Маю чималий досвід гадання по руках, а тому ваша хіромантія мені була цікавою. Не усі лінії прослідкував, але то таке, - у кожного вони індивідуальні, а у дітей ще не дуже виразно окреслені.

Декілька з ліній упустив, але не ставив собі за мету перераховувати їх усіх.
Різдво на носі, вже ялинка стоїть - ми тут справляємо все по два рази...
Спасибі Вам п.Валентине, за Вашу постійну увагу!
З Передріздвяним настроєм,
Л.Ю. 0:-)

А як же з постом?

Ми маємо два рази Святу Вечерю, але м`ясо
їмо на другий день після другої С.В.
А святкуємо більше по-американськи, бо маємо саме тоді вихідні...

Доречі навіть кожна церква має тут вибір, щодо старого/нового церк. календаря.

Уся біда в календарях: греки (більшість),болгари, румуни (молдавани) перейшли на новий календар, а Москва не хоче, то й ми за нею (без неї не обійдешся у цьому питанні) перебуваємо у середньовіччі. Та ще Сербія (улюблена пісня часів Мілошевича "Нас і русскіх триста мілионов"). Мусять наші православні та греко-католики кривити душею, бо піст - не лише мясо. Ось Варочка сьогодні оскоромилася і навіть не усвідомлює свого гріха (а ми її ще й прихвалюємо старі гріховодники).

Ну, коли так моцно вдаватись до посту чи просто наступати на ногу кожному прояву нецноти - то потрібно відкинути всю лірику про "кохання", бо таки нічого не мо` бути більшого, аніж "Любов до Бога", що само по собі - "масло масляне" - бо саме "Бог" - це синонімом до "Любов". Цікава, доречі і окрема тема - коли "Бог" - це "Любов", то чому Він "карає з Любові" і звідкіля береться "гнів для помсти"? :(

Тож нічого, що я долучуся до цієї богословської дискусії із запереченням, що Бог ніколи не карає, а попускає, що не є тотожними заходами:))

Звичайно, Юліє - приєднуйтесь.
А хіба "пропускати" не є тим самим "карати"?
Ось Вам приклад:
Кинули до в`язниці особу "Н" (не є суттєво за що).
Особа "Н" - батяр. По закону його повинні просто утримувати...
Але була бійка, утихомирили. Нажив він собі ворогів.
Вночі прийшли хлопа "мочити", охорона все бачить, але
з огляду на те, що Він такий-сякий "пропускає все крізь пальці",
а було би по-справедливому - жив би. :)
То хіба охорона свідомо не стає спів-покарником?

Хотілось би виразити власну думку, вумна Юліє :), власне те, що Ви називаєте "людською любов`ю", є ніщо інше, як дефіниція "кохання"...
Любов ж не несе у собі жодного негативу - це блаженство небесного роду.
Його або бачуть (відчувають), або їхні душі є присліпкуватими, підглухуватими.
Любов живе у безумовному потоці правди та світла. Кохання ж потопає у ревнощах, зрадах та інкстинтивній пристрасі. (чухається у потилицю)
Тому мені є незрозумілим, як щось таке світле та божественне може цілеспямовано завдавати кривди. Парадокс!:(

Чудовий вірш Нікі (на лінку)!
Колообіг душі - це передбачливо і природньо.
І ми колись станемо ангелами...

Привіт народ! Цікава дискусія!
Пропоную додатком оглянути і вельми цікаву статтю
де цікаво пояснено, що таке реальність.
Юліє, у нас свобода віросповідання, і кожен вибирає собі сам. Я не агітую. Але є пару пунктів, які ви здається не враховуєте:
1) Означення "люди" не стосується всіх гомо сапієнс-сапієнсів, у всякому випадку в належній Богові системі координат. Думаю, що в цій системі людей в десятки тисяч раз менше за не людей. Тобто, людину я розглядаю, як індивідуально набуту за тривалий час самоорганізації якість, а не самодостатню незалежну субстанцію, що автоматично надається у повній мірі всім "людиноподібним" :)
2) Як на мене, у всіх релігіях присутні дві сторони, діють два фактори, перший - погрішимий, і торкається діянь наших, а другий - непогрішимий, який, чомусь я в цьому переконаний, є об'єднуючим началом.

Любов буває всякою, як і кохання і милувАння та мИлування. Любов до мами, тата, дітей, онуків, до всього свого рідного, до землі і людей, до тварин і дерев... Любимо різне і по-різному. Деякі любові (та любовні збочення) мають навіть окремі назви: патріотизм чи любов до особи протилежної статі у певних вікових межах,ми сприймаємо нормально, але статеву любов між родичами та осіб зі значною різницею у віці осуджуємо; любов до тварин - чудово, але содоміцтво - гріх і т.ін.
Мені нагадають про норму, але чим визначена норма, як не раціональним підходом до почуттів. на те є розум, аби тримати свої почуття під пильним контролем. Для того у нас і дві півкулі мозку, аби одна одну доповнювали та контролювали.
Радив би перечитати Еклезіаста (Приповісті Соломонові). Там багато відповідей на наші питання.

"1) Означення "люди" не стосується всіх гомо сапієнс-сапієнсів, у всякому випадку в належній Богові системі координат. Думаю, що в цій системі людей в десятки тисяч раз менше за не людей. Тобто, людину я розглядаю, як індивідуально набуту за тривалий час самоорганізації якість, а не самодостатню незалежну субстанцію, що автоматично надається у повній мірі всім "людиноподібним" :)"
Я так давно читав Достоєвського, що коли б улітку не перечитав його "Преступление и наказание", то подумав би, що це не роздуми його Раскольнікова, а когось іншого. Раскольніков з цим врешті розібрався, бо не знайшов себе достойним визначати хто люди, а хто нелюди чи недолюдки. Цікаво було б ознайомитися з думками сучасників про роль судді, який визначає, кого у рай, а кого у пекло та поговорити з претендентом на таку роль.

Юлю, а ви погодитеся з твердженням, що всі ми - атеїсти щодо чужих богів?

Я так і зрозумів, Юліє, що деякі теми вас ранять. Я теж відношусь до християнства з особливою увагою. Небайдужість - це головне. І право вільного вибору для інших.
Тільки ось один момент, щодо волі, свободи. Цього понеділка ми з Олегом Королем у Львові "перетирали" цю тему у поєднанні із різними "видами" мистецтва, творчості. Так ось, ніби дійшли до того, що Поезія "небесніша" за Прозу, а Музика "небесніша" за Поезію. Здається, що Музика найвільніша зі всіх відомих Явищ. Але ж та сама Музика - це абсолютне дотримання Законів. Свобода - це йти до Батька Творця, встановленими ним гармонійними рядами? :)

Пане Юрію! Я можу погодитися з вами та вашим опонентом у львівських диспутах, що музика - найуніверсальніша, вона впливає безпосередньо на емоції, оминаючи раціональне її осмислення, а тому найлегше сприймається людьми різних культур та народів. Хоча й у ній є свої традиції та особливості, які добре бачать і розуміють майстри. Скажімо, європейцеві складно сприймати музику китайську, бо вона побудована за іншими законами гармонії.
Я вже кілька разів наголошував на "молитві чужою мовою", коли є пожива для розуму, але нема для душі. Трапляється часто у поезії, що вона написана бездоганно, з дотриманням усіх можливих вимог, розділові знаки на своїх місцях, а звучить для душі як китайська музика. Культури позанаціональної не буває. Лише той, хто добре відчуває душу свого народу, може викликати у ній резонанс, знайти ту гармоніку частоти коливання, яка викличе відлуння. Досконалості можна досягти у будь-чому, бо досконалість - це максимально можливе наближення до ідеалу, до безконечності всесвіту, до Бога, який є всесильним, всемогутнім і вічним = безконечність. Але ми не можемо жити вічно, ми не всесильні ні у почуттях ні у свідомості. Ми обмежені не лише своїми індивідуальними властивостями, але й місцем перебування, оточенням, окресленою культурою у якій виростаємо та яку сприймаємо як свою. Ми намагаємося подолати обмеженість у всьому, бо прагнемо вічності - коли не тіла, то хоча б душі, проникаємо вірою туди, де не сягає наш розум, шукаємо засобів досягнення вічності усіми доступними для нас засобами. І це добре.

"...відкинути лушпиння, нашарування людського, у прагненні осягнути божественне".
Бажання зрозуміле, але нездійсненне. Осягнути цього нікому не вдалося й не вдасться, бо не дотягнешся ні рукою, ні думкою до вічності. Хіба що віра, грунтована на логіці (коли є кінець, то що за кінцем?) може дістатися у сфери неприступні для смертних.

"...поняття, інформацію, енергію, що ховається за словами". Річ у тім, що за різними словами з різних мов ховаються різні асоціативні змісти. Ось широко відомий вислів, що спочатку було слово - логос. А мовознавці твердять, що у греків було 9 понять слова "логос", а не лише "слово". То ми й не можемо тепер бути переконаними про слово з яким змістом йшлося. Правда - допомагає контекст, але й він може бути спотвореним. Коли різні народи по-різному чують, як кукурікає півень чи нявкає кіт, то й асоціації різні будуються на тих звуках. Ось я про що, коли кажу про молитви чужою мовою.

На підтвердження свого амплуа, яке ви мені визначили, подаю цитату. Хай це джерело не є для вас дуже авторитетним, та усе ж: більшість людей навчаються молитов від мами рідною мовою чи діалектом, читають їх і чують у різних формах. Ваші молитви подумки - то ще не молитви. Коли ви їх запишете, а я прочитаю, то можна буде назвати молитвою. Бо Бог наперед знає всі ваші проблеми і не потребує вашого безмовного спілкування з Ним. А молитва має нести Славу Богові. Без слави - то не молитва. Бог не поліглот, а панглот - творець усіх мов.
1 Коринтян 14
Дари пророцтва і мов.
1. Досягайте любови; ревно дбайте про дари духовні, і надто про те, аби пророкувати.
2. Бо хто говорить незнайомою мовою, той повідує не людям, але Богові, тому що ніхто не розуміє його, він тайни повідує духом.
3. А хто пророкує, той повідує людям на повчання, застереження і втіху.
4. Хто говорить чужою мовою, той себе навчає, а хто пророкує, той навчає Церкву.
5. Бажаю, щоб ви всі говорили мовами; але краще, щоб ви пророкували, бо той, що пророкує, переважає того, хто говорить мовами, хіба що він при цьому буде розтлумачувати, щоб Церква дістала напучування.
6. Тепер же, якщо я прийду до вас, браття, і почну говорити незнайомими мовами, яку користь принесу вам, доки не розтлумачу вам чи одкровенням, а чи пізнанням, або ж пророцтвом чи ученням?
7. Бо навіть безживні речі, що звучать, сопілка чи гусла, якщо не відтворюють різноманітних тонів, то як розпізнати, що грають на сопілці чи гуслах?
8. І, якщо сурма буде відтворювати невиразний звук, хто почне готуватися до битви?
9. Отож, якщо ви устами вимовляєте незрозумілі слова, то яким чином дізнаються, про що ви говорите? Ви будете казати на вітер.
10. Скільки, приміром, різноманітних слів у світі, і жодного з них немає без певного значення (поняття);
11. Але якщо я не розумію значення слів, то я для бесідника чужинець, і бесідник (той, що говорить) для мене чужинець.
12. Так само й ви, прагнучи дарів духовних, дбайте збагачуватися ними для розбудови Церкви.
13. А тому, хто розмовляє незнайомою мовою, нехай молиться про дар розтлумачення.
14. Бо коли я молюся незнайомою мовою, то, хоч дух мій молиться, проте розум мій залишається без плоду.
15. То що вчинити? Буду молитися духом, буду молитися й розумом; буду співати духом, буду співати й розумом.
16. Бо якщо ти будеш благословляти духом, то як скаже той, що стоятиме на місці простої людини: "Амінь", коли ти дякуватимеш; бо він не розуміє, про що ти говориш.
17. Ти гарно дякуєш, але інший не напучується.
18. Дякую Богові моєму: я найбільше з-поміж вас усіх розмовляю мовами;
19. Але в церкві волію краще сказати бодай п'ятеро слів розумом своїм, щоб інших навчити, аніж десять тисяч слів незнайомою мовою.
20. Браття! Не будьте дітьми розумом: на лихе будьте дітьми, а розумом будьте повнолітні.
21. У законі написано: Іншими мовами й іншими устами буду казати народові цьому, але й тоді не послухають Мене, - каже Господь.
22. Отож, мови є ознака не для віруючих, а для невіруючих; а пророцтво не для невіруючих, а для віруючих.
23. Якщо вся церква зійдеться разом (гуртом), і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і зайдуть до вас сторонні, або ж невіруючі, - то чи не скажуть, що ви біснуєтеся?
24. Та коли всі пророкують і зайде хтось невіруючий, або сторонній, то всі викривають його, і всі осуджують його.
25. І в такий спосіб таємниці серця його викриваються; і він упаде ницьма, поклониться Богові і скаже: Справді з вами Бог.
26. То що маємо, браття? - Коли ви сходитеся, і в кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є розтлумачення, - усе це нехай буде для науки.
27. Якщо хтось говорить незнайомою мовою, нехай говорять двоє, або щонайбільше троє, і то нарізно, а один розтлумачуй.
28. А якщо не буде тлумача (того, що розуміє ангельську мову), то мовчи в церкві, а говори собі і Богові.
29. І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розтлумачують;
30. Якщо одкровення буде іншому з-поміж тих, що сидять, то перший мовчи.
31. Бо всі один за одним можете пророкувати, щоб усім навчатися і всім діставати втіху.
32. І духи пророчі підкоряються пророкам,
33. Тому що Бог не є Бог безладу, але миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34. Жінки ваші у церквах нехай мовчать; бо не дозволено їм говорити, а бути в покорі, як того й закон вимагає.
35. А якщо вони бажають чогось навчитися, нехай запитують про те вдома, у чоловіків своїх; бо непристойно жінці говорити в церкві.
36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Чи до вас одних дійшло?
37. Якщо хтось має себе за пророка чи духовного, той нехай розуміє, що я пишу до вас, бо це - Заповіді Господні.
38. А хто не розуміє, нехай не розуміє.
39. Отож, браття, дбайте про те, аби пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;
40. Але все нехай буде добропристойно і статечно.

1 Коринтян 15

Всяка молитва до Бога має прославляти Його. А те, що ви не згодні, то ваша справа. Мені вже так дорікають (і ви теж) за довгі цитати. То не можу ж я вам процитувати усю Біблію з Євангеліями та Псалтирем.

Гммм. Я бачу задів золоту жилу :)
Юлінько - Ви вірите в те, що Ісус був Сином Божим (Богом) і словам, що Він проповідував?

Бачите, яка незбагненна мудрість! Але й ви знайшли для себе щось, що стосується вас. А хтось знаходить щось для себе... Це як великий слон, якого обмацують уночі пігмеї, - той хвоста налапає, той хобота. а той ще до чогось дотягнеться... Мудрість Господня неісповідима (незбагненна). Отак.

Я до того - що Бог в особі Ісуса є вічним, як і все інше доки про нього пам`ятають і вірять у нього, приймають його за едино-істинну правду.
Помре (забудется) хр. віра - зникне Ісус. Але напевно Правда є на Його боці - бо стільки людей у неї увірувало...