Юлія Шешуряк
поезія “СЛУЖБОВИЙ РОМАН”


"плюється папером принтер, шумить неритмічно ксерокс,
і рвуться нові колготи - оранжеві, сорок ден.
і знов завмирає віндовз, неначе маленьке серце,
та знову не так, як треба, минає робочий день.

ці зустрічі в коридорах, привіти і добрі ранки,
закритися в туалеті - і плакати... що ж, нехай.
а ще за обідом в черзі торкнутись руками раптом...
обручка пече на пальці, у чашці холоне чай.

синхронне зітхання тихе, сезонне бажання смерті,
ці погляди - зрозумілі й відчутні лише двома,
ці сповіді - в інтернеті, цілунки у смайлах - стерті,
і пишеться без цензури службовий сумний роман."

пародія

Щодень міняю колготи, за місяць напевне всоте.
Дев’ять кілометрів нитки – всього лише сорок грам.
Твій погляд такий колючий - від нього і віндовз глючить,
На кожнім коліні стрíлки… Не віриш? Помацай сам.

Оранжеві, чорні, білі…(а погляди зрозумілі).
Тобі до вподоби “в сітку”? Мій “екс” полюбляв“ажур”…
Чи може тобі “з акрилом”? Чи я без колготок мила?
“Сі-Сі” – то не “Габріелла”. Та я і не Демі Мур.

Дрижу вся в режимі вібро (як добре, що мікрофібра).
Сезонне бажання – сила, синхронне зітхання – рай…
Ці зустрічі – як тортури. Літають навкруг Амури.
Торкаюсь руками раптом… Обручко, не заважай!

Закрили колготки, сорі, заставку на моніторі,
Люблю, зрозумій, Ван Дама, мужчина – очей не мруж!
Під ранок тобі присниться те місце, де ластовиця,
І вже неважливо навіть, чи “Омса”, чи “Мулен Руж”.

Порив, і суцільний ерос! Незручно тут принтер, ксерокс…
Комп’ютерний стіл маленький, і зимний такий, як лід…
На сповідь до шефа завтра! Та я ще і шефа варта!
Кінчається день, як треба! Уперше за стільки літ…

3.04. 2011