Якщо я коли-небудь займу своє місце у лавах націоналістів, то це після того, як начитаюсь віршів, схожих на Ваш. Тобто, під впливом дивних рим, які Ви тут нам експонуєте. Між ними, як я розумію, ще і приховано смисл. Але ж його майже немає.
Або в мене замість читацької фантазії розвивається щось інше. Про щурів думка відома.

З намаганням щось зрозуміти,
Г.С.

І дата мені відома.

Снег подаянья - це так! Вітаю автора.

Шановні колеги, давайте раз і назавжди з'ясуємо питання рим. :)(:

Ось є моя точка зору, непохитна як піраміди, котрих боїться сама вічність, за висловом одного із наближених (жерців) Аменхотепа IV, більше відомого як Ехнатон. Так ось - рими, як вам, вельми досвідченим у галузі поезії, відомо, бувають дуже різними, себто римуватися можуть не лише співзвучності, але і співсенсовості, а також співжестовості, і інші резонаторні штучки і явища. Так ось я про що, окрім пірамід, хоча і про піраміди можна сказати те саме, що про рими - ці резонатори ставлять у певних місцях, з яких починаються "злети" у прекрасне невидиме.

Тобто, питання не в особливій витіюватості рим, а у висоті, чи специфіці орбіт, на які вони нас закидають. І не потрібно отих дешевих дорікань, що оці чи ті резонатори рими вже використовувалися іншими, чи ж бо - ваші піраміди давно облупилися, - коні, чи там рими, здебільшого не винні. Проблема, як на мене, в орбітах - зрозуміло, що орбіта для піраміди життя Вічне, а не фінансові забавки ФРС із держборгом США.
Себто, старі-престарі рими, здебільшого, природно виводять на настільки обжиті території, що ні додати, ні відняти, там вже мало в кого і вийде, ну, звісно, окрім - ультрамодерністів-"морганістів", після яких хоч Потоп...
Отже правильний розбіг, і стрибок у поетичний простір, бажано власний і красивий, за допомогою трампліна рим, і, до речі надто сварити дієслівні рими не варто, часто майстри-автори вносять у відоме дійство, такі підтексти, що просте дієслово стає зовсім не простим, але читач, на жаль, буває цього не помічає. Та й піраміди для нинішніх, далеко не те, що для вчорашніх. І хто винен, невже піраміди? :(
:)

І я дуже радий, що з такого глибоко таємничого міста, як Мукачево, до нас приходять цікаві автори.
Феномен Мукачева у самодостатності, кажуть, навіть Кироло і Мефодій не хотіли покидати це чудове місто...
Вельми і вельми великій кількості мукачівських авторів, як мені відомо, цілком достатньо було Мукачева - як свого єдиного читача і вірного друга. І якщо вже з Мукачева приходять автори, то це більше, ніж воля самого автора, це вже зацікавлений подих тих потужніх сил, що створили і створюють феномен цього міста ( з околицями, звісно)...

Ну, дорогі друзі, у кожній місцині є свої Духи, високі Покровителі, але є такі місця, де ці Духи Покровителі мають неабияку силу. Зрештою, вважаю, що більшість із нас матиме змогу у цьому колись переконатися, хоча і зараз ті, що мають чим бачити - бачать... :)

Дивно, Гаррі, від вас чути це "практично ніщо". Може, ви просто не зрозуміли, про що тут? Як на мене - на сайті є значно більше віршів російською, які мали б дратувати - і в плані мови, і в плані зміста.

Ось, шановні колеги, і скажіть після цього всього нашого обговорення, що "править бал" саме наша свідомість. :(
Оті раптові зміни настрою, депресії, чи навпаки, "безпідставні" ейфорії, незрозумілі ситуації, коли на наші слова реагують не так, та й чи "наші" слова, та й чи "не так"?
Отої нашої свідомості в пітьмі натури скільки - сірничок чи світлячок? Останнє, ніби, симпатичніше?
Напевно, і чужі вірші краще читати зі світлячком? :)

Всяке буває, Юль, Гаррі.
Особисто мені не цікаво шукати істину в таких диспутах, цікаво хоч інколи обігрувати свою підсвідомість, і використовувати її (і не тільки свою) у вирішенні тих питань, які лише намагаюся усвідомити...
І тут, особисто мені здається все важливим - не лише роль, яку тут намагаєшся зіграти, супроти підсвідомості, але і стилістика, і провокація, та багато чого вже відкрила колективна свідомість, і чим можна скористатися для відточення творчого начала. :)

Гаррі, вам не вгодиш. Автор не полінувався встати о п'ятій ранку, щоб порадувати усіх своїм твором, а ви... Краще б пошукали щось нове й корисне для себе у цьому вірші. Я, наприклад, знайшла: "Что просишь... любви... и не просишь тепла для души". Я ж, наївна, чогось думала, що саме любов душу й зігріває. А от ЛГ... ну, геть нетямущий трапився.
Ще дуже зацікавила "постыдная одежда". Оскільки розгорнутого визначення тут нема, то боюся, що тепер доведеться жити у вічному страхові: а ну ж як і мій одяг раптом... того? Шо люди подумають?!
Зате тішить уточнення "на этой равнине безбрежной – на белой земле", а то б навряд чи додумалася, де це ЛГ стоїть - мо', серед зірок...
Ще хотілося б дізнатися детальніше про механіку "стяжания" слави прямо посеред дороги ("И славу стяжать по заснеженным санным дорогам") - це має бути якийсь суперсекрет, мабуть (діячам шоу-бізнесу продати б його - озолотитись можна!) Правда, з санними дорогами нині напряг...
А взагалі-то шкода ЛГ: "Ты вышел на свет, но опять пребываешь во мгле" - ну просто не щастить бідоласі. Така його доля. Чи - автор. Що в даному випадку одне й те ж.

Мне понравилось это стихотворение. Конечно, я не автор, и моё толкование может быть ошибочным, ведь при желании можно увидеть то, чего нет, да только ведь и обратный вариант возможен – из-за нежелания или приглушенной восприимчивости в данный , конкретный момент или… в принципе. Я могу понять Гарри, он тонкий ценитель формы и всех тех мудрёностей о размерах, стилях и т.д. и т.п., которые моему несчастному умишке ни постигнуть, ни запомнить не дано. Короче, химический анализ салата и его вкус – вещи разные (да простит мне автор столь прозаическое сравнение :) Мне не пришёлся по вкусу вариант авторского перевода на украинский язык – неповоротлив, тяжёл в восприятии, но на русском это стихотворение воспринимается совсем по-другому. Итак, о сути. ЛГ неуютно чувствует себя «на звонких ветрах бытия», и просит «участья, любви и продления дней» для плоти. Нужно сказать, что понятием «душа» в наше время пользуются даже те, кто отрицает её существование, и даже они не отрицают тот факт, что любовь для тела и любовь для души – не одно и то же. ЛГ заботится о теле, но не заботится о душе. Почему плоть названа порочной, а одежда постыдной? Очевидно, стоит вспомнить о Библии. Одежда понадобилась тогда, когда тело познало грех, а разум – стыд. А раз потребность в одежде явилась признаком грехопадения, то разве нельзя назвать её постыдной?
А разве не широко распространённое явление, когда имеющие талант идут по пути наименьшего сопротивления и торгуют им, ведь «глухих ублажать красотою изящного слова» легко, потому что глухи они не в прямом смысле слова, а к понятиям глубинного наполнения и духовности, для них слово – безделица, призванная украшать их телесное благоденствие. Впрочем, они не забывают о том, что словом можно дурачить тех, за чей счёт достигается это благоденствие и упреждать возможный отпор с их стороны. Отсюда и
«Тебе обещали почётную роль крысолова –
Вести за собой одураченных флейтою крыс,
Слепых и покорных, к обрыву и сбрасывать вниз.»
Совесть не позволила ЛГ стать на этот путь, но он так и не нашёл своего пути в жизни:
«Ты вышел на свет, но опять пребываешь во мгле, -
Бредёшь в никуда по завьюженной этой земле…»
Всё это так, поверхностный взгляд, но разве это стихотворение не о духовности?

Тетяно, а Ви випадково не літературний критик?)

Ой, Таню, розвеселили ви мене :)
Цілком згодна, що практично всі розуміють, що "любовь для тела и любовь для души – не одно и то же". Саме тому, люблячи своє тіло й піклуючись про нього, просять у молитвах здоров'я. А якщо мова про секс, то найзатятішому донжуанові (якщо й ризикне молитися про влаштування своїх амурних справ) не прийде в голову назвати це любов'ю (адже ми - про зміст, а не про терміни?). Та й сам факт молитви говорить про якийсь певний ступінь духовної зрілості. Тому просити у Бога любові, не просячи при цьому "тепла для душі" - абсурд.
Про одяг: адже Христос теж ходив одягнений, а вже Йому закидати гріховність - нонсенс. Сам одяг тут ні до чого, "постыдными" можуть бути лише вчинки.
Про крисолова, дудочку, глухих і іже з ними: справа не в тому, що комусь незрозумілі ці образи... Вас ніколи не нудило, коли сто разів пережоване намагалися видати за свіжу та ще й оригінальну страву?
«Ты вышел на свет, но опять пребываешь во мгле" - "красивость", позбавлена сенсу, бо тут уже звиняйте - або ти тут, або там ("Не можете служить Богу и маммоне").
Сподіваюся, висловилася ясно і нікого нічим не образила :))

Я попытался пропеть по-церковному - и знаете, уважаемые дамы - ПОЕТСЯ. И рифмы для пения как нельзя более лучшие. А смысл, по моему, неправильный. Путаница какая-то и смешение образов.
Сказка с дудочкой зачем?
Тем более, что была в те времена (нет, не сказки) несколько иная история.
ПЕТЬ - однозначно ПЕТЬ.
Но не в церкви. Будет святотатством.
Я посмотрел на авторскую страницу автора - и кое-что понял. Берегитесь провокаторов.

Я тоже почитала, Алексий. Только стихи - там, где их больше. Вы ошибаетесь, причем глубоко.
По поводу провокаторов: как там было "обжегшись на молоке..."?

Щодо копірайта - в мене ваш давній автор, такий собі Аксарін Евген,вкрав з десяток віршів й розташував, або розмістив, де тільки міг.
Так що перепрошую.
Г. Сидоров не помиляється, йдеться саме про нього, бо і в Різдво люди на волю з буцигарні виходять.
Про інше, гадаю, нема сенсу говорити.
Тільки скажу, що рима - не головне: точна вона чи ні

Дякую за розуміння.
Але чому ви закрили свою сторінку?

На все добре.