ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Іван Потьомкін
2026.04.03 21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах. «Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина. «Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні». *** В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 КЛЮЧІ
Летіло літо понад явори
і спересердя брязкало ключами,
а в шумі вітру докори звучали:
"Ну ш-шчо на цей раз? Ш-шчо я натворив?"

А потім вітер вже свистів: "Прос-сти!
Отак без с-слова - прос-сто некрас-сиво!" -
і по алеях золотим курсивом
писав йому розпачливі листи.

В них визнавав вину, що зазвичай
демонстрував зухвалу непостійність,
та у далекім літа ґелґотінні
уже виразно чулося "Прощай..."

І вітер мчав за літом вдалечінь,
та раптом стих, немов не було втрати -
збагнув - якби не думало вертати,
хіба з собою брало би ключі?

2011



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-30 21:15:04
Переглядів сторінки твору 10374
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.703
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-30 21:22:28 ]
Вельми!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 21:27:14 ]
Дякую, Костю! Може ще трохи зарано, але Наталка Ліщинська пригадала мені його своїми С-соняхами))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 21:45:00 ]
Ярославе, дуже сподобався Ваш вірш, тільки чомусь "писав йому" на душу не лягло, за звучанням на цьому місці уявилось "слав навздогін". Вибачте, якщо суну носа не в свою справу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 21:49:50 ]
Та ні, якраз вдячний за всі зауваги) подумаю над цим)
А вам дякую за добрі слова:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-08-30 21:51:24 ]
З ключами файно вийшло! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 22:03:31 ]
Дякую, Володимире!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-08-30 22:02:50 ]
Гарна картинка, Ярославе, цікаве звучання. Приємно відкрити для себе вашу творчість, чекатиму нових публікацій!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 22:14:13 ]
Дякую, Олю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 23:12:01 ]
Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 23:41:41 ]
Дякую, Наталко!)
мені цей вірш трішки нагадує Ліну Костенко.
Хоч наче й я його написав)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-30 23:42:23 ]
Дякую, Наталю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-30 23:26:25 ]
Ми всі сумуємо за літом, яке минає...

У вас це вийшло прос-сто крас-сиво


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 07:55:28 ]
Дякую, Наталко!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 08:55:11 ]
Сподобався вірш.
Образність, побудова, діалоги ві навіть прояви драматургії. Все є.
Ключі теж доволі цікаві, хоча не зовсім зрозумілі мені як читачу - лебедині вони чи від замка у тих дверях, за якими залишимось ми або воно - Літо.

З повагою і подякою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 09:05:59 ]
Дякую за теплі слова!
а в цьому вірші є ще один "ключ" - ґелґотіння. а, значить, це - дикі гуси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 09:07:56 ]
ну і як метафора - від дому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 10:20:33 ]
Що в нас було: любов і літо,
Любов і літо без тривог.
Оце й усе? А взагалі-то
Не так і мало як на двох


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 10:44:25 ]
Гарно!)
в гіршому випадку, можна обмежитися навіть самою любов"ю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 11:01:28 ]
Ой, добре ж! Браво!

До дрібниць доколупаюся, можна, Ярославе?
Скопіюю твого вірша тут, із манюніми правками (то вже сам вирішуй, чи потрібні вони тобі):
А потім вітер ЗАСВИСТІВ: "Прос-сти!
Отак без с-слова - прос-сто некрас-сиво!" -
і НА алеях золотим курсивом
писав йому розпачливі листи,

ВІН визнавав вину, що зазвичай
демонстрував зухвалу непостійність,
та у далекім літа ґелґотінні
уже виразно чулося "Прощай..."

І вітер мчав за літом вдалечінь,
та раптом стих, немов не було втрати -
збагнув - якби не думало вертати,
ЧИ ПРИХОПИЛО БИ ВОНО КЛЮЧІ?
або
ЧИ ВЗЯЛО БИ ВОНО СВОЇ КЛЮЧІ?

Дякую, Ярославе, шкода, що в мене нема вищої, ніж 5,5. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 12:54:51 ]
дякую за прихильну оцінку)
з "на" і "засвистів" - ще раз подумаю. а всі інші варіанти я розглядав, але з різних причин відкинув. повір, я теж в великій мірі дбаю про милозвучність і мінімізацію приголосних. але коли це надто псує драматургію твору, то приходиться з цим миритися.
от, наприклад, коли замість "в них" поставити "він", то відчувається якась діра між строфами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 13:02:50 ]
Та я помічаю твою роботу над милозвучністю - теж повір.
Факт, цю дірку я також відчуваю... Тоді можна пошукати ще, бо й В них визнавав вину - так собі... Де визнавав вину... Ну захочеш, то знайдеш. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 12:58:47 ]
може тоді йди в майстри? здобувай право на вищі бали:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 13:05:31 ]
Право - воно лише майбутнє, те, в якому мене вже не буде. :-)
А й пішла, колись, може, за Поезію подужаю подарувати більше, ніж п"ять з половиною. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:01:16 ]
ок, над "прихопило" також подумаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:23:41 ]
на жаль, завжди мусить бути компроміс між формою і з містом. навіть "бутса", чи як ви її в поетичному світі називаєте, дає далеко не абсолютний результат.
мав би я трохи більше наглості і трохи інше естетичне сприйняття світу, мабуть писав би без рим. а далі - без ритму. а як став би класиком, то мабуть, і без змісту:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 13:43:42 ]
Верлібри бувають сильними, символізм, який часто видається беззмістовним - також. :-)
Не поспішай в класики. Там холодно, у цій братській могилі геніїв. :-) Ще поживи, скіко там того життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:46:17 ]
та в мене просто часу вже нема достойно реалізувати себе в поезії. може повезе в живопису)
будете готувати якийсь альманах, дозволяю використати все, що тут надрукую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 13:49:41 ]
до речі, раз вже згадав про "бутсу", зараз надрукую вірша, написаного за її допомогою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-31 14:19:22 ]
Ну да, ну да, про час - які старі пісні, скільки ж доводилося їх слухати... Час завжди (наполягаю - ЗАВЖДИ) знаходиться на те, що справді твоє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 23:58:52 ]
В них визнавав вину, що зазвичай
демонстрував зухвалу непостійність,
та у далекім літа ґелґотінні
уже виразно чулося "Прощай..."
ця строфа, як на мене, найменш вдала.
а так - емоційно рівно, складено добре.