Zwischenwelt in der Durcheinanderzeit



*einen sinnigen Dank
& die herzlichsten Grüße*

Vielen Dank! Ich hab Ihnen die Antwort gedichtet ) Auf meiner Seite in der gestrigen "Zelt"

danke, reingkrochen!)

zwischenmatrix...


але хто ж би знав, До?

Воно то все зрозуміло, але чи ж варто вголос?

cras erit amice!

*трохи заскочений, копендупен внутрішнього перекладача під койку*....

ее.. мм.. да тут якби філологи *розглядається*
а може й ентузіасти *наводить деяку різкість*
собі гонять, але вже ніби нема нікого
*практично упевненим тоном із льохким прибалтакцентом*
котрий хутко випаровує у кватирку:

Заходтье, гості, прошу прошу прошу.....


*десь була незаймана, трепетно збережена тарілка
холодцю, кажись на балконі*

Ой не знаю нащот філологів, бо пробувала читати прозу одного з коментаторів (вірніше, однієї), то машинально раз за разом курсором у текст тицяла - пробувала помилки виправляти ))
Востаннє я намагалася якісь там фрази німецькою зліпити ще в інституті, то добре, що хоч читати не розучилася ))
А от холодець - це діло, виделку в руки - і ніякого перекладу не треба ;)
Пересічні споживачі хотіли б продовження п'єси - втім, вони майже впевнені, що "далі буде" :)

*бадьоро громихає чимсь на балконі*

вривається довольний, але то ніяк не холодець, а
трохи вже вінтажний, але ще цілком кіношний фурик СС
*оце взяв у Броварної якби на вечір, для антуражу -
приміряє перед люстром, що на креденці*

ну як?

*потім загортає обережно майно & складує туди ж,
під койку*

о, згадав!






діловито пірнає ув іржаву пітьму ванної, шарудить
для куражу, дзеленчання триває...

*нарешті все розставляє, перепрошує-й-просить, ще мовби нізвідки являється
карафка із таким рубиновим зблиском ізсередини*

фух..



*ну...

за всяке рідне.....*

...а щодо прози, - то вона зусібіч, окремі
моменти дуже навіть художні трапляються
досі згадую, як у мукачівську електричку
десь напередодні НР забіг цілий табор колядувати
із баянами, бубнями, дзвіночками й трикутничком
Нова Радість Стала, само собою, але саме
виконання настільки якесь своєрідне - більше
жодного разу такого не чув, із характерними
циганськими підтягуваннями й мало не пританцьовками, жваве


*намацує фурик, але тут згадує про Айсмана, й конфузиться...*


нещодавно намагався собі пригадувати хоча б першу строфу
О, Таненбаум, дійшовши до рядка
’du grünst nicht nur zu sommerzeit, nein auch im winter wenn es schneit’
збагнув, що таки легше заспівати Нову Радість із циганами


ну і, само собою, всяких похибок~помилок всіх сортів
поміж тим усім /dazwischen/ і не позгадати, простіше *махає
рукою,
але так,
скорше типу диригуючи...*


але може, то все якась іронія, гм?



за іронію можна було б і по останній.....



*ненав’язливо тягнеться*

Гм... Іронія ще й у тому, що я цієї колядки не знаю, для нашої місцевості звичною була "Добрий вечір тобі, пане господарю" (та й то в часи мого дитинства - у совєцькій "обробці", бо співали: "Радуйся, ой, радуйся, земле, рік новий народився" - мама у вчительському хорі співала, то вони селом ходили, колядували отак).
Пішла на ютуб, послухала "Нова радість стала" - і тільки тоді змогла (приблизно) уявити враження від "циганського" виконання цієї колядки )) Таке дійсно не забудеш ))
А щодо міжчасся і всяких інших іроній, то мені все частіше здається, що ми зараз живемо одночасно в кількох паралельних світах. У хорошого знайомого вчора день народження був, то він фоточку запостив - гарна така фотка, типова день_народженнівська: з автоматом на БТРі, на фоні знака "Авдіївка". Це теж іронія долі чи вже знущання?
Не вміщається все це в голові.
Так що по останній таки хряпнемо, але - тільки за добру іронію ))

навіть не знаю, наскільки вона може бути добра,
чи недобра, ймовірно того не знає ніхто,
навіть вона сама

але кажуть знавці, а може вони просвітлені,
що іронія може бути продуктивною,
якщо їй не давати особливо волю
що, зрештою, логічно

я звичаєм переважно реєструю всякі іронічні штуки
без відраз, як от наприклад, якісь украй недоречні одруківки
в книжках чи інші похибки, котрі наче мають на те все
правдиве свій окремий план, або живуть своєю якоюсь правдою


*лагідно підіймає, із належною поштивістю*

О, то має бути цікава колекція - недоречні речі ))
А просвітлені ще кажуть, що немає ні добра, ні зла, є тільки наша оцінка, а оскільки ми далі свого носа зазвичай не бачимо, то оголошуємо добром те, що нам приємне, а мали б - хоча б те, що корисне, але, знову ж таки, оскільки ми далі свого носа не бачимо...

(У повітрі на мить із чогось конденсується фізіономія Великого Комбінатора)

Ібо... Ібо... Так про що це я? А, ну да - будьмо!

дякую, Ларисо

всі ці спілкування, не є конче імітацією якогось художнього житія
ані апологією якоїсь імітації, я би скоріше назвав це
спробою онірокритики, або назвіть як захочете ще, все це буде приблизно

дискурс мовби кружляє собі навколо чогось, метеликами чи нетлями
саме кружляння прочитується, а оце, ’навколо чого сАме’ -
зовсім необов’язково є

відтак речі, які називаються або згадуються, ймовірно не зовсім
саме ті речі, що мусили б, і тощо..
думка виникає в процесі набирання літер, і тощо..

Живе плетиво, імпровізація - вони іноді дають несподівано гарне щось (ну та не завжди, звісно), тим і цінні. Хоча планове господарство надійніше)) - але чи є художнім твором?

колись, у незапам’ятні майже часи
коли ще відбувалися спроби теоретичного осмислення
коли поняття норми не таврувалося одразу нісенітницею
а ’війни’ не були простим відповідником слову ’ґеволт’...

десь пробігали якби ознаки творчої повноцінності
чи щось подібне (оце трохи пошукав,
але так і не знайшов, наразі)

там був такий пункт, як ’наявність авторської лабораторії’
наскільки пригадую - може не зовсім такими словами,
але десь-приблизно за суттю

можете сприймати такого роду намагання, або ж
текстування, як своєрідну авторську лабораторію

для мене, так воно виглядає, з огляду на подальше втілення
ідей, смислів, алюзій, ходів & переходів, тощо...

’можеш’, звісно, даруй, якось захопився)

ну так, стосовно власне, твору, котрий
зі сугестивного ’серіалу’, хоч останній надто беззв’язний, щоби претендувати

як таких назв у текстів окремих чи то фрагментів, як правило, нема
а оскільки тупо давати назви кшталту ***, нмсд
та все одно потрібне якесь слово, воно вибирається не щоби аж геть довільно
але досить-таки розкуто, з огляду на те, що його треба тільки на пмі

тепер іронія.
іронія мною особисто всякчас мислиться не як ’шпилькИ’ чи
чи ’натяки...’ чи ще якийсь там недоброзичливий гумор
але як неявна стихія чи сума сил, котра має
непередбачуваний, непрогнозований вплив на звичний,
а особливо на в-чомусь-не-звичний плин тексту,
якщо вже все мислити текстом

відтак, все дійство, яке відштовхується від явної випадковості,
швидко стає іронічним & слабко керованим,
а там вже, кожен знаходить щось собі
чому би ні