Западає - це по-сучасному. Зараз хлопці не кажуть: "Я закохався у дівчину", а - "Я запав на неї" )) Цікаво, як казатимуть наступні за ними покоління?)))

я мав її
любов ще може бути
а там і познайомимось
як буде час

А, ну так, адже це ще не привід для знайомства)))

Єдине, що класик вже не зможе написати пародію у відповідь.)))

Ти нас маєш на увазі, Іване?)))

Це колись скромність прикрашала)) А зараз це - найкоротший шлях до невідомості))) (російською - безвестности) :)

Шановна Оксано! Щиро вдячний за розуміння, прошу, не переймайся - ми ж на Майстернях всі вчимося...

А хіба з Тернополя не помітно хто саме вампірить чужі тексти? (
Звідки у вас, Оксано, жовч, яка причина?

Та ні, саме ви тут, Оксано, і про вампірів, і про жовч - це саме ваше вербальне породження.
Ви теж чужі тексти звикли перекривлювати, плюндрувати, обпльовувати? (
Це для вас прояв і міра добра? (

Дорогий Володимире! Зразу наперед хочу обмовитися, що буду спілкуватися з Вами як з рівноправним колегою по сайту (хоч і більш високорейтинговим), а ні в якому разі не РМ. Саме так я сприймав Вас як автора оригіналу пародійованого мною твору в момент написання пародії. Надзвичайно прикро мені, що Ви саме так сприйняли це пародійне творіння, побачивши в ньому елементи перекривлювання, плюндрування і обпльовування. Спішу завірити Вас, що таких цілей автор пародії перед собою не ставив, і на його думку вони тут не зреалізовані.
Про "вампірення" чужих текстів промовчу - хай це залишиться на совісті шановного дописувача.
А тепер, як колега колезі, хочу звернути Вашу увагу на технічні огріхи Вашої відповіді-коменту, що, як бачу, була опублікрвана окремим твором.
Найперше (і головне), я вже це писав сьогодні в коменті В. Хмельницькому - в пародії (і, заувважте, в антипародії теж) АБСОЛЮТНО неприпустимо переходити на особистості авторів, це, пробачте, непрофесійно, і спрацьовує проти того, хто пише. Це на майбутнє. Нема жодної необхідості 4 рази підряд в перших4-х рядках вживати слово "пародисту", пересічному читачу після першого звертання ясно, про кого йдеться.Цей дорогоцінний рядковий простір бажано використовувати доцільніше. А тепер по порядку даю відповідь, оскільки. розумію так, звертання в недуже делікатній формі було до мене.
Дядька в Канаді немаю, кризи розсуду теж.
Мешти файні маю, спробую плюнути на кризу.
Маю гарну дружину, минулого року відмітили "срібне весілля", чого і Вам бажаю.Сни збудливі ще в юнацькі роки пройшли.
Є багато іншого, часто дійсно не гіршого за "переписнуте".Ну, виходить тільки й дядька нема, а це, як розумієте. не причина для "досаждування".
А про нужду в серці - то вже чиста вигадка, галицьким діалектом - "бздура", Вам напевно траплялося це слово.
"Сожалею і скорблю",що так ся стало.
Щиро

На жаль, ви, дорогий Іване, ніяк не хочете зрозуміти, що пародист ніколи не повинен опускати творчу планку, а навпаки зобов'язаний піднімати її, виправляти недоліки оригіналу, акцентувати існуюче, а не привносити власні "бздури", серед яких "плювання", та гасання між жінками, напевно, таки привнесене саме вами, як і приховані певно жадання щодо дядька-мільйонера?
Це просто поетичні моветони, чи спец.розрахунок на трактористів і доярок?
Приємно було читати ваші оправдання, бо нарешті ви потрапили у ситуацію, в яку намагаєтесь поставити інших. А "приємно", бо я радий, що у вас все добре, що то тільки у вас таке в голові тимчасово виникло, але вже відійшло.

Тим не менш, я буду дуже уважним до вашої творчості, і якщо ви опускатимете рівень творів, викривляти, чи випрямляти які братиметеся, то слово "пародист" буде звучати досить жорстко і, сподіваюся, точно.
А "нужда в його серці стражда", так це і справді не тільки "біда в його серці стражда", але про ці "бздури" говорити без сенсу. Хто здатен зрозуміти - зрозуміє.
Рівні розуміння - це дуже важливо, пане Іване. Без цього не варто не тільки братися за пародіювання, але і за писання "на тему"...
Тобто, нічого проти пародіювання особисто я не маю, але банальне "опускання" твору, будь-якого твору - це за межами творчого процесу.

Цікаво, Іване, а чому ж сам не дотримуєшся цього принципу - не переходити на особистість автора у пародії? Хіба не ти двічі виніс у назву своїх пародій ім'я автора? І якщо в першому випадку це було виправдано, то в другому - аж ніяк. А щодо того зауваження мені, про яке ти говориш тут, то хотілось би повторити запитання, яке я задав на своїй сторінці: чому ти не вказав спочатку це тому, хто першим перейшов на особистість автора у своїй пародії? Моя - це тільки адекватна відповідь. Напевно, треба починати міняти світ з себе, борючись спочатку з власними недоліками, а вже тоді вказувати на порошинку в оці іншого. Щиро.

+100 класно!

А до чийого коментаря відноситься твій, Андрію?)))

ага, сам увагу звернув. до першого (Ляшкевича)

Так, потужний коментар.

Так, звичайно, після ваших безпідставних закидів, я проти ваших коментарів на своїх сторінках, що тут дивного?

Намагався уникнути ситуації, де ви би ганьбилися таким "коментарем", але вас хіба стримати...

як до РМ: може краще б зняти можливості видалення коментарів, а то думка губиться

Пане Вітре! Ліричний вірш не буде згадувать кризовий час, - це - перше. По-друге, автору оригіналу тре було замислитися... Кризовий час наразі у всіх, але ж лірика це трішки інше, ніж міркування про гроші, хліб і ... кризовий час. Я взагалі не розумію дискусії, яка ось тутки як чортик з табакерки - розгорнулася, вважай з нічого. Видно пан Володимир був настроєний на ліричний рядок, але не подумав про тривіальність використаного ним особисто отого словосполучення "кризовий час". Любов вона любов і є! і вона не потребує ні означень часу ні прагматичних почуттів. От!

Привіт, Вітре! Ти так категорично - "нехрен"... Трохи не зрозумів першого речення твого коменту - тут же не йдеться про вірш-оригінал, який " вже є пародійним". Взагалі всі мабуть без вийнятку автори вкладають в свої вірші почуття, але сотні творів (ліричних і високоліричних) пародіюються, і не тільки мною. Навіть тут на Майстернях багато таких прикладів, та і твої ліричні вірші кілька разів пародійовані мною. На рахунок "вгрібся в душу" - я би так не сказав. А за пораду дяка. І за комент теж.

Привіт, Людмило! Ціню сміливість, з якою Ви висловили свою думку. Вона багато в чому співпадає з моєю! Дяка!

та проблема ніби в тому, що це не пародія

Вітаю, Адель! Примітно, що про саму пародію ( її якість, як пародійного продукту) мова не ведеться. Але тут ситуація неординарна. Впевнений - якщо розмістити оригінал і пародію на якомусь іншому сайті без прізвищ авторів - пародія би отримала достатньо високу оцінку, як зрештою і оригінал, про що я вказав у першому коменті. Дяка щира!

Шанорвна "Женю"! Я так розумію, що це Ви мене маєте на увазі? Це, мабуть, я запасалась попкорном в очікуванні пародійного "мордобою"?
Якщо б Ви уважно читали коментарі, то побачили б, що автор оригіналу вказував на те, що це не "особисто його почуття", а узагальнені почуття уявного чоловіка до уявної жінки.
Я так розумію, що автору оригіналу не сподлобалася не сама по собі пародія, а так, як вона була написана.
Антипародія, на мій погляд, вілрізняється від пародії спрямуванням саме в особистість.
І саме Ваше, "Женю", рукоплескання під нею і було намаганням провокації для подальшого розвитку подій. Так що не треба з хворої голови на здорову, окей?

Якщо ж Ви про віршований коментар Оксани Тернополянки, то так - в її словах було занадто багато емоцій. Тобто, її захист був не зовсім адекватний ситуації. Мабуть, далося взнаки те, що вона встигла особисто познайомитися з автором пародії і узнати його як людину.

Так чи інакше, особисто моя думка - не варто більше роздмухувати цю ситуацію.

А я не амриканський шпигун, щоб ховатися від когось :) тому Ваші зостереження зайві. Щодо причин - то Ваша особиста справа, що думати. Але вони не лежать аж на такій поверхні, як Вам здається.
Щодо "звичайного жарту" - він не завжди до місця буває, як, скажімо, Ваш жарт про "жінку, яка не дала".

Менше з тим, дійсно, давайте закінчимо вже. Про "лишнє" потім завжди доводиться шкодувати...
Шануймося!

Чорі, ну, не дала, тепер шо?)))!

Ми ж наче домовились припинити. Заспокойтесь, будь ласка. І залиште всі ваші фантазії при собі. Всі мої чоловіки зі мною.
На цій щасливій ноті спілкування з Вами тут припиняю.

Ну, давай тоді розберемо пародію Анатолія (його "відповідь" на мою пародію про НЛО (до речі, я змінив назву жанру, оскільки кілька поважаних мною авторів були думки, що це скоріше вірш, аніж пародія) і мою відповідь на його "відповідь" - хто і де більше і далі "перейшов межу".

Мене, Валеру, пхають в еН-еЛ-О
Оті йнопланетяни, як на зло
Розпочали, сердешного, вивчати.

Вивчали, приглядалися, старались:
Я розповів - як на Землі живуть.
Проте не зрозуміли в чОму суть-
Не ту кінцівку сканувать зібрались!

Внизу вона, налякана, тремтить,
До неї тягнуть електронні лапи.
За мить згадались море і Анапа,
І "ню" моє, і одчайдушна хіть.

Од нелюдів тікаю навмання
Але снаги нема, немає хисту.
Капут, мабуть,.. такому пародисту! (С)

Коли Володимир Ляшкевич лише вжив під твоєю пародією слово "пародист", ти вже зауважив, що це перехід на особистості. А в приведеній цитаті Анатолія Клюска, отже, нема переходу на особистості? Дивна і незрозуміла логіка.