкручує спіралі,
І подарує їм кохання на уста,
Аби дороги долі кроками ставали,
Щасливі миті обертає у роки,
У ритмі їх серця
І зорями у небі малювали шлях.
А часу течія розкручує спіралі,
І подарує їм кохання на уста,
Аби дороги долі кроками ставали,
Щасливі миті обертає у роки,
У ритмі їх серця
2019.10.14
21:43
Не мовчи, не мовчи,
Не ламай гілки молодого дерева.
Сонце котиться десь за обрій...
Я не плачу,
Це просто очі такі вогкі.
Я не буду гадати і думати, де ти є
Де б не був, знаю: ти не мій..
Я не плачу
Не ламай гілки молодого дерева.
Сонце котиться десь за обрій...
Я не плачу,
Це просто очі такі вогкі.
Я не буду гадати і думати, де ти є
Де б не був, знаю: ти не мій..
Я не плачу
2019.10.14
20:45
Добирає урожайне літо
качани і колос до куля
і Ярило у піке зеніту
сіє павутини на поля.
І Покрова устеляє сіно
пеленою на нове зело.
По озимині її насіння
качани і колос до куля
і Ярило у піке зеніту
сіє павутини на поля.
І Покрова устеляє сіно
пеленою на нове зело.
По озимині її насіння
2019.10.14
18:58
Арфістка схилилась на арфу
і тихо заснула,
хоча ще пружинило струни,
і золото грало,
а ніч біля моря
у рота води набирала
й по хвилі, по звуку, по крапці
весь світ проковтнула.
і тихо заснула,
хоча ще пружинило струни,
і золото грало,
а ніч біля моря
у рота води набирала
й по хвилі, по звуку, по крапці
весь світ проковтнула.
2019.10.14
18:43
Зелений дощ і сива далечінь,
Світ кольоровий, різнобарвна злива,
В саду від спеки порятує тінь.
І я від цього усього щаслива.
Бо тут мій дім, і школа, і земля,
І вишня біла, мов старенька мама.
Я так
Світ кольоровий, різнобарвна злива,
В саду від спеки порятує тінь.
І я від цього усього щаслива.
Бо тут мій дім, і школа, і земля,
І вишня біла, мов старенька мама.
Я так
2019.10.14
18:31
Червоні вишні – біла пелена,
Січеться поле місячним череслом.
Червона смуга пам'яті воскресла
І в ягодах солодких ожила.
Ти не сама, ти знаєш, не сама.
Твоя душа горить і замерзає.
Твоє життя – між п
Січеться поле місячним череслом.
Червона смуга пам'яті воскресла
І в ягодах солодких ожила.
Ти не сама, ти знаєш, не сама.
Твоя душа горить і замерзає.
Твоє життя – між п
2019.10.14
06:29
З городів повіяло димом,
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.
2019.10.13
22:16
Загортайся у мене, як в хутро,
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я
2019.10.13
20:33
Коханий мій, вже не злетять ніколи
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.
Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я ли
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.
Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я ли
2019.10.13
18:57
У світі є одна деталь.
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.
І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.
І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш
2019.10.13
17:25
Хто хоче золота - обряще,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.
В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.
В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,
2019.10.13
15:44
злободенносте
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти
тих людей що придумав
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти
тих людей що придумав
2019.10.13
11:50
Вінок 9. Свято Діоніса
1.
Чому ж така жорстока ти, богине, –
Грайлива німфо із шалених мрій?
Відвертих віршів обступили тіні.
Накрив мене нестримний зоревій!
1.
Чому ж така жорстока ти, богине, –
Грайлива німфо із шалених мрій?
Відвертих віршів обступили тіні.
Накрив мене нестримний зоревій!
2019.10.13
10:51
У захваті вдихаю небо: «Чи ж не…»
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке прекрасне і знайоме.
Дивлюсь на світ, як вперше – після коми.
…Душа пізнала безміри і міри,
Летіла крізь «тунелі», «чорні діри»,
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке прекрасне і знайоме.
Дивлюсь на світ, як вперше – після коми.
…Душа пізнала безміри і міри,
Летіла крізь «тунелі», «чорні діри»,
2019.10.13
09:02
Повітря бабине кружля -
Та не стає воно теплішим.
Не дасть бананів нам земля,
І ми щось пам'ятне залишим.
На кожний стовбур і гілля
Озватись можем навіть віршем,
В якому трепетно розпишем
Та не стає воно теплішим.
Не дасть бананів нам земля,
І ми щось пам'ятне залишим.
На кожний стовбур і гілля
Озватись можем навіть віршем,
В якому трепетно розпишем
2019.10.13
06:33
Давай на пенсію іти у сімдесят!
Навис над нами гострий меч Арея.
Не вихідних не буде, ані свят,
Бо ще «леве» платитимо євреям!
Ти не сумуй, козаче, все лади!
Жоди хлібину кинули на землю,
За це кнесет
Навис над нами гострий меч Арея.
Не вихідних не буде, ані свят,
Бо ще «леве» платитимо євреям!
Ти не сумуй, козаче, все лади!
Жоди хлібину кинули на землю,
За це кнесет
2019.10.13
05:31
В окопі плаче дощ, спинився час,
Шинкує ворог лютий душу сталлю.
А небеса упали в чорну грязь,
Накривши землю зоряною шаллю.
Ніхто мене в це пекло не просив,
Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
Шинкує ворог лютий душу сталлю.
А небеса упали в чорну грязь,
Накривши землю зоряною шаллю.
Ніхто мене в це пекло не просив,
Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
2019.10.13
00:31
день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті
щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки
окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, споку
2019.10.12
22:04
Я не годен слухати
Кума Путіна
І без нього все у нас
Переплутано.
Він посланець від орди
Кагебовської,
Промиває мізки нам
По-московському.
Кума Путіна
І без нього все у нас
Переплутано.
Він посланець від орди
Кагебовської,
Промиває мізки нам
По-московському.
2019.10.12
21:45
Здавалось в юності наївному мені,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Прямує світ лише по висхідній.
Та сивизна, мов несподівана зима,
Що снігом заміта палітру осені,
До того світу повернула,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Прямує світ лише по висхідній.
Та сивизна, мов несподівана зима,
Що снігом заміта палітру осені,
До того світу повернула,
2019.10.12
18:45
– Коли за північчю ми стежили з тобою
з низин любовно зібганого ложа,
коли відпочивали ми, як завжди,
після твого орґазму, що пройшов,
і від мого, який лише збирався,
коли обрав ти сон, а я вже не ваг
з низин любовно зібганого ложа,
коли відпочивали ми, як завжди,
після твого орґазму, що пройшов,
і від мого, який лише збирався,
коли обрав ти сон, а я вже не ваг
2019.10.12
16:32
Я ж казав: - Сидоре! Ти що, блекоти об’ївся? Нащо завів на своєму обійсті оту гаспидську химеру? Нащо тобі у дев'яностодвохлітньому віці коза, ще й така дурнувата як оця? Тільки в Полтаві ще можна
2019.10.12
14:19
Жовтнева пора має шарм особливий.
Дивує палітрою щедрою барв.
Багрянцем оздоблена, золотом трав.
До статусу прагне володарки-жінки!
Красуні Осінній нема відпочинку,
Та все ж потребує кохання й підтрим
Дивує палітрою щедрою барв.
Багрянцем оздоблена, золотом трав.
До статусу прагне володарки-жінки!
Красуні Осінній нема відпочинку,
Та все ж потребує кохання й підтрим
2019.10.12
11:58
Прокидаюсь у іншому вимірі.
За вікном парасольок парад.
Мідне листя хитає у безмірі
Ще учора смарагдовий сад.
Похилилися трави під росами.
На світанку тенетка тремтить.
Осінь-дівчинка ніжками босими
За вікном парасольок парад.
Мідне листя хитає у безмірі
Ще учора смарагдовий сад.
Похилилися трави під росами.
На світанку тенетка тремтить.
Осінь-дівчинка ніжками босими
2019.10.12
11:18
Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,
У вітрі розвіваються листи.
Нікуди нам уже не донести
Цю теплу потерть, світло невгасиме,
цей із польоту викроєний вимах,
легеньку тінь на крилах золотих.
Це
У вітрі розвіваються листи.
Нікуди нам уже не донести
Цю теплу потерть, світло невгасиме,
цей із польоту викроєний вимах,
легеньку тінь на крилах золотих.
Це
2019.10.11
21:09
Багато маємо зла,
Опарою воно виростає,
А доля стає сумна,
У чарці на дні засинає.
Чи поряд багато зла ?
Як геометрична прогресія.
У ями немає дна,
Висушує душу депресія.
Опарою воно виростає,
А доля стає сумна,
У чарці на дні засинає.
Чи поряд багато зла ?
Як геометрична прогресія.
У ями немає дна,
Висушує душу депресія.
2019.10.11
18:44
Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!
Налупцював його, розцілував,
віршем на аркуш паперу поклав.
Вітер завмер. Пішло щодення.
Душу мою колише натхнення,
рожеве письмо і голубе.
я наздогнав заримований вітер!
Налупцював його, розцілував,
віршем на аркуш паперу поклав.
Вітер завмер. Пішло щодення.
Душу мою колише натхнення,
рожеве письмо і голубе.
2019.10.11
17:05
Марино Іванівно, кримського неба горлице...
мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
орлице віща неупокорена... неприкаяна...
Ваші кохані – Фоми... Іуди... і Каїни...
божественну глину на чорній
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
орлице віща неупокорена... неприкаяна...
Ваші кохані – Фоми... Іуди... і Каїни...
божественну глину на чорній
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2019.10.03
2019.09.28
2019.09.27
2019.09.26
2019.09.16
2019.09.15
2019.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Дігай Тетяна :
"Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."
|
2010.05.02 |
Критика та Аналітика - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0943 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0943 seconds