Ваня, виправте очепятку: "Світе, доведи.." Ваші настрої із Нібабиними перегукуються. І з усіма, хто звик дивитися правді в очі.

Світ осліп і тільки очі горі
піднімає інколи блюзнір,
як на нас і Армію в дозорі
блимає більмом скажений звір.

та світ знає правду, але пильнує, на жаль, власні інтереси((
актуальний вірш.

Іване, багатьох, напевне, зачепило, те намагання наших і європейських чільників допомогти "ведмедю" зберегти лице. Як завжди, б'єш у ціль! Твій вірш не просто вірш - поетичне застереження не допустити вселюдської трагедії!

Світ бачить правду, але сором'язливо опускає очі.
Якщо їм боїнга було мало, щоб почати діяти по-справжньому, то навіть не знаю, чого вони чекають.

А Господь, Іване, все одно сильніший за диявола.
Ми переможемо! Попри все!

весь світ бачить як воно насправді, крім москаля ((( У того своя "правда". "Над усіма правдами правда".

Смерть дихнула сьогодні у вічі. Щоб не набирати купу слів, я наведу тобі свій допис до Саші Івахнюка:
"Вибухи, вибухи, вибухи. Протягом всього дня і безперервно. Писати про це стає дурним тоном. Тільки коли трапляється таке, що розумієш: кілька хвилин тому побував у Божих долонях, вже не можливо втриматись. Я чомусь не любив 32 автобусний маршрут, та тягнутись на тролейбусну двійку не схотів. Сів, та поїхав. З Куйбишева повернули на Матросова і жінка попросилася на вихід. От і добре, що попросилася. Якби не так, то розбирали б нас, пасажирів "Еталону" по частинах. Не доїхавши до площі Бакінських Комісарів метрів 50-60, автобус струсонуло вибухом прямо попереду. У повітрі сіро-чорна хмара, з якої вилітають осколки, уламки чогось, тролеї. Всі пасажири на підлозі. Водію і кондуктору падати просто нема куди, а водію так і не можна. Літній чоловік біля заднього виходу перший підвівся і почав давати команди водієві: "Праворуч, ліворуч...!" Паніка не паніка, а чути голосну молитву жінки і мати-перемати нашого "штурмана". Молитва і мати, ну де таке ще почуєш? А ракети сипалися, як погані яблука. Площу зтирали з лиця землі. Кілька поворотів і звуки попадання вже відчутно віддалилися. Попідводилися й інші пасажири. Тільки одну поторсали за плече, переконавшись, що жінка жива, неушкоджена, тільки надто перелякана. Наш автобус не отримав ні одної нової дірки, дякувати Богу. Та й ці двоє, водій та "штурман" молодці. І весь останній до моєї зупинки шлях чолов'яга не припиняв лайку, криючи бойовиків за те, що вони засіли у місті, а гинуть цивільні люди. Повчальна вийшла поїздка. Тепер я зрозумів, чому так не люблю 32-й автобус. Передчуття, чи що?"
У автобусі нас молилося, принаймні, двоє. Жінка вголос, ну а я про себе. Як вважаєш, сильна річ - молитва? Напевно що так. Це якраз засіб, який чує Бог і обертає зло сатани, згаданого тобою, проти нього самого. Хоч ми за прізвищами людей бачимо саме їхні особи, там діють ті, кого ми не бачимо - сатана і його помічники. Найпершим має бути духовне очищення українців. Перемога не забариться.

Де ж ТВОЇ очі, світе? Чого мовчиш?

Куди вже ближче придивляться(((

Господи, порятуй нашу Україну! Порятуй дітей наший! Скарай того зіра! Спали його вогнем своїм! ГОСПОДИ!