ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
* * *
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
* * *
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
* * *
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
Черства жінка
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Святополк «Окаянний»
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
Халіна Посвятовска
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
***
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
1962. Сорока (із Яна Бжехви)
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
* * *
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
* * *
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Виживеш ти!
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Муза сміється
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Думки про нездале – 3
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Читацький щоденник. Сергій Жадан
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
* * *
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Нагорода за віру
Образ твору Крізь сьоме небо, тернове гілля й десяте коло.
Якби до болю, якби ж то стрімко!... А так, сповзала…
Несла у лоні нестерпне сонце – пусте, схололе.
Чому ж так прикро услід мовчали німі хорали?

То спи вже, сонце, то спи вже любе, сніги довкола.
Тут в’януть трави, і сіль на пальцях, і никнуть крила.
Душа, мов вишня – стара, без листя, холодна й гола.
А ніч – у неньки. І чорна хустка її накрила.

Пішла туманом, тонкі зап’ястки скували пута.
Зірвала вроду й роки-намисто скотились долі.
А що лишилось – усім на осуд топити смуток,
Самій тонути по самі вінця у власнім горі.

Іще б краплина, ще крок непевний, і все, пропаща.
А тут – лелеки, і квітка вишні у бруньці зріє…
Весна неюна колише віру в кирпате щастя.
То дай же, Боже, бо ще ж не осінь, ще є надія.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-03-30 17:02:27
Переглядів сторінки твору 7236
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.973 / 5.5  (4.934 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-03-30 17:28:36 ]
Найвища похвала, Оленко.
У другому рядку, мабуть, "сповзали", і, можливо, "по самі вінця у власнім горі".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 08:44:31 ]
Дякую, Світлано. То лір.героїня сповзала, повільно, із року в рік, як по стіні...

Порадою скористаюся, вдячна.

Нехай весна зігріє кожного! А нам з вами ляже засмагою на плечі і рум'янцем на щоки! Світлано, гляньте, які ми красуні (і скромні :))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-30 23:15:44 ]
Гарно. Хоч і не певна, що зрозуміла, про що саме у вірші, але щем, туга і промінчик надії переданий вдало. Хай Ваша, Оленочко, ліргероїня буде щасливою. Є надія, а значить є життя, і сонце і весна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 08:59:08 ]
Дякую, Адель, за щирі переживання. Зазвичай я так не пишу, надрукувала вірш тільки для того, щоб розповісти неймовірну, схожу на диво, і з Божим перстом, історію. Маю подругу - дуже хорошу людину, яка вже на протязі п'ятнадцяти років хоче дитину, але... І я завжди пишалася її негасимою надією, її стійкістю. А на початку цієї зими зустрілися - і навзрид, і чорний відчай. Плакали разом, втішала, як могла. Увечорі, за декілька хвилин написала прохання до Бога, про поміч. Публікувати просто не мала права, розумієте, це ж не мій біль. А вчора приходить подруга, як весна, розквітла - вагітна! Уявляєте?! Ну, таким щастям я вже просто не могла не поділитися! А назву вже придумала вчора.
Дякую, Господи, що почув.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 12:42:10 ]
Сильна жінка Ваша подруга, Оленко! І я щиро радію разом із Вами. Був час, моя сестра теж чекала сім довгих років, а потім плакала від щастя, коли нарешті віра у купі з надією дала плоди.:)
Хай же вони будуть щасливими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 07:49:54 ]
То дай же, Боже, бо ще ж не осінь, ще є надія - ТАК!
Сильно написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 09:03:41 ]
Надія, як крила, дає сили для польоту навіть тоді, коли їх фізично вже немає.

Дякую, Софіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 09:27:56 ]
Щемно, але закінчення дихає оптимізмом.
Гарно написано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 19:47:06 ]
Дякую, Зоряночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 15:37:06 ]
Сильно, образно, чуттєво і обнадійливо.
Сподобалось, Оленко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 19:50:37 ]
Завжди приємні ваші слова. Ціную.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-03-31 19:50:17 ]
Оленко, у вас таке чарівне відчуття кольорів.
Так і уявив вас у всіх отих східних шатах, на безлюдному острові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 22:41:53 ]
Вчуся у майстра. :) Найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 21:06:56 ]
Інколи саме краплини комусь до чогось і не стає...
...Оленко, я не зрозуміла доцільність останнього слова в передостанньому рядку – мо, на прощу?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:29:11 ]
... поважаю людей, які вміють випливати навіть з водоверті...

Василинко, звичайно ж ви праві. То я тішила і заспокоювала себе, що проща-праща - синоніми. Знаєте, так вже не раз - перевела стрілку годинника на п'ять хвилин уперед - біжу на роботу, гляну на руку - ой!, запізнююся, додати темпу - і роблю вигляд, що ні про що не здогадуюся... :)
Дякую за пильність, думаю над вдосконаленням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 23:04:45 ]
... я теж так думаю, але тоді рима "закульгає"... Треба рятувати, бо вірш чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:39:29 ]
Дякую, Оксано, за вашу небайдужість. Як є поради, буду вдячна. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:49:33 ]
Мо' так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-04-05 03:02:52 ]
Добре, Оленко, добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юра Тіт (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-22 15:14:40 ]
Я невмію писати вірші, але пишу....

мене ніхто не вчив і я не хотів бути подібним у словах на когось... але ви....................


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Томаш Деяк (М.К./Л.П.) [ 2011-03-17 19:04:22 ]
Тепер відвідуватиму ваші сторінки частіше :)

"і никнуть крила." Як на мене спірне словосполучення. "поникли" російською. Зберігаючи сенс і метр модна вжити в минулому часі "зібгались крила". Але так випаде "і" а воно створювало певну мелодику


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 11:12:45 ]
:) З радістю частуватиму вас тістечками і запашною кавою.

Тут і я вже почала сумніватися. Може гаснуть крила, або згорають...? Ще подумаю.

Дякую.