ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.08.02 12:49
"СЕРЦЕ В ХУРТОВИНІ…" (продовження 2)
…За 2 години до… …Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга

В Горова Леся
2026.08.02 11:47
Сонячна доба
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує

Микола Дудар
2026.08.02 11:36
Кілька слів від Євгена Барана
Серпень, хлопче, що з тобою? Знов зненацька задощив. Не здивуєш нас водою! Ти диви, ще й оточив... Заперіщив... розізлився? Міра жарту певно є... Ну а після в небо змився - Православного вдає... Серпень, хлопче, може, досить? Якщо чуєш, то озвись

Микола Дудар
2026.08.02 11:32
Кілька слів від Євгена Барана
Звучали в голосі на почет Сім нот на пагорбі, на біс... І щось було від них пророче, Бо саме так рождають вість... Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча Навік зріднилися... Війна. І тут прийшла потвора суча - Не всіх повернуть звідтіля... О Боже рідний...

хома дідим
2026.08.02 10:55
* 159 *
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети

Віктор Кучерук
2026.08.02 06:37
* * *
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.

Володимир Бойко
2026.08.02 00:02
Лімерики F1
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.

У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві

Тетяна Левицька
2026.08.01 23:06
Я тут
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.

А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма

Світлана Пирогова
2026.08.01 22:52
Серпневий зорепад
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.

У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,

Ольга Садкова
2026.08.01 22:16
Рідна мова
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.

Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі

Ігор Терен
2026.08.01 18:46
Врунгеліада
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.

***
Політика – це той дурдом,

Артур Курдіновський
2026.08.01 16:05
Споживачі
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.

Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,

Борис Костиря
2026.08.01 13:36
* * *
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.

Я ніколи вже не відступлю

хома дідим
2026.08.01 11:43
* 158 *
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я

Віктор Кучерук
2026.08.01 06:55
* * *
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав

Ірина Вовк
2026.08.01 03:53
"СЕРЦЕ В ХУРТОВИНІ…" (продовження 1)
…За 3 години до… …Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Нагорода за віру
Образ твору Крізь сьоме небо, тернове гілля й десяте коло.
Якби до болю, якби ж то стрімко!... А так, сповзала…
Несла у лоні нестерпне сонце – пусте, схололе.
Чому ж так прикро услід мовчали німі хорали?

То спи вже, сонце, то спи вже любе, сніги довкола.
Тут в’януть трави, і сіль на пальцях, і никнуть крила.
Душа, мов вишня – стара, без листя, холодна й гола.
А ніч – у неньки. І чорна хустка її накрила.

Пішла туманом, тонкі зап’ястки скували пута.
Зірвала вроду й роки-намисто скотились долі.
А що лишилось – усім на осуд топити смуток,
Самій тонути по самі вінця у власнім горі.

Іще б краплина, ще крок непевний, і все, пропаща.
А тут – лелеки, і квітка вишні у бруньці зріє…
Весна неюна колише віру в кирпате щастя.
То дай же, Боже, бо ще ж не осінь, ще є надія.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-03-30 17:02:27
Переглядів сторінки твору 8135
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.973 / 5.5  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-03-30 17:28:36 ]
Найвища похвала, Оленко.
У другому рядку, мабуть, "сповзали", і, можливо, "по самі вінця у власнім горі".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 08:44:31 ]
Дякую, Світлано. То лір.героїня сповзала, повільно, із року в рік, як по стіні...

Порадою скористаюся, вдячна.

Нехай весна зігріє кожного! А нам з вами ляже засмагою на плечі і рум'янцем на щоки! Світлано, гляньте, які ми красуні (і скромні :))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-30 23:15:44 ]
Гарно. Хоч і не певна, що зрозуміла, про що саме у вірші, але щем, туга і промінчик надії переданий вдало. Хай Ваша, Оленочко, ліргероїня буде щасливою. Є надія, а значить є життя, і сонце і весна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 08:59:08 ]
Дякую, Адель, за щирі переживання. Зазвичай я так не пишу, надрукувала вірш тільки для того, щоб розповісти неймовірну, схожу на диво, і з Божим перстом, історію. Маю подругу - дуже хорошу людину, яка вже на протязі п'ятнадцяти років хоче дитину, але... І я завжди пишалася її негасимою надією, її стійкістю. А на початку цієї зими зустрілися - і навзрид, і чорний відчай. Плакали разом, втішала, як могла. Увечорі, за декілька хвилин написала прохання до Бога, про поміч. Публікувати просто не мала права, розумієте, це ж не мій біль. А вчора приходить подруга, як весна, розквітла - вагітна! Уявляєте?! Ну, таким щастям я вже просто не могла не поділитися! А назву вже придумала вчора.
Дякую, Господи, що почув.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 12:42:10 ]
Сильна жінка Ваша подруга, Оленко! І я щиро радію разом із Вами. Був час, моя сестра теж чекала сім довгих років, а потім плакала від щастя, коли нарешті віра у купі з надією дала плоди.:)
Хай же вони будуть щасливими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 07:49:54 ]
То дай же, Боже, бо ще ж не осінь, ще є надія - ТАК!
Сильно написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 09:03:41 ]
Надія, як крила, дає сили для польоту навіть тоді, коли їх фізично вже немає.

Дякую, Софіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 09:27:56 ]
Щемно, але закінчення дихає оптимізмом.
Гарно написано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 19:47:06 ]
Дякую, Зоряночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 15:37:06 ]
Сильно, образно, чуттєво і обнадійливо.
Сподобалось, Оленко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 19:50:37 ]
Завжди приємні ваші слова. Ціную.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-03-31 19:50:17 ]
Оленко, у вас таке чарівне відчуття кольорів.
Так і уявив вас у всіх отих східних шатах, на безлюдному острові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 22:41:53 ]
Вчуся у майстра. :) Найкращого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 21:06:56 ]
Інколи саме краплини комусь до чогось і не стає...
...Оленко, я не зрозуміла доцільність останнього слова в передостанньому рядку – мо, на прощу?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:29:11 ]
... поважаю людей, які вміють випливати навіть з водоверті...

Василинко, звичайно ж ви праві. То я тішила і заспокоювала себе, що проща-праща - синоніми. Знаєте, так вже не раз - перевела стрілку годинника на п'ять хвилин уперед - біжу на роботу, гляну на руку - ой!, запізнююся, додати темпу - і роблю вигляд, що ні про що не здогадуюся... :)
Дякую за пильність, думаю над вдосконаленням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 23:04:45 ]
... я теж так думаю, але тоді рима "закульгає"... Треба рятувати, бо вірш чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:39:29 ]
Дякую, Оксано, за вашу небайдужість. Як є поради, буду вдячна. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-04-01 08:49:33 ]
Мо' так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-04-05 03:02:52 ]
Добре, Оленко, добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юра Тіт (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-22 15:14:40 ]
Я невмію писати вірші, але пишу....

мене ніхто не вчив і я не хотів бути подібним у словах на когось... але ви....................


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Томаш Деяк (М.К./Л.П.) [ 2011-03-17 19:04:22 ]
Тепер відвідуватиму ваші сторінки частіше :)

"і никнуть крила." Як на мене спірне словосполучення. "поникли" російською. Зберігаючи сенс і метр модна вжити в минулому часі "зібгались крила". Але так випаде "і" а воно створювало певну мелодику


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-03-18 11:12:45 ]
:) З радістю частуватиму вас тістечками і запашною кавою.

Тут і я вже почала сумніватися. Може гаснуть крила, або згорають...? Ще подумаю.

Дякую.