ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.06.24
20:20
Я - вогнептах, дитина сонця,
Люблю цей світ, не вередун.
Та заздрий люд на кожнім кроці
Кричить озлоблено "Ату!".
Блукаю лезами Оккама,
Ступаючи в сліди старі.
А в спину посмішка лукава
Люблю цей світ, не вередун.
Та заздрий люд на кожнім кроці
Кричить озлоблено "Ату!".
Блукаю лезами Оккама,
Ступаючи в сліди старі.
А в спину посмішка лукава
2019.06.24
17:10
Захотілось неквапливо
Та, маскуючись найтихше,
Смакувати довго пиво
І писати дивні вірші.
Захотілося погнатись
До отого п’єдесталу
На якім подібних натиск
Тільки кращі зупиняли.
Та, маскуючись найтихше,
Смакувати довго пиво
І писати дивні вірші.
Захотілося погнатись
До отого п’єдесталу
На якім подібних натиск
Тільки кращі зупиняли.
2019.06.24
15:36
Від хмари до хмари - драбинки хитляві.
Залізла малеча на яблуньку, явір.
До зірки не так і далеко... та сонце
розбризкало чай... і пряде з волоконця...
Індигова кішка вмиває кошатко.
Кладе забувайло
Залізла малеча на яблуньку, явір.
До зірки не так і далеко... та сонце
розбризкало чай... і пряде з волоконця...
Індигова кішка вмиває кошатко.
Кладе забувайло
2019.06.24
11:36
Весна прийшла у наші села,
Корова гріється весела
І бик на вигоні гуля,
Спіймати хоче журавля.
Сидить ворона на сільмазі,
Неначе беркут на Кавказі,
Лежать пацята біля клубу
Корова гріється весела
І бик на вигоні гуля,
Спіймати хоче журавля.
Сидить ворона на сільмазі,
Неначе беркут на Кавказі,
Лежать пацята біля клубу
2019.06.24
10:26
Чого ж ятриться так душевна рана?
І серце невигойно все болить?
Зціли мене любовію, кохана,
Хай біль тяжкий ущухне хоч на мить.
Бо він от-от, здається, душу вийме,
На інший світ нещадно зажене.
Даруй
І серце невигойно все болить?
Зціли мене любовію, кохана,
Хай біль тяжкий ущухне хоч на мить.
Бо він от-от, здається, душу вийме,
На інший світ нещадно зажене.
Даруй
2019.06.24
09:27
На травичці біля річки
скачуть козенята –
після паші до водички
привела їх мати.
В лепесі, поміж рогозом
бавиться малеча,
за понтонним перевозом
скачуть козенята –
після паші до водички
привела їх мати.
В лепесі, поміж рогозом
бавиться малеча,
за понтонним перевозом
2019.06.24
07:42
Ты близко и за морем в одночасье.
Мне плохо без...Мне без тебя никак,
Любить тебя, какое это счастье,
мой ненаглядный, искренний чудак.
Мне свет не мил, когда тебя нет рядом,
терзает ревность и гнете
Мне плохо без...Мне без тебя никак,
Любить тебя, какое это счастье,
мой ненаглядный, искренний чудак.
Мне свет не мил, когда тебя нет рядом,
терзает ревность и гнете
2019.06.24
07:05
Матері відцвітають, як вишні.
Не успівши за нас порадіти.
Бережи їх, о Боже Всевишній!
Та моліться за матінку, діти.
Матері – відцвітають, як вишні.
У гармонії миру та злуки
Мати завжди чекає додому.
Не успівши за нас порадіти.
Бережи їх, о Боже Всевишній!
Та моліться за матінку, діти.
Матері – відцвітають, як вишні.
У гармонії миру та злуки
Мати завжди чекає додому.
2019.06.23
23:50
Дитя малює світ на площині -
Будинок, сонце, квіти і дерева,
Блакиті смужка неба угорі,
Внизу земля по-літньому зелена.
Увесь сюжет - у лінії прості,
Емоції - у кольори локальні,
Без пафосу, де помисл
Будинок, сонце, квіти і дерева,
Блакиті смужка неба угорі,
Внизу земля по-літньому зелена.
Увесь сюжет - у лінії прості,
Емоції - у кольори локальні,
Без пафосу, де помисл
2019.06.23
23:26
Гортало місто зшитки ліхтарів,
Дерев стрибали парасольки-тіні.
Десь наше сонце стомлений пиріг
Пило собі за ширмою мартіні.
Бриніла ніч, вростала у траву.
Кульбабам очі склеїла повидлом.
Йшли світл
Дерев стрибали парасольки-тіні.
Десь наше сонце стомлений пиріг
Пило собі за ширмою мартіні.
Бриніла ніч, вростала у траву.
Кульбабам очі склеїла повидлом.
Йшли світл
2019.06.23
20:13
Енергія Всесвіту у зв’язаному стані, з урахуванням гравітаційного дефекту мас дорівнює нулю. Та це й не секрет,- маса ядра атома завжди менша, ніж маса нейтронів та протонів, які в нього входять, оскі
2019.06.23
19:17
Пісні порозбирали на слова,
А притчі розтягли на афоризми,
І, на догоду раціоналізму,
Вичавлювали людяність з єства.
Раціональність точить, як іржа,
Усе людське руйнуючи поволі.
Зростають люди – пере
А притчі розтягли на афоризми,
І, на догоду раціоналізму,
Вичавлювали людяність з єства.
Раціональність точить, як іржа,
Усе людське руйнуючи поволі.
Зростають люди – пере
2019.06.23
14:40
За мотивами телефiльму "Чорнобиль")
Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.
Чорнобиль пошкоджує долі:
З нежданих заходить боків.
По вінця наповнені болем,
Уже понад тридцять років
Минуло в чутках, недовірі.
Все людство здригнулось тоді.
2019.06.23
10:23
Привіт - привіт, неандретальцю!!!
Ай правда, чимось навіть схожі
Ці очі в дзеркалі і пальці…
Ні, краще вже крізь огорожу
Бо ще рванемось в бійку… можем
Є кілька сот претензій нині
Сумний занадто погля
Ай правда, чимось навіть схожі
Ці очі в дзеркалі і пальці…
Ні, краще вже крізь огорожу
Бо ще рванемось в бійку… можем
Є кілька сот претензій нині
Сумний занадто погля
2019.06.23
09:35
о тягучі… медові… полином настояні дні…
щире золото крадуть у скелях заховані гноми…
сонце палить сюжет на забутому кимось рядні
і злітаються зорі зустрітися на Меганомі…
позбираю у серце розкидані
щире золото крадуть у скелях заховані гноми…
сонце палить сюжет на забутому кимось рядні
і злітаються зорі зустрітися на Меганомі…
позбираю у серце розкидані
2019.06.23
09:29
Розлітались над лиманом
білокрилі пелікани.
Не збирають жолуді –
рибку вудять у воді!
Дзьоб у кожного з мішком,
пропливе під бережком,
не залишить навіть сліду –
все готове до обіду.
білокрилі пелікани.
Не збирають жолуді –
рибку вудять у воді!
Дзьоб у кожного з мішком,
пропливе під бережком,
не залишить навіть сліду –
все готове до обіду.
2019.06.23
08:22
Паризькою модою пахне "Шанель",
Мандрівками - чоботи та черевики,
Дорогою тхне залізничний тунель,
Амбре креозоту набравшись навіки.
Пропах ячменями наваристий ель,
А запахом кухні - трактирні музики
Мандрівками - чоботи та черевики,
Дорогою тхне залізничний тунель,
Амбре креозоту набравшись навіки.
Пропах ячменями наваристий ель,
А запахом кухні - трактирні музики
2019.06.23
07:31
День починається о четвертій ранку.
Коли після сну беруся за склянку,
Ще півні зорі не співають пісень:
Чаюю, чатую, вшановую день.
Пізніше розписано все до хвилини.
Де буду потому, а де тільки нині.
Коли після сну беруся за склянку,
Ще півні зорі не співають пісень:
Чаюю, чатую, вшановую день.
Пізніше розписано все до хвилини.
Де буду потому, а де тільки нині.
2019.06.23
01:28
Погляд зустрівся із тілом
Невтішні новини для мене
Згорбилось, нишком присіло
Час - нікудишній тренер…
Життя, воно - мінне поле
Вічно повзком, наче на фронті
Шлях нескінчений - по колу
Невтішні новини для мене
Згорбилось, нишком присіло
Час - нікудишній тренер…
Життя, воно - мінне поле
Вічно повзком, наче на фронті
Шлях нескінчений - по колу
2019.06.22
22:47
Руда баба, рудий дід,
Руда каша на обід,
Руді діти, руді внуки,
Не зарадить і наука.
Руда каша на обід,
Руді діти, руді внуки,
Не зарадить і наука.
2019.06.22
21:43
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.
Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.
Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю
2019.06.22
21:38
Образок
Серпень сумлінно дозбирував у кошик розгублені колоски. Десь далеко ледь чутно прогуркотів комбайн, а може, спросоння позіхнув грім… Спека втомилася й забажала відпочинку.
А в проміжку н
2019.06.22
19:22
У вишиванці доля розмовляє,
У кожнім хрестику заховані світи,
На полотні орнамент залишає,
Утаємничені минулого сліди.
У вишиванці – правда, віра, воля,
Код нації нетлінний, істина свята.
На полотні –
У кожнім хрестику заховані світи,
На полотні орнамент залишає,
Утаємничені минулого сліди.
У вишиванці – правда, віра, воля,
Код нації нетлінний, істина свята.
На полотні –
2019.06.22
10:03
У передгроззя вишні гомонять.
Повчора чула шелестку розмову.
Тих балакух вціліло тільки п`ять.
Летіла зграя кажанів на лови.
А я стомилася від бесід, лиць,
Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
Із дому в
Повчора чула шелестку розмову.
Тих балакух вціліло тільки п`ять.
Летіла зграя кажанів на лови.
А я стомилася від бесід, лиць,
Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
Із дому в
2019.06.22
09:51
Дідуганище я, а не мачо,
Вже такий собі - не о-го-го.
Не пишу про кохання гаряче,
Бо подумають - дядя... того.
На умі сіножпать і скотина,
Чуєш - рохка у клуні свиня?
Де пракорінь - давно павутина
Вже такий собі - не о-го-го.
Не пишу про кохання гаряче,
Бо подумають - дядя... того.
На умі сіножпать і скотина,
Чуєш - рохка у клуні свиня?
Де пракорінь - давно павутина
2019.06.22
05:29
Помолися, мій брате.
Небо «Гради» полощуть,
Підвиваючи смерті
міни б’ють по землі.
Ми, за нашу свободу
Небо «Гради» полощуть,
Підвиваючи смерті
міни б’ють по землі.
Ми, за нашу свободу
2019.06.22
02:02
Життя легка й спокійна течія…
Погідний штиль і вітерець над нами.
Й раптово в серці відчуваю я,
Як болю піднімається цунамі.
Стихія мов - на ста семи вітрах
Вже стоголосо виє на всі боки –
Ридання
Погідний штиль і вітерець над нами.
Й раптово в серці відчуваю я,
Як болю піднімається цунамі.
Стихія мов - на ста семи вітрах
Вже стоголосо виє на всі боки –
Ридання
2019.06.21
23:03
Ідуть трояндові дощі:
Троянди плачуть уночі
Там, де спадає краплі щем,
Твоїм
Моїм
Отим дощем.
І на трояндовій землі
Троянди плачуть уночі
Там, де спадає краплі щем,
Твоїм
Моїм
Отим дощем.
І на трояндовій землі
2019.06.21
14:48
Галактику видніше в глупу ніч,
в яку найменша зірка власне світло
безстрашніше впинає в померк, ніж
озброєна до сяйва наднова.
Бо та мигне зі світлових сторіч
сама, та й все – загасла і одквітла,
в яку найменша зірка власне світло
безстрашніше впинає в померк, ніж
озброєна до сяйва наднова.
Бо та мигне зі світлових сторіч
сама, та й все – загасла і одквітла,
2019.06.21
14:16
О переможна і стрімка прямолінійність,
з якою в русі залишається позаду
минула станція, де тліє точка болю!
Хоч і не хочеш – а підхоплять твою волю
доріг оглушливі чавунні водоспади,
і поїзд в да
з якою в русі залишається позаду
минула станція, де тліє точка болю!
Хоч і не хочеш – а підхоплять твою волю
доріг оглушливі чавунні водоспади,
і поїзд в да
2019.06.21
13:57
Голова, як у коня,
на спині її – броня,
живота сховала в крицю,
не дістанеться лисиці.
Сміло лізе уперед,
не завада й очерет.
У житті не знає страху,
наша ніндзя-черепаха.
на спині її – броня,
живота сховала в крицю,
не дістанеться лисиці.
Сміло лізе уперед,
не завада й очерет.
У житті не знає страху,
наша ніндзя-черепаха.
2019.06.21
11:20
Мамо, серце моє, цілую твої долоні.
Мамо, ніжність твоя зігріває завжди мене,
І хоч час залишив білу фарбу у мене на скронях,
Я дитиною горнусь до тебе й шепочу: нехай не мине..
Не мине ось ця мить,
Мамо, ніжність твоя зігріває завжди мене,
І хоч час залишив білу фарбу у мене на скронях,
Я дитиною горнусь до тебе й шепочу: нехай не мине..
Не мине ось ця мить,
2019.06.21
10:28
Ні, не з історії я знаю
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілил
Ту найстрашнішу поки що із воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілил
2019.06.21
09:12
У клініці обслизли шиби, двері.
Лікує Дуремар до забуття.
Повзе піявство... Мокро на папері.
Холоне цапом варена кутя.
Смарагди мавка міряла - ще млосна,
намисто полетіло у спориш.
Сова мовчить, сірі
Лікує Дуремар до забуття.
Повзе піявство... Мокро на папері.
Холоне цапом варена кутя.
Смарагди мавка міряла - ще млосна,
намисто полетіло у спориш.
Сова мовчить, сірі
2019.06.21
09:05
Бреду під парасолею... Куди? Для чого?
У скільки повернусь? Під ранок, чи вночі?
І хто чекатиме з фіалками за рогом
серпанкової мли? Постійно йдуть дощі...
Купальні, нескінченні, мжичка і кучасті,
У скільки повернусь? Під ранок, чи вночі?
І хто чекатиме з фіалками за рогом
серпанкової мли? Постійно йдуть дощі...
Купальні, нескінченні, мжичка і кучасті,
2019.06.21
06:55
Біла, як день, бліда, мов сніг
Біда ступає на поріг.
І стало так, що не втекти,
Не вирватися з лап біди.
У цій довічній боротьбі
Фортуна зраджує тобі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Біда ступає на поріг.
І стало так, що не втекти,
Не вирватися з лап біди.
У цій довічній боротьбі
Фортуна зраджує тобі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2019.06.19
2019.06.14
2019.06.11
2019.06.08
2019.06.02
2019.05.27
2019.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Дігай Тетяна :
"Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."
|
2010.05.02 |
Критика та Аналітика - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0839 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0839 seconds