Ну, не те, що формула, Іване, але дещо є. :) Відмінки, що дають дві приголосні у кінці плюс підбір слів з приблизно рівною кількістю голосних і приголосних, та слів, у яких голосних більше. Коефіцієнт зростає, чого не скажеш про милозвучність. :) Це не джек-пот, це липа.:)

Ну, якщо одними голосними напишете – буде двісті, тобто два :)

Правильно, а ще «аудієнція», «моя», «панацея». Нічого особливого, просто експеримент.

Указанная эра, о Алексий, настала давно, а сейчас, наверное, пришло время осознания происходившего и происходящего. :) Кстати, первые несоюзные аппаратчики ещё только высшие мучебные заведения оканчивают, ибо все ныне действующие совкового происхождения. Я, правда, не поняла, какое это отношение к моему шутейному издевательству над коэффициентом имеет, ну да ладно. Относительно согласных, то я считаю, что есть милозвучные их сочетания, и в то же время сочетание гласных, далёких в артикуляции, почти ничем не отличаются от сочетания таких же согласных, а коэффициент учитывать это не приспособлен.

Мы собрались вроде бы как серьезные люди (особенно я) в месте, где рождается поэзия. Где стены ею дышат.
На чью мельницу льется эта смешная вода с хахоньками и хихоньками вокруг коэффициента?
Правильно - на мельницу тех мельников, которым лень работать над словом, но не лень постебаться.
А всему д.б., как мне кажется, свое место и свое время. Иначе как профанацией я назвать происходящее не могу. Единственным смягчающим обстоятельством может быть Ваша добрая улыбка.

Алексий, о Алексий! Вы чересчур серьёзны. :) Чрезмерная серьёзность порой вредит делу: некоторые (я не о Вас конкретно, а о тенденции), особенно люди с не устоявшимися ещё взглядами, начинают называть поэзией всё, что имеет хотя бы какой-то на неё намёк. Можно сколько угодно работать над словом, полируя поверхность, не имеющую никакой ценности, потому как слово само по себе всего лишь элемент системы, выработанной живыми существами для общения. Чтобы оно обрело вес, глубину, высоту и действительную мощь, необходима живая, высокая энергетика автора. Я вновь вынуждена обратиться к религии, чтобы легче объяснить свою мысль. «Вначале было слово» - вот образец наивысшего наполнения слова энергетикой автора, его произнёсшего. Чтобы наполнить ручеёк слов Поэзией, мало умения работать с рифмами да размерами, нужно обладать некоей толикой такой энергетики. Я могу сколько угодно заниматься рифмоплётством, у которого будет высокий коэффициент прозрачности, оставив за бортом наполненные смыслом и эмоциональными оттенками слова только потому, что в них многовато согласных, но будет ли это иметь хоть какое-то отношение к Поэзии? Между прочим, я не один день шлифовала этот «стёб», дабы донести до читателя ту мысль, что бездумная погоня за коэффициентом есть искажением понятия Поэзии. Чтобы читатель воочию убедился, что высокий КП не есть гарантией отсутствия слияний согласных к красоты сказанного. Тем более, что простое соотношение гласных и согласных ещё не показатель, потому что, как я уже говорила, есть благозвучные сочетания согласных и довольно неприятные по артикуляции и на слух сочетания гласных. Так что, Алексий, эта «смешная вода» льётся затем, чтобы , может быть, хотя бы на несколько капель, уменьшить поток тех самых профанаций, которые мешают вращаться колесу мельницы её величества Поэзии. А ещё, исходя из того, что я не люблю и , по возможности, избегаю приблизительных рифм, прозрачные рифмы всегда будут мне близки. Смысловое и эмоциональное наполнение мне важнее всего, и, нужно честно признать, что не всё мне даётся, чтобы на что-то претендовать. Но к своему званию ЛП я отношусь достаточно серьёзно, так что не спешите обвинять меня в профанации, не сопроводив своё обвинение доказательной базой. :)

Угу, «баю-баю» - ще геніальніше, а «ау» і «уа» взагалі поза конкуренцією. : ))

Лесю, «цікаво» - це найбільше, на що подібна річ тягне, інші два слова тут зайві… хоча «креативно» - то таки приємно. Дякую за відвідини, Лесю.

Саме вийшло, хоча те, що саме чотири одиниці - мені подобається.:) Щоб так прораховувати, треба поєднати художнє сприйняття світу з математичним, то була б дійсно геніальна людина, а я (по секрету)навіть таблицю множення до кінця не знаю. :)

Дякую, Вікторіє, я старалась. :)

Зорянко, він і є «на замовлення», хоча і приблизне.:)

Дякую, Іване. Алітерації та асонанси переді мною ще «не роздягались», а я не жартую з «малознайомими особами». : ))

Гаррі, те, що водить рукою, швидше за все є нашою підсвідомістю. Підсвідомість – це щось особливе, вона не тільки керує складним оркестром, що зветься людським організмом, підтримує зв'язок з навколишнім і вирішує, які з отриманих даних передавати свідомості, а які ні. Вона пам’ятає купу речей, але чомусь не дозволяє свідомості вільно користуватись своєю «бібліотекою». Це схоже на розумний «корабель», що слухається свого капітана-свідомість, доглядає його, а в момент небезпеки може навіть взяти керування на себе. Капітан поки що не здатен осягнути свій корабель, ну хіба що поверхнево. І я думаю, що в творчих процесах підсвідомість приймає неабияку участь, можливо навіть підключаючись при цьому до якихось вищіх «каналів», котрі свідомості поки ще не дано осягнути… Це так, частина моїх давніх фантазій на тему… :)

Із вдячністю за можливість поспілкуватись,
Роса.

Так, я теж це помітив. Коли у мене з'являються в голові рядки вірша і я їх одразу ж не записую, то при наборі цього вірша деколи виходить щось дуже далеке від першого варіанту (і краще). Чому б це, цікаво? :)))

Тетянко, повністю поділяю ваші погляди на глибінь підсвідомості, додам лише, що вона, як і кожна жінка, не проти дбайливої уваги, і тоді вона згідна брати участь у багатьох проектах свідомості. Наразі, для абсолютної більшості наших авторів, підсвідомість, схоже, не виходить за рамки звичного терпіння... :(

То не дивно. Нам, сьогоденним, важко навчитись прислухатись до своєї підсвідомості і розуміти її – адже на протязі чи не усього свідомого існування суспільства владні істоти знищували підвладних з високо розвиненою підсвідомістю, бо ті інтуїтивно відчували брехню і чинили опір поневоленню своєї свідомості іншими, були потенційними лідерами… :)

Дякую, Іване. : ) Думаю, якщо вже «браво», то ми з Алексієм заслужили його порівну. Я поважаю Алексія, як людину, що має не тільки власну думку, а й сміливість її висловлювати і відстоювати. Щодо проблем з функцією «відповісти»: у мене теж така проблема, коли я користуюсь «Opera», тому син порадив перейти на «Explorer», чи «Google Chrome». Можливо, є ще варіанти, але у синів на комп’ютері така сила-силенна значків, що я не намагаюсь навіть розібратись. :)

Це правда, я теж не міг деякий час правильно користуватись функцією "відповісти", поставивши оновлену "Оперу", але після встановлення Mozilla Firefox все стало чудово.

Та це я Алексія переконав, що в Україні повна демократія і можна без побоювань висловлювати свою точку зору. :)))

Власна думка або є, або ні – це не залежить від рівня «демократії». :)То що,виходить, Алексій не такий незалежний, як я думала? Ая-яй, Валерію, ну нащо ж Ви мене розчаровуєте.:))
Щодо подій з одразу не записаними або загубленими, а потім «відновленими» віршами – у мене точно така історія. : ))

Патаро, думаю, навряд чи йому мій жарт до смаку прийшовся :) Патаро, а «поплявдувало» - то є шо? Я такого слова наче не зустрічала ще…

Дякую, Патаро, за відповідь. :)У мене немає підстав тобі не довіряти, а отже лякатись, просто цікаво було знати, чи правильно я зрозуміла незнайоме слово.А у словниках не знайшла. :))