Як же я скучила за Вами, Роксолано.
"Всеосінь замріяння вижне" - запекло, та так, що захотілося вмить "любити хижо й ревно, і ще легковажно і ніжно... і ще... і ще"...)

сьогодні аплодувала Вашій характеристиці "ювелірика" відносно творів Любові Бенедишиної, а тепер смакую "жінки, як нація")

Бачите, люба посестро Роксолано, все одно Вашій ЛГ треба сильного чоловіка, щоб любив, як у востаннє. Цей дурнуватий фемінізм, який зародився, не знаю де, чи в Європі чи там у вас в Америці - це річ із пальця виссана. Я скажу Вам і всім жінкам, як Роксолані, ось передивляюсь - уже втретє! - турецький серіал про нашу архігеніальну Гюррем, яка з безправної рабині стала володаркою світу і султан Сулейман став їй, як раб, і в мене виникли такі міркування з приводу дурнуватого явища фемінізму.

Якщо жінка, як Роксолана, Ви або Гюррем, красуня і ще й розумниця, то хіба їй треба боротися за свої права?
Усі чоловіки - і найсильніші і найвродливіші і найіменитіші - стають її добровільними рабами, і готові виконати найгіршу її забаганку - навіть стрибнути із стометрової висоти на голий асфальт, щоб продемонструвати востаннє справжню силу свого почуття - то хіба в такій ситуації жінкам треба боротися за свої права? Це вже чоловікам треба це робити! Жінка може тут зробити з чоловіком що завгоднр - схоче - помилує і піднесе, схоче - розчавить і скине у пекло.
Яка дурниця вислів - жінки - одна нація! Нація складається з обох половинок людства, дорогі жінки!
А боряться за права жінок лише ті жінки, у яких, як мовиться, ні сі..ки, ні пі..ки! І розуму нема в голові.
Так що Вам, дорога посестро Роксолано, ця проблема не загрожує! Бажаю Вашій ЛГ палкого кохання і не в мріях, а наяву!)))

Ооол, Ярославе, щось ви геть розхвилювалися стосовно моєї— геть невинного — вислову. Ха ха...я ж оце зраділа, думала це по тексту відгук, а ви з коментів витяжки робите, та ще й надумані. Прошу заспокоїтися, бо феменістичні настрої тут не пробиваються ніяк. А те, що ми, жінки « окрема нація» — то нашому відьомському поріддю краще знати.

І як не любити Вашу поезію, коли вона в роздачі жанрів з Вашої легкої руки - архіпоезія?

Краство та вельми поетично

Красиво виправив помилку

Хто би що не казав, а почуття у жінки на першому місці. Так мудра природа наказала... І не варто їй перечити ні вперше, ні востаннє...

Краство та вельми поетично

ЗАПРОСТО))) От- запросто)

І хоча У Стуса йдеться про инше, але Твій, Роксоляно, яскравий і флюїдальний вірш нагадав його рядки: «… жаги ж життя не вистудиш. Той жар
троюдить нас, запраглу палить душу…»
Спасибі :)

є всякі дуже тонкі моменти, та й ціле загалом вражає небайдужого

із невимушенням та чисто радий трохи збачитися,

знову

Та, файно здибатися на кавалочку інформаційного простору.

Ха ха...ностальгія, то певно такий стан «зміненої свідомості» — мусит бути, особливо у піїтів :) Будьмо!

Люблю тебе вперше,- здираю шкіру.
Люблю тебе першим,- не знаєш міри.
І груди твої гарячі - спомин.
Темна. в нескінченній утомі...)))

Ха ха....хто що вихоплює з вірша і це цікаво:)