Якщо зважити на те, що "білий вірш" виник десь у 16 ст., мабуть, знав. Але справа навіть не в цьому.
Вам подобаються ці рядки, Володимире? Ви чуєте, відчуваєте музику, яке йде від них? Вони сповнені пошуком гармонії (і зовнішньої, і внутрішньої, чи не так?)
Так яка зрештою різниця, як це назвати? Я вважаю, що це білий вірш.Ви вважаєте це ще чимось.Суть від цього не змінюється: це є зразок гарної поезії.

Між нами, Любо, категоричне непорозуміння.
Невже означення "білий вірш" існує з 16 століття??? Саме про це я і пишу... Прикро, що ви цього не зрозуміли, чи тільки вдаєте?

Ну, чому ж непорозуміння? Я розумію, що Вам не подобаються самі означення. Так, скоріше за все, у 16 ст. "білий вірш" не називався так, а називався по-іншому. ЩО ЦЕ ЗМІНЮЄ ПО СУТІ? Ось чого я не розумію.

До речі, в білому вірші, на відміну від вільного (верлібра) є розмір: білий ямб, білий анапест, білий дольник.А "Маленькі трагедії" написані саме драматичним (білим) п"ятистопним ямбом.

Ви не розумієте, Любо, бо кажете те, що я не казав. :(
Я не казав, що мені не подобаються "нові" назви. Вони навіть точніші, бо всюди неофітам нагадуть про необхідність віршування.
Справа в іншому, що важливо було б знати, як сам автор це все називав і класифікував. Про що я і висловив обережні підозри.

Верлібр, як вірш, повинен мати ритмування, і якщо багато хто не знаєте, як воно має в таких випадках виглядати (при різних довжинах рядків), то це не значить, що його не має там бути. І видавати кроїння прози за творчий процес.
І свобода - це не хаос, і відмови, це якраз навпаки - доцільність божистого вибору. Але для прийняття такого розуміння свободи потрібно вірити в Бога, що багато хто із сучасних критиків-аналітиків не вважає за потрібне.

А Вам не спадає на думку, що автори самі ніяк не класифікували і не називали? Що вони творили і все. А далі вже справа класифікаторів і називальників. Критиків. Ваша прихильність до тотальної формалізації заважає подивитися крізь неї. Якщо півня назвати куркою, він не почне нестися.

"Верлібр, як вірш, повинен мати ритмування, " - ми зараз говоримо про "білий вірш", а не верлібр. Це - дві великі різниці, як говорять в Одесі.

Читайте, Любо, уважніше власні коменти - вище ви самі згадали про верлібр. Тож я уточнив свій погляд на цю тему.

А щодо авторів, не варто вам судити, що вони робити вміли, а що - ні. Просто цікаво було б знати їхню думку, правда?
Саме у цьому суть моєї делікатної зауваги щодо використання вами "нових" означень до "старих" віршів.

Володю, у нас змагання, хто кого невірно зрозуміє чи перекрутить слова? Бажаєте перемоги? :)
"не варто вам судити, що вони робити вміли, а що - ні. "
Я не казала, що вони (автори) не вміли, я припускалася думки, що вони цього не робили.
Читайте уважніше мої коменти :)
А узнати їх думку - таки да, цікаво було б.

До того ж, Ви непослідовні, любий Володю.
У 21.53 Ви кажете: "Всі ці пізніші назви навряд чи пояснюють, швидше заплутують тих, хто навчається..."
А вже в 23:28: "Я не казав, що мені не подобаються "нові" назви. Вони навіть точніші, бо всюди неофітам нагадуть про необхідність віршування."
Так заплутують чи нагадують? Визначтесь вже якось :)

Ви знову, Любо, перекручуєте, зараз уже свої слова - дивна пристрасть. :)
Ви сказали трохи вище: "А Вам не спадає на думку, що автори самі ніяк не класифікували і не називали? Що вони творили і все. Саме про це я і кажу, що не потрібно судити що вони знали, чи що вони в той час думали, і цікаво було би про це довідатися.
Ви, Любо, розумієте значення слів, чи і значення слова "судити" вам пояснювати? :(
Запамятайте, що українською
СУДИТИ, суджу, судиш, недок. і док. 1. тільки недок., неперех. у першу чергу Складати думку про кого-, що-небудь...
А суддівська трійка - це вже за обставинами, яких тут не помітно...

З великим задоволенням поясню:
Ви пишете:
До того ж, Ви непослідовні, любий Володю.
У 21.53 Ви кажете: "Всі ці пізніші назви навряд чи пояснюють, швидше заплутують тих, хто навчається..."
А вже в 23:28: "Я не казав, що мені не подобаються "нові" назви. Вони навіть точніші, бо всюди неофітам нагадуть про необхідність віршування."
Так заплутують чи нагадують? Визначтесь вже якось :)

Подивіться, Любо, уважно в українські словники щодо
Заплутувати і нагадувати - ви переконаєтесь, що ці означення не конфліктують між собою, а в поєднанні вказують на існуюче протиріччя. Наприклад, "білий" - заплутує неофіта, а "вірш" - нагадує, таких протиріч у "нових" назвах занадто багато, аби вони нормально пояснювали відмінності, але що маємо, те маємо.
Але йдеться про мене, правда? Про моє сприйняття:
"Я не казав, що мені не подобаються "нові" назви. Вони навіть точніші, бо всюди неофітам нагадуть про необхідність віршування."
"Нові" назви (із врахуванням усе нових обставин розвитку Поезії) ДЛЯ МЕНЕ (виглядають) навіть точніші, бо всюди неофітам нагадуть про необхідність віршування.
Ось і ця точність вказування на вірш, це повинно бути віршем, а не чорт знає чим, - куди вже точніше?
Але закриваємо дискусію, бо вона абсолютно безсенсова...

"Ви знову, Любо, перекручуєте, зараз уже свої слова - дивна пристрасть" - я розкусила Ваш благородний порив, о, народний меснику! На жаль (на Ваш жаль), у Вас цей номер не вийде :)

А Ви вмієте веселити! Тобто "білий" заплутує, кажете? Виходячи зВашої логіки, нещасних неофітів має заплутати будь яке означення з двох слів. Наприклад: "метрична" - заплутує (хто зна, шо за метр мається на увазі), а "поезія" все розставляє по місцях.
Ці веселощі зВами можна було б і продовжити, але, як сказано в анекдоті,"Знаєте,Наташо, просто не хочеться". Тому й справді, прикриємо.

ПС. Побачите Галантного Маньєриста, перекажіть, щоб рукавичку підібрав у Дуелянтській. Хоча судячи зі всього, чоловіки нончє не ті.

Мені дуже приємно, Романе, що Ви теж поділяєте захоплення творчістю Свідзинського, чию сторінку я маю честь вести :)
Щодо конкретно цього вірша, то він був написаний після драматичного розриву Св. з дружиною, і, здається, він шукав джерела відродження і відновлення в творчому і душевному (духовному) плані. Про Ваші припущення не думала :)

Для тих, кого сотворив Господь, істина, безперечно, існує. :)

Смію замітити, що античні безримові вірші існували тоді, коли традиції римованої поезії ще не склалася. Білий вірш (на відміну від античних) - свідоме уникнення рими.
Невже Ви цього не розумієте, чи тільки вдаєте?

"форма близька до античностей" - виключно через ці Ваші слова, дорогий Володю, і з"явилася моя репліка. Бо рима - одна з ознак саме форми, а "потік мислення, бачення, ствердження" - це вже не форма.
Я зрозуміло кажу? Мені теж дивно, що останнім часом Ви наполегливо розумієте зовсім не те, про що я кажу. Ви це навмисно?

Так і бачу, Володю, вираз Вашого обличчя, коли Ви писали останню фразу :)
Ви ж все чудово розумієте, я теж все чудово розумію. За бажання, цю Вашу фразу про форми і наповнення можна було б препарувати далі. Але навіщо?