Про підручник з електрозварювальних робіт я вже якось писав.
Бузини було на окопі стільки, що не хотілося чіпати.
Могутність одна, тайн багато.
Вони можуть цікавити.

Коли у сатирика таке прискіпливе око як у Вас, пересічного читача, то він може наваляти сиільки, що не розгребе ніхто. Хіба що екскаватор.
Вам колись вже пояснювали, як Ви бачите поезію, тексти, зокрема.
Наматюкалися - та й замирилися.
Але мало що змінилося.
Моя справа - де росте бузина, і чи висихають кінчики гілок у ялин.

Немає чим зайнятися, то радив би повернутися Вам до своїх "нетлінок".
Ю. С.

Гриби збирає вічно голодна спільнота. В Європі це не практикується.
Ю. С

Воно наступає та відступає.
Недоспалося вчора, то доспиться сьогодні.
Вдень не доганяти недоспане, а щось робити.
Піти на поступки перфектності, щоби виконати її завдання. І спатимеш наступного ранку, як дитя.
Щоправда, внутрішній годинник не переналаштувати.
Країні ще спиться, а мені вже ні.
Найкращий час для того, щоби нічого не робити.
Або робити, але трішечки пізніше.

Дякую,
Ю. С.

Писалося, можливо, з не всім зрозумілим настроєм. Всі чомусь не знали-не бачили ні Пушкіна, ні болдинської осені, але всі розуміють - що за настрій у поета, що за ритміка його рядків. Так привчили зі школи.

Вірш сьогоднішній (це я про все, і про те, про що не питали), враження ранішні та позавчорашні, коли я ще був удома. Плюс уява та перспектива.
Мінус небажання впадати у патетику.

Мене дивують сатирики "останньої хвилі". Іхнє тупе несприйняття реалій.

Я не впав з неба з оберемком надрукованих книжок. Я до першої з них, можливо, ще дістануся. Триває творчий процес.

Дякую за розуміння etc.
Ю. С.

Такі особи не лише дивують, а ошелешують иншим баченням реалій, дилетантською впевненістю в тому, що все можуть описати не гірше, а ще краще за визнаних...а проза пре із віршів.....
Оті кози, сидорові, у них гуляють лише за вказівкою... коментаторів "налаштовують", а пирій помилок та огріхів - буйно квітне, зауважиш - ні дяки, ні шани.
Набридло таке...сайтове зоологічне. Тини хилитали, тепер я трохи плачу - тим же.
А сенсу мало.

Беруться судити, і вже настільки увійшли в образ представника так зв. "останньої інстанції", що не усвідомлюють, якої ціни чи призначення їхній голос. Дорадчий - це щонайбільше.
Я не проти критики, бо сам критикую, але щоразу лякати сатирою.... Це вже навіть не смішно. І не хочеться іронізувати, і немає бажання казати, що тій "голодній кумі одне на умі". Бо кум. Прислів'я чомусь таке от гендерне.
Ю. С.

В цілому зауваження та дописи мають деяку користь. Я ж на них відповідним чином реагую. Але я не про це.
Я про "вату". Трішки.
Буває, що спиш і бачиш якісь сни. З кимось там розмовляєш. Але цього ніхто не чує. Ні в кімнаті, ні в купе, ні каюті. Оточення тебе не чує. Але ти уві сні заговорив якось інакше.
І ти себе почув ззовні. Так само, як тебе би окликнули, щоби розбудити. Або сказати, що ти розмовляєш. А ти вже почув і сам. Точніше було би сказати, що наче крізь вату. Але так не виходить, бо вірш. І виникає, на перший погляд, не зовсім точна передача поточного стану ЛГ. Та вона не настільки критична, щоб її навіть коментувати.

Щодо сатири.
Я можу сказати про зброю. Я з нею находився досить тривалий період часу. Різні кобури, різні варіанти доступу.
От якби мені довелося захищатися від грабіжника, вбивці тощо, то будь-який адвокат їхнього захисту будував би останній на тому, що в мене була зброя, і я шукав собі пригод.

Я не знаю, чому час від часу я чую про сатиру.
Але мені здається, що я бачу пошук пригод. Заяви досить провокаційні.
Ю. С.

Якби мені хотілося Вас зачепити за болюче (образити), то я сказав би, що з вашого гітарного дуету не вийшов "Чай вдвоєм". І "Bee Gees" - ніякий.
І не тому що немає клавішника. Але ж я не бажаю ображати, а ви не зазіхаєте на таке ж визнання.
А я не розраховую на Вічність.
І не декларую цього своїми вчинками.
Я не друкуюся і не "свічуся" на тусовках.
Я просто вбиваю час. Це щонайменше.
Яке там Слово несу в маси у даному випадку не важливо.

Дякую і за цей коментар.
Мені зрозумілі Ваші рухи.
За руками можу не дивитися.
Все видно і так.

)))))))))))))))))

засунь... словника.......перли.

засунь... словника.......перли.

Ой...дядечко, що козою називав мене, наративно вчить бути ввічливою. Це з якої планети звалився астероїд?
Пише прямо, що я для нього Аглая, маячню продукує...і хоче поваги? Нечувано.
таких жрузів як ви...не потребую.
Забудьте, ми стрілися і розвело нас по платформах...
Нутро видно по текстах.
Писали не раз: все - у віршах.
Не варто наближатися і руками поетів мацати, то не ваша турбота, що в кого в нутрі, за пазухою.
Отуїти не можу, бо вся зіткана зі світла.
Хто відвертається, то світлобоязнь.

"я ваша совість" - ?????????
Народи хоча б одну дитину, виховай, а не мого сина в армію радив тричі. Яке твоє діло до чужих чад?
Забудь і не лізь мені в поле зору. За козу, за аглаю - зневага моя.
Ти що, забув, як Чорногуз проклинав...)))за "совісну поведінку", пасквілі... Юрій не дитина, зрілий автор.
Навіщо ти цькуєш на мене? на всіх, хто бачить, якого ти поля автор? на віршевй балалайці....бринькотиш.
ти ж не можеш без уваги, а за рахунок кого - не гребуєш ні дружбою, ні часом...
А нині друже...всюди друже... Модель дружби - флюгер.
Невже, на сторінках сайту і ФБ... обгиджуючи мене... здобудеш собі, Олександре, славу?
Відчепися.

а засунь словника - то про вчорашню чужу дискусію згадали...........Надії з.........
........

телепень - є значення середина дзвону.
Ти насміхаєшся з високої поезії, бо не можеш бути її апологетом, то йди своєю тропою.
Сто перший раз пропоную нейтралітет.
Та бачу на сайті сирі твої тексти, швидкоспівані... взауважила донЕ... таке звертання дивне.
виправив.
Подякував? ні.
То хто про виховагність тут пише?
Починай із себе.
Кінець дискусій усіх. Кожному- своє.

таки дам відповідь на оцю дурницю....ми на ти були, це нормально.......
Щодо совісті то повний капець.
Як Ви можете до мене прилаштовуватися зі своїми "суддівськими" ранжирами? хто Ви мені? Є друзі... чоловіки, спілкуйтеся.
Тренуйтеся.
Моє сумління лише моє, ви аж ніяким бочком до нього.............. не прилаштовуйте своїх гвинтиків)))))))))))

нутряне буває САЛО.
ви славите якусь Аглаю, що сало любить. Читати те може лише ваша муза невибаглива. Гаяли час на такі дурниці, а на городі огірки сохнуть...
Маячня паранойя.
І натякаєте, що то я.
Ваш лик у брилі мені нецікавий.
Не слухаю "побасєнок", а окупувати сайт і думати, що всі ваші віршики тут приємні та ловкі - то графоманська натура. На Фб таке люблять.

Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-20 13:54:47 ] - відповісти
Шановна пані...Світлано! От і вилізло Ваше нутряне: Ви, як і завжди, перейшил межу пристойності. Тобто перейшли на ти. Не варто цього робити. Пан Юрій - чудова людина, ще не отруєна Вми. Прикро, що він - тільки чергова жертва в довгому ряду тих, з ким ви пересварилися. І пересваритися іще не раз.
Ви знову посилаєте мене кудись - невідомо куди, але подалі звідсіля. Не вийде. Бо я - ваша совість, яка нависла дпамокловим мечем над нечистим сумлінням.
Будьте чемними, терплячими, толерантними. шануйте собві подібних. І, можливо, ваші учорашні друзі одізвутья до вас. Ви ж цього хочете? Знаю, хочете. Але...
Шануймося.

Юрій ------ моя жертва? Автор за 60 не самостійний?
де ваші пильні очі? Не лише він та я бачимо рівень ваших текстів.
Надія писала, що вульгарщина на сайті відштовхує, про Ваш вірш...
Я писала до модератора, той не втручається, ви на дуді награвати взялися...
То це Ваш сайт?
Робіть власний, переманюйте туди шанувальників.
А не цей стічними водами з-під власних пегасів. ослів...заливаєте.
Невже так важко просто перестати мене помічати своїми крейдяними хрестиками, а я...проходитиму повз вірші на сторінці Сушка.
Та пильно до друку перевіряйте.
Мені набридло читати - задарма.

Ще не вирішив, як саме. Мене весь час відривають від моєї пристрасті.
А я що, вперше за кордоном?
Роттердаму не бачив?
Та ми про його "плюси" скільки чули...
Але я за вірш.
Не розраховував на щось серйозне, крім теми.
Потім бачу, що якось мляво, одноманітно, незважаючи і на флору.
Самокритику я вітаю - у тому числі і власну.
І виникла кода.

Дякую,
Ю. С.

Якось переживу. Не переймайтеся.
Тут я модератор і редактор, на цій сторінці. Завжди можна догукатися.
Я не завжди розумію тих авторів сторінок, які перешкоджають дискусіям.
Якщо треба щось видалити, то це елементарно просто.
Тема дискусії застаріла, чия правота, всім зрозуміло. А кому - ні, то нехай висловлюються. Завжди можна видалити.

Дякував за високу довіру
Ю. С.

Побачив новий коментар. Гадав, що до вірша.
Можна сказати, що до нього.
Не помилився.
Він зазнав певних змін. І певну роль відіграли сумніви, які виникли після -надцятого перегляду та деяких коректур. І жвавої дискусії, щоправда, іншої тематики.
Я завжди дивувався, коли бачив, що автор опублікувавши свій твір, зникав то на добу, то на тижні або місяці. Наче підкинувши цуценя під чийсь паркан.
Якщо залишений твір був з якоїсь з авторських книжок, то це, певно, нормально.
Але коли щойно написаний, з явними ознаками недосконалості... Хай би їх не було.
От і повертався, мало не пересварившись з компанією, в якій перебуваю за три тисячі км від домівки.
Не розраховую на Вічність ні для вірша, ні поки що для себе.
Як я вже писав, процес триває, а подеколи у супроводі шоу, яке виникає не без Вашої ініціативи.

Зичу всім терпіння, найтепліших комунікацій та найвищих успіхів у творчості.
Ю. С.

Практично ніколи не завантажую сайт через головну сторінку. А на ній і справді виникають цікаві знаки.

А я саме цієї хвилини із пам'яті витяг фразу
"Ва асалом шод тамом". Її не знайти в Інтернеті. Її просто якось випадково почув.

و سلام شاد تمام

Тобто, усім привіт.
Ю. С.

Я би не дуже заспокоювався.
Ай-пі адреси можуть мінятися, а нові постаті виникати. Азарт, бажання реваншу - все може бути.
Мені теж вірилося у такий от більш-менш прийнятний фінал.

Редакція нам усім довірила ресурс. Дозволила високий бал оцінювання. У неї можуть бути інші справи. От і не було Редакції цими днями.
А комусь у цей час цікаво використовувати ресурс як свій. Два-три чотири вірші на добу. Попри оголошене обмеження. Та яких віршів...
От і не хотілося цього бачити. От і зникав на деякий час. До того ж не завжди пишеться так, щоб не було соромно за написане.

Якось воно буде.
Щасти,
Ю. С.

Та я вже бачив.
Що сказати?
Це вже до лікарів. Їхнє питання.

Авторам, які вважають себе сатириками та пародистами, така поведінка властива.
І не лише для сатири і пародій.
Знайшовши (побачивши) у когось незамацаний частим вживанням образ, метафору тощо, вони можуть, як вони гадають, розвивати його. Мовне ж багатство ж спільне - як надра, небо... І їх можна зрозуміти. А читач цей образ або метафору може бачити вперше. От і виростає колос (статуя тощо). Перед такими от читачами.
І ця манера поведінки оволодіває цими авторами настільки, що вони не можуть без того, щоби щось, як вони гадають, не розвивати.
Я вже якось писав про футболіста, що бігає біля воріт суперника, чекаючи на пас. Дещо подібне спостерігається не лише в спорті або літературі.
Щодо ФБ.
Я навряд чи помилюся, якщо висловлю припущення, що автору таких от віршів, один з яких сьогодні знову викликав як Ваше, так і моє невдоволення (і певною мірою образу та відразу), хтось з ФБ співчуває.
Це ніщо інше, ніж один з пропагандистських трюків, перебільшую я чи ні, але гібридної війни.

Да вже й мене щось тягне піти з сайту. Без анонсів, як і раніше. На тиждень-другий або й третій. Це, нмд, нормальна реакція.

У мене не виникає тих думок щодо Вас, які старанно генерує наш спільний знайомий.
Так само, гадаю, що і в інших читачів і колег.

Так, у нас є свої характери та авторські переконання щодо цінності свого літературного доробку, але якщо вони і справді комусь здаються несерйозними або якимось іншими, то ніхто не заважає посміхнутися або навіть поіронізувати про себе. А третирувати, як це ми бачимо, це вже за межами гуманності.

Сподіваюся, що все мине, як і минало.
Може, на сайті буде спокійніше.

Ю. С.

Все тече, все змінюється...Я не нав'язлива, живу тихо, не вчу нікого... Нову книгу почала готувати.
Звісно, помітна постать, не сіра. Не мара, навпаки, імпозантна.
То Сушко палко мене шанував, то перейшов у стан збудженого старіючого мачо-писуна, якому закортіло привернути мою увагу, а я легковажно повірила у пошанівок...чи він таки був щирим? Допомагала редагувати, дякував мені прилюдно, на презентації своєї книги, мені писали... ...не сприйняла його рівним, бо це ж очевидно, що ми різні...титаном... Так і я ж про те, генерувати думку про мене, як про відьму чи козу - низько, підло.
Резинка трусів образ у пасквілі - це вже фантазії хворобливі. Я з вами чесна, хочу піти з сайту, бо опускатися до рівня пасквілянта не личить мені, перевиховати не вдалося, лізе у шпари сайту, хоча в карантин модератор відправив.
Дякую за небайдужість.