ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.30 21:33
Сонце істини
Знімаєш чорні окуляри
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.

Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,

Євген Федчук
2025.10.30 20:00
Від Хухри до Охтирки (той таки 1668 рік)
А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від

Юрко Бужанин
2025.10.30 18:21
***
Землетруси, повені, цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.

Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки

Павло Сікорський
2025.10.30 11:18
Автопортрет
Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.

Сергій Губерначук
2025.10.30 10:52
Україна салом заросла…
«На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!

Пнеться в матки пузо вгору

Микола Дудар
2025.10.30 10:03
Мені би трішечки...
Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…

Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів

Іван Потьомкін
2025.10.29 22:28
Сьогодення
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.

Борис Костиря
2025.10.29 21:47
Старий парк
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,

С М
2025.10.29 18:32
Надгробковий Блюз (Bob Dylan)
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати

Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є

Сергій СергійКо
2025.10.29 17:54
До тих, хто прагне серцем діалогу
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,

В Горова Леся
2025.10.29 13:15
Негода
А для мене негода - вона у замащених берцях
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.

Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю

Микола Дудар
2025.10.29 11:51
***
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…

Віктор Кучерук
2025.10.29 06:04
* * *
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,

Борис Костиря
2025.10.28 22:03
Вогненні мечі
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.

Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,

Сергій СергійКо
2025.10.28 16:14
Париж
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,

Володимир Мацуцький
2025.10.28 12:32
Безхатченко
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом. Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття. Промишляв на скляній тарі та макулатурі. Якщо везло знайти пристойні ношені речі, здавав по п’ять гривен Вірці – стерві у дві точки: на барахолці і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "...віще, неповторне, головне" (2010)

 Хати

"На білих крилах рушників..."

Петро Мах

Образ твору ...І ні хмаринки над дахами.
Морозний день.
Снігів яса.
Хати високими димами
хапаються за небеса.
Немовби прагнуть одірвати
закляклі стіни
від землі.
Хатам не хочеться вростати
в щоденні клопоти й жалі.
І сняться їм:
світлиця біла
і крила рушників...
Ачей,
давно би птицями злетіли,
та як покинути
людей?

02.2009(2011)



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-02-01 18:28:22
Переглядів сторінки твору 8427
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 18:43:26 ]
Хати високими димами
хапаються за небеса - цей образ дуже мені рідний. Завжди прагну щось подібне знайти. Дякую за чудову лірику.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 18:46:46 ]
дуже гарно. як добре, що хати не можуть покинути людей. завдяки Вам усі знають, що вони комусь потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 18:52:05 ]
Пречудовий вірш! Які точні і тонкі спостереження: "Хати високими димами хапаються за небеса". А які прекрасні й мудрі рядки йдуть далі. Та кінцівка вірша перевершує все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 18:52:53 ]
оці останні рядки - просто неперевершені... дуже сердечні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Слобода (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 18:55:55 ]
і мені останні теж найбільше запали у серце. І люди без них не проживуть


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 19:05:04 ]
Ой не летіть, хати, у вирій,
Бо не йму гадки як без Вас.
Часи суворі, без квартири
Залишиться робочий клас. ;-)))
Рибонько, це, звичайно, жарт, а вірш АЛІГАНСЬКИЙ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 19:07:31 ]
Як добре побачити у своїй світлиці стільки бажаних гостей! Дякую щиро, Володимире, Оксанко, В'ячеславе, Олю і Тарасе, за теплі відгуки. Якраз отой останній рядок прийшов мені тільки сьогодні, хоч віршові уже майже два роки. Може треба було поставити ще дату редагування?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 19:10:22 ]
Ой, дякую, Патарочко! Ну, Ви - майстер експромтів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 19:15:32 ]
Надзвичайно сильно! І так на душу лягає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 20:06:28 ]
Файно! Сподобалося. Дуже майстерно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 20:46:58 ]
Таке життя - з роботи в хату,
а зранку - вибігати в люди.
Щасливі ми, бо є де спати
а не буде - то ще спорудим :)

Дуже сподобався вірш, Любове.
Наша хата - Божа пазуха :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 20:54:38 ]
Рада твоєму візиту Юрію (пропоную "на ти", якщо Ти не проти). Дякую щиро!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:11:11 ]
Yeah, sure - why not :)
Ми "на ти" стали ближче :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:00:45 ]
Згадуючи старий добрий фільм, хочеться сказати: "Хати літять. Скоро осінь" ) І "Хати високими димами хапаються за небеса" - дійсно чудовий. Єдине питання: що тут означає "яса"?

Зворушливий вірш. Хоча, мені здається, що небагато знайдеться тих, хто захоче зараз переселитися в хатину (особливо в стару) з міських квартир. Тобто, ностальгія ця трішки лукава )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 21:34:34 ]
Я розумію Вашу іронію, Мріє. І десь навіть поділяю її. Ви примусили мене усміхнутися. Але я живу в районному центрі, де ще багато людей (і в нашому містечку, і в прилеглих селах) живе у будинках, хатах, і хатинках. Та і йдеться у вірші не про сни і мрії людей, а - сни і мрії саме отих хатів, з яких потрохи зникають "крила рушників". А "яса" (подаю зі словника) - (поез.) світло; сяйво. Тому - ніякого лукавства. Дякую за щирість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:39:18 ]
Так, Ваша правда - тут мріють хати. То в мені відгукнувся вірш Віктора Кучерука на цю ж тематику.
Про "яса" у цьому значенні не знала, дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 22:21:15 ]
Дуже гарно про ті мрії. Та тільки приїжджаєш у рідні села, а тих хат порожніх, вже без мрій, щоразу більше. Тому усмішка сумна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 22:29:44 ]
Так, Оленко! Якось я помітила як швидко покинуті господарями хати вмирають (навіть на моїй вулиці, у місті, є така) - руйнується на очах. Хати теж - не можуть без людей жити. Сумно. Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Штанько (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-01 23:06:27 ]
Дуже сильний вірш, особливо фінальне запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-02 00:53:38 ]
Мило...
Домашній затишок відчувається у вас, пані Любове. Особливо гарна кінцівка твору:
"давно би птицями злетіли,
та як покинути
людей?"
Гідна відповідь на багато наших "чому" .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Романів (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-02 00:56:55 ]
Як завжди бездоганно! Дякую Вам...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-02 09:36:48 ]
Тепло так і щемно! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Зозуля (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-02 10:41:07 ]
а вболівання-то взаємні: й видні, як крила рушників!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 11:36:25 ]
Дякую, Василю, за світлий коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 11:39:27 ]
Дякую щиро, пані Оксано! Ваші слова приємні, приймаю їх як аванс на шляху до вершини досконалості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 11:40:40 ]
Дякую, пане Мироне і пане Юрію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 10:42:49 ]
Дуже гарно. Щемно і світло водночас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-08 18:16:28 ]
Дякую, Зорянко!