ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці

Тетяна Левицька
2026.10.01 12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.

Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила

Ольга Садкова
2026.10.01 11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.

Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус

В Горова Леся
2026.10.01 07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.

Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,

Віктор Кучерук
2026.10.01 06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

хома дідим
2026.09.30 23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто

Іван Потьомкін
2026.09.30 20:55
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри

Юрко Бужанин
2026.09.30 20:48
Тато донечку привіз
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?

В Горова Леся
2026.09.30 15:52
Ластівки у небі хороводять,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.

Розгубила осінь бризки перші,

Борис Костиря
2026.09.30 15:17
Коли твій спокій обриває
Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.

Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 КЛЮЧІ
Летіло літо понад явори
і спересердя брязкало ключами,
а в шумі вітру докори звучали:
"Ну ш-шчо на цей раз? Ш-шчо я натворив?"

А потім вітер вже свистів: "Прос-сти!
Отак без с-слова - прос-сто некрас-сиво!" -
і по алеях золотим курсивом
писав йому розпачливі листи.

В них визнавав вину, що зазвичай
демонстрував зухвалу непостійність,
та у далекім літа ґелґотінні
уже виразно чулося "Прощай..."

І вітер мчав за літом вдалечінь,
та раптом стих, немов не було втрати -
збагнув - якби не думало вертати,
хіба з собою брало би ключі?

2011



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-30 21:15:04
Переглядів сторінки твору 10872
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.703
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-30 21:22:28 ]
Вельми!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 21:27:14 ]
Дякую, Костю! Може ще трохи зарано, але Наталка Ліщинська пригадала мені його своїми С-соняхами))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 21:45:00 ]
Ярославе, дуже сподобався Ваш вірш, тільки чомусь "писав йому" на душу не лягло, за звучанням на цьому місці уявилось "слав навздогін". Вибачте, якщо суну носа не в свою справу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 21:49:50 ]
Та ні, якраз вдячний за всі зауваги) подумаю над цим)
А вам дякую за добрі слова:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-08-30 21:51:24 ]
З ключами файно вийшло! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 22:03:31 ]
Дякую, Володимире!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-08-30 22:02:50 ]
Гарна картинка, Ярославе, цікаве звучання. Приємно відкрити для себе вашу творчість, чекатиму нових публікацій!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 22:14:13 ]
Дякую, Олю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 23:12:01 ]
Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 23:41:41 ]
Дякую, Наталко!)
мені цей вірш трішки нагадує Ліну Костенко.
Хоч наче й я його написав)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 23:42:23 ]
Дякую, Наталю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-30 23:26:25 ]
Ми всі сумуємо за літом, яке минає...

У вас це вийшло прос-сто крас-сиво


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 07:55:28 ]
Дякую, Наталко!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 08:55:11 ]
Сподобався вірш.
Образність, побудова, діалоги ві навіть прояви драматургії. Все є.
Ключі теж доволі цікаві, хоча не зовсім зрозумілі мені як читачу - лебедині вони чи від замка у тих дверях, за якими залишимось ми або воно - Літо.

З повагою і подякою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 09:05:59 ]
Дякую за теплі слова!
а в цьому вірші є ще один "ключ" - ґелґотіння. а, значить, це - дикі гуси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 09:07:56 ]
ну і як метафора - від дому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 10:20:33 ]
Що в нас було: любов і літо,
Любов і літо без тривог.
Оце й усе? А взагалі-то
Не так і мало як на двох


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 10:44:25 ]
Гарно!)
в гіршому випадку, можна обмежитися навіть самою любов"ю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 11:01:28 ]
Ой, добре ж! Браво!

До дрібниць доколупаюся, можна, Ярославе?
Скопіюю твого вірша тут, із манюніми правками (то вже сам вирішуй, чи потрібні вони тобі):
А потім вітер ЗАСВИСТІВ: "Прос-сти!
Отак без с-слова - прос-сто некрас-сиво!" -
і НА алеях золотим курсивом
писав йому розпачливі листи,

ВІН визнавав вину, що зазвичай
демонстрував зухвалу непостійність,
та у далекім літа ґелґотінні
уже виразно чулося "Прощай..."

І вітер мчав за літом вдалечінь,
та раптом стих, немов не було втрати -
збагнув - якби не думало вертати,
ЧИ ПРИХОПИЛО БИ ВОНО КЛЮЧІ?
або
ЧИ ВЗЯЛО БИ ВОНО СВОЇ КЛЮЧІ?

Дякую, Ярославе, шкода, що в мене нема вищої, ніж 5,5. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 12:54:51 ]
дякую за прихильну оцінку)
з "на" і "засвистів" - ще раз подумаю. а всі інші варіанти я розглядав, але з різних причин відкинув. повір, я теж в великій мірі дбаю про милозвучність і мінімізацію приголосних. але коли це надто псує драматургію твору, то приходиться з цим миритися.
от, наприклад, коли замість "в них" поставити "він", то відчувається якась діра між строфами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 13:02:50 ]
Та я помічаю твою роботу над милозвучністю - теж повір.
Факт, цю дірку я також відчуваю... Тоді можна пошукати ще, бо й В них визнавав вину - так собі... Де визнавав вину... Ну захочеш, то знайдеш. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 12:58:47 ]
може тоді йди в майстри? здобувай право на вищі бали:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 13:05:31 ]
Право - воно лише майбутнє, те, в якому мене вже не буде. :-)
А й пішла, колись, може, за Поезію подужаю подарувати більше, ніж п"ять з половиною. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:01:16 ]
ок, над "прихопило" також подумаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:23:41 ]
на жаль, завжди мусить бути компроміс між формою і з містом. навіть "бутса", чи як ви її в поетичному світі називаєте, дає далеко не абсолютний результат.
мав би я трохи більше наглості і трохи інше естетичне сприйняття світу, мабуть писав би без рим. а далі - без ритму. а як став би класиком, то мабуть, і без змісту:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 13:43:42 ]
Верлібри бувають сильними, символізм, який часто видається беззмістовним - також. :-)
Не поспішай в класики. Там холодно, у цій братській могилі геніїв. :-) Ще поживи, скіко там того життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:46:17 ]
та в мене просто часу вже нема достойно реалізувати себе в поезії. може повезе в живопису)
будете готувати якийсь альманах, дозволяю використати все, що тут надрукую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:49:41 ]
до речі, раз вже згадав про "бутсу", зараз надрукую вірша, написаного за її допомогою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 14:19:22 ]
Ну да, ну да, про час - які старі пісні, скільки ж доводилося їх слухати... Час завжди (наполягаю - ЗАВЖДИ) знаходиться на те, що справді твоє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 23:58:52 ]
В них визнавав вину, що зазвичай
демонстрував зухвалу непостійність,
та у далекім літа ґелґотінні
уже виразно чулося "Прощай..."
ця строфа, як на мене, найменш вдала.
а так - емоційно рівно, складено добре.