Богданку, я була відмінницею у школі :))
І в універі теж:)
А ці рядки – відлуння на твір Ярослава Чорногуза.
вдячна, що читаєте

Та це я пояснюю, звідки знання ботаніки і астрономії,:))) до речі, я справді ці предмети дуже люблю.
Спасибі на добрім слові.

І Вам дякую, Віро, – за любов до віршів! І за добру увагу.

Як приємно, Марійко, таке читати:))

розбиті
немов дзеркала
галактики
розпорошилися
казкар застерігає
скалку
дзеркала
яке взагалі не існує
треба виплакати
і серце
стане зрячим...

пересвідчені
паростки
крихитного
завжди
тихенько співають
одне одному
на_добраніч
& з новим світлом
енергія б'ється
в груди
першого- єдиного-
останнього
хто не зупиняється
у походах
всіма уявними
дзеркалами
його загибель
початок нових битв
і надій
на майбутнє знову

ОК, доведеться на слово тобі таки повірити: анансів я ніколи не куштувала :(
а Марс для чого нам? :))

Оксанко, щиро дякую за теплий відгук.

Пане Ярославе, вибачте, що не зразу відповідаю, я навіть не сподівалася, що тут такі гарні слова для мене Ви залишили. Цим твором я завдячую тільки Вам :))
А побажання ці мене геть розчулили, все, зразу ж приступаю до їх здійснення :)))
але тоді Вам доведеться писати передмову :((

Світланко, я щиро рада нашому "знайомству" – дяка ПМ!!!
і дякую за увагу до моїх писань :))

Що ж, ловлю на слові :))) але добре подумайте, пане Ярославе!
Чекаю Ваших зауважень до моїх віршів, щоб привести їх у належний вигляд, якщо це вдасться :)))
І хоча їх, як бачите, небагато, але часу у Вас це відбере достатньо, тож доведеться жертвувати особистими справами, гадаю :))

***отож, дорогий Ярославе, чи смію я сподіватися???
:))

І Вам спасибі, Тамарочко!