ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.01.26 07:03
Марення в розлуці
Мені б тендітну і жадану
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.

Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях

Віктор Насипаний
2026.01.26 06:04
Складно
Давно так в класі смішно не було.
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к

Ірина Білінська
2026.01.26 00:26
***
Чергова порція зими
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.

Зійшла у крижані сніги —
коли і як —

Таїсія Кюлас
2026.01.25 23:32
Не продана
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!

Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.

Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.

Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.

С М
2026.01.25 21:22
Що сталося із немовлям? (Grateful Dead)
Хвилі фіалкові що хлещуть сміються
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт

Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?

Іван Потьомкін
2026.01.25 19:31
***
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в

Микола Дудар
2026.01.25 18:12
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Артур Курдіновський
2026.01.25 16:25
Озираюсь
Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.

Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л

М Менянин
2026.01.24 23:17
Мовчання людини
Агнець мовчить в кошарі
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.

Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати

Іван Потьомкін
2026.01.24 19:42
***
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с

Артур Курдіновський
2026.01.24 16:39
Пункти незламності
В повітрі знову рій металобрухту.
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.

Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,

Олена Побийголод
2026.01.24 09:35
Нагнало холоду
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!

Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму

Ярослав Чорногуз
2026.01.23 22:44
Осанна генію
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.

Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик

Микола Дудар
2026.01.23 20:35
***
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…

Олена Побийголод
2026.01.23 18:46
2014. Приїзд прем’єр-міністра у лікарню (в скороченні)
Із Леоніда Сергєєва

Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!

Тут набігла тьма народу,

Юрій Лазірко
2026.01.23 17:05
Осніжений Вальс -- український вальс
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль

за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ванда Нова (1982) / Вірші

 Тріо з вогнем
Образ твору Вогонь догорає –
і скоро нас грітиме попіл.
Списи перехрещені,
тільки їх вістря німі.
Про що вони снять, не дізнатись ні зараз, ні потім,
Бо ми не дійдемо.
Бо воїни стануть людьми.

Ти чуєш, мій жилавий ладо,
мій юний Стрибоже?
Це кидають сутінки виклик мені і тобі.
Полює знемога на серце посвячене кожне -
чи станемо першими
і не повернемо вбік?

Вогонь догорає і дивиться в очі незмигно.
На з’єднані руки немовби нап'яли ланцюг.
Я зможу тобі розказати,
я вірю, що встигну
від нас голіруч відвести небезпеку оцю…

Прислухайся, як шелестять осокори тривожно.
А голос немов у смолу бурштинову загус.
Послухай мене...
Та чому, як на лихо, не можу
ні звуку добути
із флейти обвітрених вуст?

Ріка закипіла,
і птаство завмерло довкола.
І знову до битви –
жене за собою потік.
Я списа подам
і молитиму сонце схололе,
аби цей вогонь наостаннє
прозрінням опік.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-08-31 12:17:41
Переглядів сторінки твору 9521
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.120 / 5.5  (5.084 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.112 / 5.5  (5.051 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.04.25 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 15:43:04 ]
Дуже гарно. Весь вірш сильний, а кінцівка - просто в десятку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 16:06:31 ]
Щиро дякую, Ярославе! Приємно чути, що сила в жінці (чи нехай просто в її тексті) не завжди відштовхує чоловіків :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 16:01:48 ]
Знайшов тут для себе шось новенького. як от Флейти обвітрених вуст, чи загусання голосу в бурштинову смолу - просто супер.
Перший куплет розрісся приголосними, ніби троха простору не вистача, а так - молодчина!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 16:08:24 ]
Рада чути, Славчику! Спасибі, що завітав і відгукнувся :) Я ще трохи міркую над першим катреном, маєш рацію...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 16:11:08 ]
Юний Стрибог може бути спокійним і сильним, коли йому співає така флейта :)
Отут "Я списа подам," кома зайва, здається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 16:14:58 ]
Ох уж ці юні Стрибоги...
З комою - в яблучко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-08-31 16:38:49 ]
Вандзю - попіл вже не гріє - хоч яйко знести - коли говорити про природу речей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 16:46:04 ]
Не заперечую. Хоча у теплому попелі можна зігріти змерзлі пальці...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 22:01:53 ]
усе цікаво, сильно, чітко, Вандочко, тільки одне коробить: а чому сонце схололе ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-08-31 22:39:01 ]
Оксаночко, буває часом так зимно всередині, що здається ніби і сонце схололо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:20:46 ]
Розумію, Вандочко... Розігрівай серце, хай сонце зігрється...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 15:45:40 ]
Оце Вандо сила почуттів! Алегро комбріо! Як це розуміти - двоє одного люблять чи двоє за одною гоняться? Я знаю? Я знаю в тебе уява дай боже Шрьодінгеру. Нєе, мабуть дві одного не поділять.
Але сила почуттів -
я вірю, що встигну
від нас голіруч відвести небезпеку оцю…
Не сумніваюся.
Вандо в тебе глюк знайти, як Дасаєву гол забити. Самому Дасаєву.
Але дещо нарив.
На з’єднані руки немовби нап'яли ланцюг. Ланцюг не рукавички, не нап'ясти на руки, хіба на пальці, але тоді золотий. До речі про золото. Бурштинова смола чи смолистий бурштин як металеве золото. Чи залізо. Зате вражає.
Вандо, а я молитиму щоб не востаннє, а в черговий раз прозрінням опік. Вандо сподобалось. Вандо, я не без зла.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:37:53 ]
Саш, третій - то вогонь...
Дякую за відгук.
Саш, а ти не без зла - чи без зла?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 16:41:53 ]
Вандо, то машинально, як в Балаганова. Само набралося.
Звичайно без.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 18:31:32 ]
Вандочко,
Ти що загнівалась?
(я про стертий вірш)
Вибач, я думав ти вже звикла до критики...
Обіцяю більше не турбувати.
Зі зрозумінням
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 18:34:44 ]
Не маю поняття, як я його стерла...Тепер шкода усіх коментарів, що під ним були :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 18:51:04 ]
Прикро, але таке буває, мені вже говорили, що потрібно кнопочки "Редагувати" і "Знищити" розвести далі одне від одного.
Можливо просто потрібно опублікувати вірш заново?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-02 18:48:50 ]
Ох, не заздрю чоловікам, яких Ви мимоволі стирали на своєму шляху!...жартую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 23:12:54 ]
Та нічого особливого їм не сталося... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 21:10:24 ]
Публікуй заново!!!
А я зсилку подрузі вже в аську кинула...
Е-ех :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 23:13:43 ]
Юль, нова зсилка:
http://maysterni.com/publication.php?id=36582


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-11 20:29:05 ]
Ріка закипіла,
і птаство завмерло довкола.

...молитиму сонце схололе,
аби цей вогонь наостаннє
прозрінням опік.

Чудово!