Дякую.

А щодо нюансів, то не поділяю Ваших міркувань:
1. Шрифт - це не тільки певний комплект друкарських літер, а й відбитки їх на папері (Великий тлумачний сдовник УМ, с.1631), тобто літери. За Вашою логікою виходить, що читати літери не можна, а їх можна лише бачити чи писати?

2. Остигнути - док. вид від остигати - "віддаючи тепло, поступово ставати холодним, холонути" (Там само, с. 863), тобто слово таке існує, означає саме те, що позначає тут, і є повноправним синонімом до запропонованого Вами "холонути".

Отож "не бійтесь заглядати у словник" ))))).


З усією моєю повагою до Вас мушу зазначити, що, на жаль, пуризм у мові - явище украй негативне, надто якщо йдеться про поезію. Не треба плутати поширене вживання із допустимим.

Повторю: з винятковою повагою.

Так небанально і витіювато! З наскоку не візьмеш, але дуже цікаво.

"Словників багато розвелось, майже як посібників по історії"
)))))))))


Ваша правда, але Великий тлумачний словник української мови на сьогодні, поки не здійснене нове видання академічного Тлумачного словника української мови, залишається одним із найавторитетніших сучасних тлумачних словників, має рекомендацію Міністерства освіти і науки України (до речі, створений словник на матеріалі старого академічного словника, тому додатково заслуговує на увагу).

А щодо рими.... Невже Ви думаєте, що я знаю так мало слів, що "притягую" їх за вуха під відповідну риму? ))))))


З повагою.

Та все ок. То я просто іронізувала. Не переймайтесь так. Просто, як лінгвіст за освітою і покликанням, я дуже люблю такі от розмови і заводжусь з півоберта. До того ж, якщо відверто, для мене критичні коментарі дуже цінні, заради них, власне і виставляю поезію: з боку завжди краще видно.

А щодо шрифту я ще думаю. От так ))))

Вітаю, Світланко!

Сподобалось, але, якщо дозволите, додам трішки своїх простецьких роздумів з приводу ідеального, що завжди десь над нами.

"давно", неначе, ключове, разом із "бригантини", але "давно" настільки вже відоме, що як ключик, в ідеалі, можливо краще би зіграло щось інше? "У морі дерев", "у море дерев"...
І "остигнуть" ніби трішки "запросто", може якесь багатопланове слово-дивовижу сюди би ще, ну навіть "оклигнуть"? )

І ще трішки в кінці?
"угору. Пора відпочинку." може щось на кшталт "угору, у тінь відпочинку..."?

Дуже перепрошую, якщо десь порушив істинну мелодію відчутого вами...

Люблю простецькі роздуми з приводу ідеального (*задоволено потирає руки, передчуваючи цікаву розмову*)

Щодо "давно" і моря - слушні зауваження. Спробувала змінити. Щоправда, правити вірші мені чомусь ніколи не вдається, легше новий написати ))))

А от "остигнуть" - воно моє, органічне. Я навпаки у цьому вірші хотіла б максимальної простоти, передати спокій, повільний потік часу, але, мабуть, перестаралася.

Те ж саме в кінці: сієста, тому і закінчення має бути відповідне (кільцеве): пора відпочинку. Хоча згодна, що надто просто. Подумаю, може, іще щось додам.

Спеку я відчула. І час, який плавиться од спеки...
"Остигнуть" - як на мене, саме те, що треба.
Закінчення - теж, по-моєму, досконале у своїй простоті. Не знаю... сприймаю теж з позиції читача.
Трішки "критики": боюсь, "максимальна простота" поезії в цілому - не Ваше. Та й нащо воно Вам?

Світлано, ось цей рядок:
"неначе секундно розділений день".

як варіант:
"немов по секунді розділений день"

Нехай живе компроміс! )

Хоча дещо цікаво в'яжуться
"І приспів любові гортанний
із вікон навпроти звучить."
із
"у вечір пливуть.
Повзе безнадійно в термометрі ртуть
угору. Пора відпочинку."

"у вечір" - я так розумію, що можливо вечір це вже трохи прохолода?
І ці чудесні звуки "приспіву гортанного" теж у "Пору відпочинку". Я знову ж таки про найтонші налаштування...

А про асфальт я так тому, що як на мене, він просто вмирає на спеці - геть мякне, видихається... але це щодо нашого асфальту :) тобто він не просто "остигає". )

Ех, де наша не пропадала! )

"звично" - "сонно"? :)
"мовчки читати " - "розповивати"? :)

Здався Вам той шрифт. ))))
Читають же шрифт Брайля?

Тоді чому не можуть читати інший шрифт. До того ж мова йде про переносне значення слова, художній засіб - метонімію - перенесення за суміжністю (Читати Шевченка, з натовпу озвався чорний сіряк і т. д.).

Сіряк - то не істота, а вид одягу.

А з приводу метонімії Ви мене таки не зрозуміли: це троп, художній засіб, не мною придуманий, дуже поширений, тому ніякої індульгенції не потребує. Подивіться у будь-якому літературознавчому довіднику.


Повернусь до розмови про пуризм.


На мою думку, якщо людина є питомо українським мовцем, тобто користується українською на підсвідомому рівні, то таке явище як дистрибуція або сполучуваність задається апріорі і не може бути предметом помилки. Інша справа, що при цьому мовець унаслідок браку відповідної освіти (тобто не належачи до кола осіб, посвячених у загальну домовленість, що правильно, а що ні) допускає порушення мовної норми, викликане а) незнанням суті описуваних явищ, а тому порушенням логіки їх взаємозв"язку; б) мовною інтерференцією, тобто русизми, російські кальки тощо; в) нерозрізненням мовних паронімів (адреса-адрес, заступник - замісник); г) стилістично невиправданим уживанням слів, що належать до спеціальної, діалектної, сленгової, вульгарної, згрубілої, просторічної, застарілої і т.д. лексики; д) незнанням доволі складних норм наголошення. Десь так.
Тоді ми говоримо про НЕДОРЕЧНЕ вживання. З таким треба боротись.

Якщо ж з точки зору мовної норми словосполучення не отримує "вето", тоді все чисто.

Ви говорите не про порушення мовної норми, а про недопустиму сполучуваність, оскільки таке поєднання алогічне. Однак мова йде не про офіційну доповідь, а про поезію, яка і будується, головним чином, ось на такій незвичній сполучуваності, яку ми іменуємо "художній засіб". Це основа, те, з чого витікає вірш, наче ріка із тоненького струмка. Наприклад, такий художній засіб як оксиморон - суцільний алогізм: гарячий сніг, з журбою радість обнялась і т. д. Однак завдяки цій алогічності твориться новий художній мікровсесвіт.

Зрозуміло, що з погляду читача щось може не сприйматись так, як хочеться авторові. Герменевтика - тонка штука. Я сприймаю Вашу читацьку позицію і, ще раз повторюю, поважаю її.


Але давайте правильно ставити акценти: "Я не сприймаю таке сполучення", "Мені воно видається ускладненим для розуміння" і т. д.

Мова -занадто динамічна система. Вона розвивається швидше, аніж ми встигаємо на усе те одягти гамівну сорочку. Тому до будь-якої коректури треба підходити з творчої точки зору, як на мене.


Насправді, усі викладені вище міркування стосуються тисяч випадків, які мені, з причини моєї професійної діяльності, доводиться спостерігати. Сумне явище, особливо, якщо мова йде про школу і шкільний твір, я уже мовчу про вірші.


З повагою.


Не просто настійлива, а вперта. Але піддаюсь переконуванню. ))))))))))

До речі, "читати" у цьому контексті геть не ключове слово, його легко можна замінити на "вивчати", наприклад:
і мовчки вивчати вигадливий шрифт ...

чи щось подібне. Як Ви гадаєте, така заміна виглядатиме логічніше?))

Хм..... Мені навіть більше так подобається: не читати, а тільки розшифровувати вигадливий, але геть незнайомий шрифт.


Біжу змінювати.

Вважайте, що формально Ви мене переконали )))))))))

Але усе написане вище уважно перечитайте: це важливо.

Да нормально всё! Оцепитесь Вы от стихо...)))!

))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Ага. Глас вопиющего.

Дорога Світланко, за тиждень-другий, коли ви забудете все, що коментувалося, знову собі спокійно поверніться і все відразу отримає цілісну гармонію...

Ваша правда. Я зазвичай залишаю у чернетковому файлі первісний варіант, а потім, якщо маю сумніви, повертаюсь. Однак тут і зараз мені якраз дуже подобається відшліфоване нашими спільними зусиллями.

То просто зачепив пан Комаров дуже наболілу тему: набридло воювати з пуризмом, особливо якщо подібне йде від людей, які тільки вчора взялись до української і ні бельмеса у ній не розуміють (безвідносно до особистостей, у загальному маю на увазі). Тому і вдаюсь до таких розлогих опусів )))).

Пане Олександре, авта, кіна, евро і Севастопіль - це "перли" у стилі СТБ, які, якраз, ніякого відношення до нового у мові не мають. Ці форми слів - із старого нового проекту правопису, що викликав такий резонанс кілька років тому, що врешті вирішили поки його відкласти. На мою думку, цей проект - данина діаспорі, адже саме так вимовляють (та і пишуть) ці слова там. Справа у тому, що основна частина діаспорної інтелігенції емігрувала у першій третині ХХ ст., тоді діяв правопис, який частково закріплював ці норми; частково вони сформувались під впливом іншомовного оточення. До того ж переважна більшість свідомої інтелігенції, що зберегла навіть у екзилі рідну мову, родом із Західної України, а тому (мій поклін і шана усім львів"янам) їхня мова відобразила типовий різновид української, характерний для цієї території. У основі сучасної української мови уже двісті років лежить наддніпрянська говірка, якою писали Котляревський, Шевченко, Квітка-Основ"яненко, а тому галицькі варіанти, що не збігаються із загальнонародними, є такими ж ненормативними, як і подільські, донецькі і т. д.
Саме тому варто орієнтуватись на геть недосконалий, але чинний нині правопис 1993 р., а мовлення СТБ сприймати як їхню примху, яка до сучасної української літературної мови має дотичний стосунок.

Щодо літери г з хвостиком (чортова клавіатура)- тут окрема історія. Бачите, в українській і російській г передає різні звуки: російський - задньоязиковий проривний, український - глотковий фрикативний. Але у ряді запозичених слів виникла потреба паралельно вживати обидва ці звуки і послідовно розрізняти їх: гніт (тиск) і г-ніт (з хвостиком) (у лампі); грати (на інструменті) і г-рати (у в"язниці) тощо. Якщо звук служить для розрізнення слів, значить він є окремою фонемою, що потребує власного позначення. В українській таке позначення було іще з 14 ст. Ось тут почитайте: http://uk.wikipedia.org/wiki/Ґ

Те ж саме стосується термінології: менше слухайте вчорашніх "убіждьонних расєян" (типу акушерка - пупкорізка), а більше звертайтесь до академічних словників, довідників із культури мови, термінології (слава богу, їх нині є достатньо і у неті, і у бібліотеках): там усе просто, демократично, логічно. Іще не усе впорядковано, але тенденція дуже позитивна.

з повагою.

))))))
Не переймайтесь так, Олександре: саме тому, що Вас не знаю, "з повагою" кожного разу і пишу. Я ж інші коментарі так не підписую )).

Просто інтернет-спілкування не дозволяє передати емоції, а викладені мною типу наукові опуси можуть бути сприйняті як образливі і навіть агресивні, але я зовсім не хочу образити співрозмовника, незалежно від його статусу та іншихз прибамбасів. Аби цього не трапилось, я підписую "з повагою".

Будьмо знайомі )))))