ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
На паперті юдолі
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Жахливий сон
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.

Борис Костиря
2025.12.15 19:55
* * *
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.

У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,

Іван Потьомкін
2025.12.15 19:00
Божий дар Ізраїлю
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Кока Черкаський
2025.12.15 14:41
***
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.

не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Західним партнерам
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
***
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
* * *
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка...
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Невідчутна зима
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
"Роблять живі помилку..."
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Ноктюрн кам'яного човна
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
Нікудишній віршар (літературна пародія)
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Друг
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Ненависть і любов
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "...віще, неповторне, головне" (2010)

 Хати

"На білих крилах рушників..."

Петро Мах

Образ твору ...І ні хмаринки над дахами.
Морозний день.
Снігів яса.
Хати високими димами
хапаються за небеса.
Немовби прагнуть одірвати
закляклі стіни
від землі.
Хатам не хочеться вростати
в щоденні клопоти й жалі.
І сняться їм:
світлиця біла
і крила рушників...
Ачей,
давно би птицями злетіли,
та як покинути
людей?

02.2009(2011)



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-01 18:28:22
Переглядів сторінки твору 8546
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 18:43:26 ]
Хати високими димами
хапаються за небеса - цей образ дуже мені рідний. Завжди прагну щось подібне знайти. Дякую за чудову лірику.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 18:46:46 ]
дуже гарно. як добре, що хати не можуть покинути людей. завдяки Вам усі знають, що вони комусь потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 18:52:05 ]
Пречудовий вірш! Які точні і тонкі спостереження: "Хати високими димами хапаються за небеса". А які прекрасні й мудрі рядки йдуть далі. Та кінцівка вірша перевершує все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 18:52:53 ]
оці останні рядки - просто неперевершені... дуже сердечні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Слобода (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 18:55:55 ]
і мені останні теж найбільше запали у серце. І люди без них не проживуть


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 19:05:04 ]
Ой не летіть, хати, у вирій,
Бо не йму гадки як без Вас.
Часи суворі, без квартири
Залишиться робочий клас. ;-)))
Рибонько, це, звичайно, жарт, а вірш АЛІГАНСЬКИЙ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 19:07:31 ]
Як добре побачити у своїй світлиці стільки бажаних гостей! Дякую щиро, Володимире, Оксанко, В'ячеславе, Олю і Тарасе, за теплі відгуки. Якраз отой останній рядок прийшов мені тільки сьогодні, хоч віршові уже майже два роки. Може треба було поставити ще дату редагування?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 19:10:22 ]
Ой, дякую, Патарочко! Ну, Ви - майстер експромтів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 19:15:32 ]
Надзвичайно сильно! І так на душу лягає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 20:06:28 ]
Файно! Сподобалося. Дуже майстерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 20:46:58 ]
Таке життя - з роботи в хату,
а зранку - вибігати в люди.
Щасливі ми, бо є де спати
а не буде - то ще спорудим :)

Дуже сподобався вірш, Любове.
Наша хата - Божа пазуха :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 20:54:38 ]
Рада твоєму візиту Юрію (пропоную "на ти", якщо Ти не проти). Дякую щиро!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:11:11 ]
Yeah, sure - why not :)
Ми "на ти" стали ближче :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:00:45 ]
Згадуючи старий добрий фільм, хочеться сказати: "Хати літять. Скоро осінь" ) І "Хати високими димами хапаються за небеса" - дійсно чудовий. Єдине питання: що тут означає "яса"?

Зворушливий вірш. Хоча, мені здається, що небагато знайдеться тих, хто захоче зараз переселитися в хатину (особливо в стару) з міських квартир. Тобто, ностальгія ця трішки лукава )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 21:34:34 ]
Я розумію Вашу іронію, Мріє. І десь навіть поділяю її. Ви примусили мене усміхнутися. Але я живу в районному центрі, де ще багато людей (і в нашому містечку, і в прилеглих селах) живе у будинках, хатах, і хатинках. Та і йдеться у вірші не про сни і мрії людей, а - сни і мрії саме отих хатів, з яких потрохи зникають "крила рушників". А "яса" (подаю зі словника) - (поез.) світло; сяйво. Тому - ніякого лукавства. Дякую за щирість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:39:18 ]
Так, Ваша правда - тут мріють хати. То в мені відгукнувся вірш Віктора Кучерука на цю ж тематику.
Про "яса" у цьому значенні не знала, дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 22:21:15 ]
Дуже гарно про ті мрії. Та тільки приїжджаєш у рідні села, а тих хат порожніх, вже без мрій, щоразу більше. Тому усмішка сумна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 22:29:44 ]
Так, Оленко! Якось я помітила як швидко покинуті господарями хати вмирають (навіть на моїй вулиці, у місті, є така) - руйнується на очах. Хати теж - не можуть без людей жити. Сумно. Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Штанько (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 23:06:27 ]
Дуже сильний вірш, особливо фінальне запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-02 00:53:38 ]
Мило...
Домашній затишок відчувається у вас, пані Любове. Особливо гарна кінцівка твору:
"давно би птицями злетіли,
та як покинути
людей?"
Гідна відповідь на багато наших "чому" .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Романів (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-02 00:56:55 ]
Як завжди бездоганно! Дякую Вам...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-02 09:36:48 ]
Тепло так і щемно! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Зозуля (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-02 10:41:07 ]
а вболівання-то взаємні: й видні, як крила рушників!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 11:36:25 ]
Дякую, Василю, за світлий коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 11:39:27 ]
Дякую щиро, пані Оксано! Ваші слова приємні, приймаю їх як аванс на шляху до вершини досконалості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 11:40:40 ]
Дякую, пане Мироне і пане Юрію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 10:42:49 ]
Дуже гарно. Щемно і світло водночас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-08 18:16:28 ]
Дякую, Зорянко!