Дякую на доброму слові Сергію. Однак мені цікаво, чому я на вашій сторінці - небажаний гість.:)Наче ж не ворогували. Може, скажете?

Причина у Вашому заступництві за С.Залізняк-Шматко! Повірте,їй тут буде нелегко, краще хай на ПМ не з"являється!Отримає за пліткування! Хто ВОНА така - читайте свіжий коментар Я.Чорногуза, ми з ним не змовлялися, ми не друзі(врахуйте).

Оце вже я посміялась, пане Сергію. Знаєте, що насправді відбулось? Ви сприйняли на свій рахунок те, що більше адресувалось Залізняк У той же час я на якусь її сторінку теж потрапити не змогла. Уявляєте комізм цієї ситуації? Який ви, однак, вразливий, пане Сергію. А вона, між тим, здатна із гарматного ядра, що в неї прилетить, видути собі повітряну кулю. Так у неї сприйняття працює. Але, зауважу, ніяких гарматних ядер з мого боку не було. Уникати використання важкої зброї, хімічних атак і кидання какахами - це мій принцип. Як і бити слабких. Я просто покотила кулю, як у боулінгу, щоб зачепило тільки того, кого стосується, хто вже був там, де бути не варто… Без продовження. Стосовно ситуації з М-С. Ви нічого не зробите. Це не підлягає корекції навіть фахівцями. Подивіться, скільки людина критики-аналітики написала. І усюди одне і те ж. Я не злопам’ятна, але пам’ять у мене не погана. З ПМ багато людей «пішли» , бо не були згодними з цією квіткою поезії, бо вона від них «страждала». І раз за разом хтось кидався на допомогу ображеній, і раз за разом «буря у склянці». Якщо навколо однієї людини виникає одна і та ж ситуація з участю різних людей – це вже не люди винні. Ця проблема не лікується критикою. Це вже з розряду трагедій особистості, у таких випадках людину легше знищіти, аніж змінити. Сподіваюсь, ви ж не ставите на меті остаточно зруйнувати внутрішній світ людини? Полиште це. Принаймні, щоб не заподіювати лиха власній голові. Щоб щось довести подібним людям без шкоди і собі, і їм, треба особливе вміння. Прочитайте її критику-аналітику і зрозумійте, у якому жахливому особистому світі людина живе.

Ого, Сонце Місяцю, ви пошанували моє творіння такою кількістю слів, що просто зауважити, що вдячна за коментар, було б нечемністю. Перш за все щодо лапок. Зрозуміло, що Онисько не пацифіст, бо куди ще прозоріше. Але залишити це слово без лапок у назві означало б зневажливо поставитись до пацифістів взагалі. А я не можу собі такого дозволити, бо поважаю цих людей, коли вони живуть і заявляють правильні речі у країнах-агресорах. А поставити лапки у висновку було б логічною помилкою, бо там йдеться про претензію на звання справжнього пацифіста. Йдеться про різне, тому по різному і оформлено, тому, чесно кажучи, не зрозуміла вашого зауваження щодо того, що тут є якесь протиріччя… Бо вважаю, що було б недбалістю не поставити лапок у назві. І чому ви говорите, ніби щось трактується, як аксіома, якщо вжито слово «потенційний», що вже натякає на певні умови для того, щоб таке сталось, тобто аксіомою бути не може? Так само я не розумію закиду про те, що, ніби, йде порівняння країни із сміховинною шкодою, завданою клумбі. Бо порівнюються між собою зовсім інше. Порівнюється значимість для Ониська двох незрівнянно різних величин. Ще два слова щодо висновку. Відмовлятись брати зброю до рук у країні-агресорі і країні-жертві таки різні речі. Так само, як різні поняття «протестувати проти агресії» і «протестувати проти захисту», бо друге таки дуже близьке до «не надання необхідної допомоги», що, як ми знаємо, вже вважається порушенням закону… Тож знову не розумію, чому привернення уваги до цього моменту викликає негатив з вашого боку.
А щодо архаїчності… Так я сама дещо архаїчна, що є, то є. Ну не здатна я сприймати світ на такому високо художньому рівні, як Сонце Місяць. На стільки не здатна, що ніц не розумію, як сприймати його творчість і що писати у коментарях. Тому шанобливо читаю, дивуюсь і йду далі, шукати доступне моєму архаїчному сприйняттю світу. Бо бути собою краще, аніж прикидатись тим, ким не є.
Отже, щиро вдячна за ваш коментар і вибачте, що така тупа, що ніц з нього не зрозуміла.:)

щодо лапок - Ви полізли в пляшку, Тетяно

бо Ваше власне ставлення до пацифістів взагалі - аж ніяк в цім тексті не проявлено

а за текстом є саме так, як я Вам кажу, читайте перший коментар

чисто психологічно, Ви налаштовані на опір будь-чому
і я так бачу, що сама моя присутність у Вас викликає негатив
відповідно, Ви хапаєтеся за будь-що аби тільки
не дискутувати по ділу, але заявити свою ’правду
’ у будь-який спосіб -
ну окей. це нормально, хоча
і показово щодо
Вашого ставлення і до конструктивного коментування
, окрім іншого

хочете аби Вас тільки цьомкали і лайкали - нема питань. так і напишіть в профайлі

щодо саме мого коментаря - не зрозумів, який Ви там вичитали негатив

хіба що очікували на якийсь негатив і тому відповідно своїм очікуванням
інтерпретували

а щодо архаїчності....

бачите, справа в тім, що це все підробка, імітація
я маю на увазі віршування оттакого-от штибу
але це непросто насправді, вірогідно імітувати такий стиль
бо читач прискіпливий бачить фальшування надто явно і не вірить
іронія ж тексту в тім, що він глузує із автора не менше, аніж автор глузує із героя
якщо Ви таки відчува
єте, що створення подібних імітацій то є ’Ваше’
то працюйте будь ласка, може колись щось і вийде

зо всіма найщирішими побажаннями

а якщо Сонце Місяць Вам так нерви робить (цікаво, з якого такого ляку?)
ну то блокуйте, Ваша сторінка, Ваша правда, без питань

Я не лізу в пляшку, бо не хочу, аби мене тільки лайкали. Але якщо я чогось не розумію – я так і кажу, і в цьому немає жодного негативу до коментатора, у даному разі до вас. Я не хапаюсь за будь-що, а саме намагаюсь дискутувати, пояснюю свою думку. Ставлення автора до речей, про котрі він пише, прочитуються між рядків хоч хоче він цього, хоч ні. Принаймні мені так читається у чужих творах. У моїй відповіді йшлося не про негатив до мене, а негативне сприйняття вами певних слів твору, котре я не зрозуміла. Вважаєте, що я фальшувала? Ну добре, маєте право, як прискіпливий читач. І єдине, що мене дратує, це те, що я не можу зрозуміти з вашого коментаря, чому ви вважаєте саме так. Чесно кажучи, так само я не розумію, чому ви вирішили, що ви мені нерви робите.
З повагою

ну не роблю, то значить добре, якщо так

я не обговорюю Ваші інтенції, бачте
я просто розповідаю про свого внутрішнього станіславського

ділюся, розумієте, враженнями

О...Тетяно...Ви не роса Божа на траві, ви... мабуть, не реальна... жіночка... а провокатор. Мабуть, чоловік. Булгаков писав, що треба дожити з чистими руками, не забруднити їх у крові. Що ж тут Ви пишете Гупалові? тому нечемі, який примусив Любов Бенедишин піти з сайту... Вона ж отримала оцінку своїх поезій від того пана - нищівну - і тому залишила сайт, бо уговкати не вдалося.
Вже про знищення людини мова... А я ж вас не знаю... не стрічала, не....зупиняла у вашому поступі...
комплекс неповноцінності? звісно, я "страждаю" від того, що на сайті - особлива духмяна "квітка поезії", на яку багнеться сечу бризкати чи харконути.
І саме тому пішла з Вашого кукурудзяного клозету, де ви під нікнеймами кондубаситеся і вампірите один в одного.
О... звісно... як важко жити між відгуками...)))))))) Тетяно...бо поезія окремо...а світ такий ...недосконалий. Аналітики понаписувала? тепер Вам тут буде вільніше, Ваші кілометрові розмисли хтось прочитає... не втрачайте напруги))))) а то мислію по древу... От про знищення людини це вже ... симптом небезпечний. Як вважаєте? Не гріх?
Страшний світ...наче у передостанні десятиліття...то віруси...то воріженьки... ви маєте рацію. Тому шукаю прекрасне і уникаю негацій.
Хочеться жити у світі, де всі шляхетні, талановиті, людяні.
Мені співчував професор зі США, писав, що ліпше б такій поетці жити у часи Ольги Кобилянської, Лесі Українки. Комплекс неповноцінності українців...пошуки канону... "І поряд височієте ви"... бачте, як мені співчували розумні.
А вашого вірша я не читала. Не оцінила потуги). Навіть зараз не переглянула по діагоналі... Натрапила на коментар і думаю: от живу і не знаю, скільки чорного пошанівку незнайомих типів... Вас багато, я одна.
Шановні, не забувайте, що я мешканка Центральної України, маю рідню у Львові, і ніколи не дозволяла собі першою нападати за погляди, переконання, вшанування героїв.
Витягання скелетів минулого відволікає від трагедії, яка нависає над країною... чи її немає - небезпеки... ?
Пацифізм не пофігізм. Є такі люди, які вважають війну найогиднішим способом вирішення міжурядових дурощів... Якщо вам не зрозуміла я, то мені ще менш зрозумілі ті, хто сам не воює, а чужими руками ладен воювати до останнього українця. Ну не скажете ж ви, сидячи отут на сайті, що є останнім бастіоном на шляху ворога. Той за бугром...той на заробітках...
а українці хай воюють, генофонд нищиться...
Всі у мирних містах. То лишайтеся гомоніти без мене. Невже немає цікавішого в житті, аніж смикати моє ім'я... це вже збочення. Все вам не так: була - погано, пішла...ще гірше.
Припиняйте. Раджу доброзичливо. І творіть на благо України.

Ну чому я не здивована вашим візитом, пані Світлано? Ви така передбачувана. Я розмовляю с паном Сергієм, а ви тут як тут. Отже, старанно моніторите ситуацію, перевіряючи, чи крутиться світ навколо вас, чи ні. Ні, пані Світлано, у даному разі світ крутився навколо пана Сергія. Така у мене звичка, до кого пишу – той і у центрі всесвіту у цей час. Хочете побути у ценрі моєї уваги? Добре. Мені не жалко ні часу, ні слів, навіть, якщо знаю, що то марно... Що там , кажете, зробив пан Гупало пані Бенедишин? Нищівну критику? Не бачила. Думаю, може, проґавила. Пішла до пана Гупала на сторінку, критику-аналітику глянути. Не знайшла. Залізла навіть у коментарі до пані Люби, за що уклінно прошу у неї пробачення. Думала, може то там пан Гупало відзначився. Немає…Ну добре. Може, пані Люба видалила, якщо вже полізла в білизну, то пошукаю ще й у пана Гупала. О… Коментар у видалених… до Люби… Прибрано зі сторінки пана Ляшкевича. Тому – тільки здогадуюсь, що, можливо, це було до пані Бенедикшин написано. Цілих 70 слів. Із них 47можна назвати критикою, при бажанні звісно. Бо я це інакше називаю. Тому не цитую, тим паче, що не знаю, чи це до пані Бенедикшин звертання, чи до якоїсь іншої Люби.. Але я не повірю, що пані Люба пішла із сайту із-за 47 неприємних слів пана Гупала.
А я вам скажу, як бачу ситуацію я. Звісно, я не світило поезії, але право мати власну думку мають навіть подібні мені сірі миші. Це з-за вас пішла з ПМ пані Люба. Так би мовити, лягла на амбразуру, прикриваючи вас. Знаєте, я б своїй подрузі такого не дозволила. Та навіть не подрузі. Якби не ви, то і тих образливих слів від пана Гупала пані Люба не отримала б. Я чомусь впевнена, що він їх кинув зопалу, насправді так не вважаючи. Скільки ви на сайті? І весь час вас чомусь «ображають». Колись ви сперечались з Чорнявою Жінкою. І теж затягнули у вир інших людей. Тоді теж суперечка почала виходити за межі дозволеного. І я тоді теж втрутилась, не стаючи ні на чий бік. Хоч і вважала, що Чорнява Жінка таки у дечому була права, але тоді претензії у мене були до неї, бо не варто у раж входити. І адміністрація сайту тоді втрутилась. Але ситуація повторюється. Ваша критика-аналітика мені у доказ. Зараз адміністрація уже навчена досвідом. І тому пані Люба стала жертвою. А чого вам її жаліти, вона ж сама обрала свій шлях, так? Ви ж зірка, можна й використати подругу як знаряддя для розкручування світу навколо себе... Так само, як ви використовуєте тих, хто казав щось добре про вашу творчість.
« Я пішла… Я пішла.. Я пішла…» А не встигла я згадати вас, вмовляючи пана Гупала зупинитись – і та, що пішла, тут як тут. І навіть в курсі, що поки ви «пішла», я у коментарі довгий роздум написала. Просто коментар. Його ж у жодній рубриці немає, а ви в курсі. Ще й надали йому ваги, поставивши у один ряд з власною аналітикою, мовляв, як вас не буде, то хтось та прочитає. Вам самій не смішно з того, як ви возвеличили якийсь коментар?
Ви от пишете: «Хочеться жити у світі, де всі шляхетні, талановиті, людяні.» Знаєте, пані Світлано, світ навколо нас – це, у значній мірі відображення нас самих. Якщо людині бракує чесності – всі навколо здаються їй брехунами. Переповнений ненавистю впевнений, що всі навколо проти нього. Завидющому здається, ніби всі навколо вмирають від заздрощів. Довірливому здається, що всі навколо кажуть правду. Добрий не здатен помічати лихих поглядів. Наші власні якості – це наче сенсори, котрими ми вивчаємо і вимірюємо навколишній світ. Хочете жити у світі «де всі шляхетні, талановиті, людяні»? Тоді вимірюйте людей саме цими якостями.
А щодо пацифізму – то віддаю гілку першості пані Бенедикшин. «Моя хата скраю…», або Як пацифіст - пацифісту...» - знімаю перед пані Любою капелюха, одне це вартує того, щоб поставити пана Гупало у куток за його нестриманість. Теж роздуми, видно, що людина кожне слово серцем вимірювала. Серцем, у котрому так багато любові до ближнього, що вона бачить любов навіть там, де її не існує. Такі люди часто стають жертвами, на жаль.

Так, пані Вікторіє. Дякую за розуміння. Чесно кажучи, мене у даному разі не надто хвилювала художня довершеність твору, радше максимальна прозорість думки. Знаєте, мені легше виправдати тих, що ховають за ширму пацифізму тваринний страх за своє життя, бо, швидше за все, вони не здатні бути захисниками і користі на фронті від них ніякої. Ну так, слабують чесно поглянути собі у очі і визнати: «Я таки боягуз». Але це теж зрозуміло, бо така дія також вимагає певної рішучості. А от коли за цим «криється … відсутність громадянської позиції», як и зазначаєте – отут мій мозок відмовляється розуміти таких людей. Бо саме вони є коренем зла. З мовчазної згоди таких осіб і у власній країни агресори починають війни, сподіваючись захопити і зробити своїми підданими громадян іншої країни, що мають таку ж не визначену позицію, бо саме вони є цінним ресурсом для загарбника, адже не чинитимуть опору і будуть продовжувати створювати матеріальні цінності, але уже для іншої держави. Первісні племена воювали за худобу. Тепер воюють, вибачте на слові, за бидло… Людським ресурсом їх називати язик не повертається.

ой леле... на повітряній кулі лечу і ... цитую коментар Тетяни

"у таких випадках людину легше знищіти, аніж змінити"

А морда не трісне? Як кажуть у певних колах... то змінювати чи "нищіти" людину? це якою мовою? а хто вам дав право нищІти?
капець... та ваш почерк...школярський, віршування невправне, дві строфи прочитала).
Сонце Місяць зауважує правильно, дослухайтеся...
Куди вам до "квітки" поезії... так... крапля вологи на траві. "Корені зла"... милосердні? Боягузи пацифісти... А я вважаю, що очільники держав мусять провадити життєзбережну політику. Складне питання і не на поетичному ресурсі це обговорювати. Можна з однодумцями. У вас немає страху за життя? То вперед на фронт.
А я не є такою. Пацифістка, але...за гороскопом левиця. Парадокс)...
Ви є не заперечите, що не чіпала Вас?
Пальця в рота, то лев відкусить. Всі знають із дитинства. Перев'язуйте рани, а я полетіла.

Уф… Добре, підемо далі… «на повітряній кулі лечу і ... цитую коментар Тетяни» Хм…я ж так не писала. А що писала? А ось що: «вона, між тим, здатна із гарматного ядра, що в неї прилетить, видути собі повітряну кулю.» І що, щось неправильно? З мого коментаря-горошинки до пана Сергія цілих дві надули, а що буле, якщо до ваших рук більше матеріалу потрапить? Хоча, цілком може бути, що ми це ще побачимо.:)))
« Хто вам дав право нищити?» А де, крім вашої уяви, я собі таке право брала? Я написала панові Гупалу: «Це вже з розряду трагедій особистості, у таких випадках людину легше знищіти, аніж змінити. Сподіваюсь, ви ж не ставите на меті остаточно зруйнувати внутрішній світ людини?» - де ви тут знайшли наміри чи заклик нищити чи, бодай, змінювати, коли я прошу пана Сергія залишити вас в спокої? О, і так, ура-ура, Тетяна зробила помилку у слові «нищіти». : ))))
Пані Світлано, ви насправді живите у жахливому світі… І не хочете зрозуміти, що ви самі його науявляли, самі для себе створили.
«Ви є не заперечите, що не чіпала Вас?» Та ні, ну що ви, пані Світлано, звичайно, не чіпали : «Ви не роса Божа на траві, ви... мабуть, не реальна... жіночка... а провокатор. Мабуть, чоловік.» «А вашого вірша я не читала. Не оцінила потуги). Навіть зараз не переглянула по діагоналі..» «капець... та ваш почерк...школярський, віршування невправне, дві строфи прочитала» «Куди вам до "квітки" поезії... так... крапля вологи на траві.» І вишенька на торті: «Пацифістка, але...за гороскопом левиця. Парадокс)… Пальця в рота, то лев відкусить. Всі знають із дитинства. Перев'язуйте рани, а я полетіла.» Ох, пані Світлано, у якому ж страхітливому світі ви живете… Уявіть собі, пані Світлано, немає мені чого перев’язувати. Бо я бачу зовсім не те, що ви. Я справді бачу рани, але не на собі. На пані Бенедикшин. І на вас теж. Уявна зброя в чужих руках так легко стає реальністю, бо ми знаходимо в людях те, що шукаємо. Тому, коли я бачу в людині те, що мені не подобається, спочатку перевіряю свої «вимірювальні прилади» і намагаюсь перейти на позитивну сторону шкали терезів, а потім уже якось реагувати. Я співчуваю вам, пані Світлано. Просто не знайшла, як по іншому донести до пана Сергія свою думку стосовно його дій. Тож пробачте, що поставила капці у вашу клумбу.

Пане Сергію! Я усе ще намагаюсь достукатись до вашого здорового глузду. Я б дала вам одне посилання, але ж ви неправильно ним скористуєтесь. Зрозумійте, врешті решт, що при відстороненому погляді, ви виглядаєте однаково. Прямо як у дитячій казці про місточок. Ви так, вибачте, лізете на стінку, наче ви є дзеркальним відображенням. Зупиніться. Перш, ніж намагатись щось робити, треба не власним бажанням керуватись, а зрозуміти суть проблеми. Тим більше, що у наш час це не важко, інтернет дозволяє. І треба СПОЧАТКУ ДО СЕБЕ ПРИМІРЯТИ, а потім уже думати, що робити, як робити і ЧИ РОБИТИ взагалі. Я розумію, що ви почуваєтесь ображеним за те, що вам закрили сторінку. Але я думаю, що це для вашого ж порятунку. На щастя, ви не живете поруч, можете натиснути кнопочку - і відсунути від себе все це якнайдалі. "Краса у очах того, хто дивиться". Так і з брудом та брехнею - вони у роті і голові того, хто їх говорить. Якщо ви цим не займаєтесь - то це й не ваша проблема. Порозважайтесь, почитайте Джозефа Бурго. Я розважаюсь, приміряючи на себе те, про що він пише. Якщо ви теж так зробите, можливо, зрозумієте, як провидіння над нами, людьми, кепкує. Бо ми, люди, таки занадто зарозумілі істоти.