Сподіваюся, шановний цензор не видалить це, як попереднє моє повідомлення за особливий цинізм?
Хоча зміст зовсім не змінився :)

Янусю, наш цензор дууже шановний, і дууже інтелигентний:) Та й хто б посмів образити тагу гарнюсеньку кобітусю, а? Хай посміють!;)
А віршами говорити значно корисніше, ніж прозово, та ще й десь там, комусь там у повідомленнях:)

Янко, і над Пушкіним А.С. був цензор. :(
І ви зовсім не цинічна. А ще часто в житті так буває, коли щось губиться в одному місці, а в іншому знаходиться. :)

А я не спала ніч від образи.
Випила пляшку валер"янки.
Вдарила кішку, яка теж просила випити...
:(

А не видалили би, то не спала б інша людина від образи за той комент. :(
Хоча, наші дії важко назвати образою, - ми і при реєстрації і у правилах попереджаємо, що пароплав "Майстерень" керований, на ньому гарних пасажирів супроводжують служби, які відповідають за всю життєдіяльність.
Утім, не тривожтеся, Янко, бо що таке коментар, і що таке гармонія, і кицька, зрештою, пробачить.

Якесь подвійне враження, Янко! Воно і страшно, і безпорадно, і жаль, я якийсь фатум навис...
Як казав (от, вилетіло з голови) : "Біда ж нам, біда... Та й ми ж сучі діти!"

Знаєте, у мене подібне враження.
І страшно, і безпорадно...
Мене навчили у поезії перш за все цінувати професіоналізм. Цей твір я скоріше за все видалю,моїм знайомим його то й показати соромно, але навіть на такому примітивному рівні він все ж кращий за твори тієї, хто стоїть зараз у списку вище Лесі Українки. Тут хоча б рима є,і розмір, і образна система. Це окрім мелодрамного сюжету.
Якась логіка дивна у відвідувачів цього сайту.
За відверту графоманію - 6 балів.
Я похвалила людину, твір якої вже сьогодні друкують 4 всеукраїнських журнали - мене мало не з"їли.
Може дійсно якийсь фатум навис...
Добре було б, як писав у романі Лютий, знайти отаке дзеркало, щоб ми побачили, які ж ми можемо бути великі...

А Ви абстрагуйтесь, Янко, від того, що Вам зле, і зосередьтесь лише на тому, що для Вас добре:)

Знаєте, у мене подібне враження.
І страшно, і безпорадно...
Мене навчили у поезії перш за все цінувати професіоналізм. Цей твір я скоріше за все видалю,моїм знайомим його то й показати соромно, але навіть на такому примітивному рівні він все ж кращий за твори тієї, хто стоїть зараз у списку вище Лесі Українки. Тут хоча б рима є,і розмір, і образна система. Це окрім мелодрамного сюжету.
Якась логіка дивна у відвідувачів цього сайту.
За відверту графоманію - 6 балів.
Я похвалила людину, твір якої вже сьогодні друкують 4 всеукраїнських журнали - мене мало не з"їли.
Може дійсно якийсь фатум навис...
Добре було б, як писав у романі Лютий, знайти отаке дзеркало, щоб ми побачили, які ж ми можемо бути великі...

Яно, ви мене вражаєте глибиною і дорослістю своїх думок. Не думаю, що для вашого вірша тут тісно, - хай буде.

Шановна Янко, на мою думку, якщо хтось у народному рейтингу піднімається високо, то це або тимчасове явище, або закономірне - побачимо, бо нема куди поспішати.
Якщо в редакторському, то це вже трохи гірше, і ці проблеми потрібно обговорювати, - скажімо, тут:
Круглий стіл редакторів(вирішення проблем, встановлення рівнів)

Якщо людина, в якої стоїть R2 не може зримувати строфи із чотирьох рядків, а на критику реагує образливими словами, то це яке явище?
Хоча дійсно, мабуть краще абстрагуватися.
Видаліть мою авторську сторінку, будь ласка. Вам це простіше зробити, ніж мені кожен вірш видаляти.

Янко, можливо не потрібно поспішати? Ніхто ж не претендує на істину, і ваше бачення цінне для всіх, а погляди ж бо повинні відрізнятися.

Янко, хочу знати вашу думку. Ось бачу, як тут важко залишити коментар та оцінити творчість окремих з маститих. Чи не краще було б подавати їхні поезії під кодовими номерами і проводити так зване анонімне тестування, аби народ висловлювався без оглядки на ту маститість? Прошу відповісти.

Шановний Валентине, лише заради Вас повертаюся до цього сайту.
Я зрозуміла, що тут просто тусовка. люди ходять поспілкуватися, і поезія тут лише привід.
Тож не думаю що на сайті можливі якісь зміни, інакше він просто втратить користувачів. Я сама є адміністратором форума, і розуміюся трохи на внутрішніх аспектах та закулісній роботі.
Автори цього сайту із самого початку не ставили за мету пропагувати Якісну, професійну поезію, їх мета: створити умови для спілкування, а вже якість цього спілкування як і якість викладених поезій, то діло вторинне.
Я не можу сказати, це добре чи погано. це не лише на цьому сайті, це в усьому світі так, правильним вважається те, що має попит, є модним.
Якщо зараз модним є графоманство - з цим нічого не поробиш.
Мій Вчитель мені сказав, коли від мене розбіглися літстудійці: тобі просто не пощастило з учитилем, ти ніколи не зможеш опуститися до інших, а вони ніколи не приймуть тебе до себе. Тож у своїй ситуації бачу просту закономірність.
Судячи з того, що я бачила і читала тут, Вам теж доводиться не солодко, перепадає як від відвідувачів сайту, так і від його адмінів. Тут мабуть просто не місце, для тих хто хоче трохи більшого. Хай Вам щастить!
З повагою Яна.

Шановна Янко, підкажіть будь-ласка, адресу літературного ресурсу на якому автори і адміністрація працюють краще, якісніше за нас, де автори публікують кращу поезію, і ми із задоволенням перейматимемо корисний досвід.

Взагалі, вдячний за здорову критику, вона завше на користь. І ви праві, кожен хоче чогось свого і не всі дороги йдуть в одному напрямку.
Залишайтесь з нами і творчих успіхів!

Яно, у вашому "Слові" я знайшла дві речі, які протиречать одна одній:
1) Шановний Валентине, лише заради Вас повертаюся до цього сайту.
2) Якщо зараз модним є графоманство - з цим нічого не поробиш.
Якщо треба додатково пояснити, я можу.
Ви, напевно, знаєте, що є такі салони різні: поетичні, мистецькі і ті. ін. Туди ходять люди, які вважають себе митцями і поводяться відповідно. Але будь-який прояв справжнього життя для них виявляється шокуючим. Так, тут є спілкування живих людей, і воно, повірте, аж нічим не загрожує справжній Поезії. Навіть навпаки.

Яно, сей Ваш вірш дуже сильний, щирий. Але ж антиприсвята є персоніфікованою, правда?
Такі речі не можна узагальнювати...
Та і загалом,
мати свій погляд на речі - необіхна умова повноцінного розвитку гармонійної особистості. Абсолютно необхідна. А у стійкості позиції проявляється сила характеру людини.
Та нам усім інколи невистачає послідовності.
І це біда. :(

Дуже вдячний вам, Яно, що відгукнулися. Сподіваюся, що ми ще знайдемо можливість поспілкуватися. щасти!

Редакція Майстерень:
Тут Ви праві, все, що я бачили до Вас в мережі - набагато гірше, хоча є непоганий сайт "Літературного форума", проте там не було зворотнього з"язку: читача - поета.
Але як кажуть: короля робить свита. Ваш сайт - хороший маркет нинішньої поетичної пропозиції і споживання.
Я давно маю можливість створити свій поетичний сайт, але розумію, що з моїми вимогами до поезії туди просто мало хто буде ходити, ну хіба що пара таких же ідеалістів як я :)

Ніка Новікова
Вірш цей банальний, він банально написаний, з використанням "джентельмеського набору", з метою розчулити читача, він дійсно містить реальні факти, але написаний лише задля того, щоб заперечити те, що сильні емоції можна не римувати, як доводили мені у вірші "Ненародженому"
Хорошим прикладом тут є "Цвіт Яблуні" Коцюбинського, де батько, переживаючи смерть дитини, усвідомлює в собі постійну присутність письменника, який оцінює і аналізує цю смерть як матеріал для наступного твору.
Майстер завжди має залишатися майстром.

Чорнява жінка:
Я не бачу протиріччя. Будь який салон - це перш за все тусовка. А будь яка тусовка - це орієнтація на середнє арифметичне. А посередність -завжди загроза вищому.
Не знаю чому так. Велике радіє великому, маленьке - молиться великому, а середнє - боїться великого.

Про який ждентельменський набір ви тут пишете? Поставте щось поруч.

Янко, ви не там шукали протиріччя. Воно було у пунктах 1) і 2). А про салон то вже стосувалося іншого. Боюсь вас розчарувати у ваших уявленнях, але будь-який віртуальний сайт - це велика тусовка (тільки рівні різні). А щодо великого, маленького і середнього все правильно. Тільки треба ще об’єктивно визначити, з якої точки ти сам це оцінюєш, тобто свій рівень.

І ще. "Майстер завжди має залишатися майстром" - хороша фраза. Як для Базарова, якщо ви пам’ятаєте такого героя і розумієте, про що я. Здається, ви не зовсім вірно розтлумачили задум Коцюбинського. Але у вас все ще попереду. Щасти!

Створити свій поетичний сайт, Янко, - гарна ідея.
І зовсім не важливо - скільки народу туди ходитиме, якщо він задовільнятиме автора сайту. Бо, наскільки я розумію, при створенні сайту не йдеться про жодний альтруїзм - це робиться або для заробляння грошей, або для внутрішніх потреб.
У випадку "Майстерень" дійсним є друге твердження. Сайт створений для роботи просто авторів із великими авторами. Яким чином відбувається ця "робота", ця взаємодія окреме питання.
Власне, якщо уважно придивитися до "Майстерень", то сюди заглядають швидше усупереч, аніж слідуючи за течією.
Тому що:
а) яка б не була, але цензура існує - немає звичної вседозволеності; :(
б) автори змушені виступати під власними іменами-прізвищами, або вибирати пристойні псевдоніми;
с) як би це не виглядало суб'єктивно, але тут ставлять різні оцінки;
д) авторів "нещадно" рейтингують;
є) потрібен інколи тривалий проміжок часу для формування об'єктивного ставлення до себе, як до автора;
ж) мистецтвознавчі погляди адміністрації сайту інколи діаметрально протилежні "панівним" поглядам більшості дипломованих представників сучасної укр. аналітичної школи;
і т.д.

З іншого боку - це все - життя, і з нього і відомі нам рядки "когда б вы знали із какого сора растут стихи не ведая стыда..."

А щодо загальної атмосфери на сайті - конче необхідний доброзичливий настрій загалу до кожного із нас, авторів. Бо будь які воєнні дії відволікають від справжнього, від творчості, від самозаглиблення.
То ж бо вибираючи між похмурими ускладненнями і веселою простотою адміністрація обирає оптимістичніше продовження. :)

Йдучи далі слідами цитат невтомного РМ.
До якого розвитку ми йдемо?
Кожне собі видовбує власну копальню. Набув високіх балів, став добровільним чи яким він там зветься (одним з 16-ти) редактором - і де ти тепер, редакторе? Який ти приклад подаєш власною творчістю, що коментуєш - як високо чи низько?
Де там... Свої справи у людей - вірша треба видобути з кресала. Зараз ще півряччя мине. Буде 20 редакторів. А толк? Смисл? Сенс? Здравий розсуд? То і ходить альтруїст (як на мою думку) сайтом - то одному щось підкаже з авторів, то другому. Це я не про себе, звісно.

Щойно дізналася - вчора помер Єгор Лєтов.
Хоча може пан Юрій про нього теж не чув.
у мене ще з раньої юності нік залишився, як у його дружини - Янка.
Символічно, вчора лише переслуховували його нові записи...

Так, я також сумую з цього приводу. Надзвичайна була особистість.
А ще весь день чую від різних людей майже одне й те саме: "Ні, Він не міг померти, тільки не так! Чи хоч не так рано..."

після 33 трьох він сказав: палка перегнулась, я буду жить долго.
тим що він не помер молодим, як Янка або Башлачов, він давав надію на житті іншим, хто не міг знайти себе у цьому світі...

Чув про нього,
Але панк-музикою не цікавлюсь...

Яночко, я не знаю вашого знайомого, але, коли він вам дорогий, то дуже співчуваю.

Його музика не зовсім входить до переліку моїх уподобань, проте людина була дійсно непересічна. Культова особистість.

Дякую, Ніно та Валентине, що відгукнулися.
Довгий час він для мене був і пророком і самою Біблією. Пам"ятаю ті часи, коли ходила на літ об. вся в булавках і ланцюгах і сипала цитатами із Лєтова матронам пенсійного віку.
Хоча за Янку він був і слабший, як поет, але писати символічно я вчилася саме у нього.

Яно, вітаю. Нині я не з пустими руками - з запитанням. Ви не публікуєте нові вірші. Чому? Вірніше, я навіть не питаю, просто прошу публікувати. Мені хотілося б познайомитись з Вашою поезією ближче, коли те є можливим.