Не промовляє... Бракує цій поезії чогось. Астральні блюдця- м-м-м... не дуже. Вірш не звучить на ту силу, якої сподіваюся від тебе. Майже банальний, на пародію напрошується. Зараз прийде Іван і вшкварить. :-) І добре зробить.
Не ображайся, краще піду зі своїми жартами геть.

P.S. Мій лист вже є? Питаю, бо в мене іноді неадекватно працює пошта-"націоналістка" :-) - у неї до російських скриньок якесь упередження.

так це - акровірш, написаний компом. я тільки рими підібрав

і кілька слів поміняв

я потім його заберу.
може тоді варто написати, що це вірш, написаний бутсою?

лист є. але я десь свою мтс картку загубив. як куплю нову, тобі зателефоную

а може витерти наші коменти і не настроювати людей негативно? цікаво, що інші скажуть?)
а раптом, комусь сподобається?
і зрештою, все одно це поезія майбутьнього. хто захоче мучити свою голову років так через 200?:)

Витри.

Ти знаєш, що спало на думку? Може, такі експерименти і небезпечні. Ні, не для компіка - йому пофіг. :-) А от поетові ледь-ледь смак до доброго підпсовують...

але ж не всі люди такі естети як ми з тобою.
я думаю, що не одна шанувальниця відалася б компу, якщо б той присвятив їй подібний вірш?:)

цей другий вже наче більш чуттєвіший. я йому завдавав депресивний режим.

як оцінюєш другий вірш?
якшо б не знала, що це подвійний

акровірш. ну і що його написав комп

з моєю невеличкою допомогою

Доза! Все питання в дозі :-) допомоги.
Якщо серйозно, то він кращий, ніж перший.

Ні-ні, ні в якому випадку не витирайте коментарі, дуже цікаво почитати дружню розмову двох розумних людей, є чому повчитися, особливо зважаючи на те, що вірші і так майстерні. ))

у цьому вірші найбільше сподобалася "космічна втома" - образ трохи ошелешує, а тому яскраво запам'ятовується.

а якою програмою ти користувався (можна на "ти"?) ?

так. і май на увазі, шо другі букви теж складають посвяту дівчині. уявляєш, в які рамки була затиснута машина?

а екуменічна - це тому, що дівчина була православною. а я - греко-католик. через це ми і не побралися:(

кажуть, що вже пишуть програми комп"ютерних шанувальниць поезії:)

так що найцікавіше, що та дівчина - зараз велика бізнес-вумен. та й тоді була, але трохи меншою.
і влона від своєї тяжкої роботи деколи морщила чоло. хоч це й не дуже їй пасувало. але вона казала, що ще ніхто так мило не описав той процес:)

і якщо я не надрукую цього вірша в збірці, то хто мені її проспонсорує?(

Мабуть, це не випадок, а доля... Вибач, то думки вголос про своє... Просто, щоб пояснити дещо: ти розмовляєш зараз з фантасткою (мої фантастичні оповідання "висять" на гаку - gak.com.ua) про тему, котра мене насправді віддавна цікавить. Ні, то не написання віршів комп"ютером, а ширше - симбіоз у мабутньому людини і компа, перетворення їх в одну істоту. Йдеться не про безсмертного Шварца з "Термінатора"... Тут глибше, на межі пронозування, де завжди балансує хороша наукова фантастика.

шкода, що я ці два роки поет. читаю тільки поезію. літературою (по моєму особистому розкладу) я буду займатися... зараз гляну... через чотири роки. після малярства в мене ще балет.

добре. а тоді такий вірш. написаний в стилі здається містики чи чогось подібного.
я назвав його:

Омен

У кам"яному пантеоні
Ломбардів, храмів і сторіч
Ядучим випаром неону
Несито позіхає ніч.

Центурії нічної варти
Іще тримають у вузді
Гортанні крики біснуватих
Напівпритомних породіль.

Але уже у передвісті
Твого тернового вінка
Юпітер дивиться на місто
Кривавим оком різника.

як він вам? якщо врахувати, що його написав Шварц?

і тим не менше, хтось оцінив цього вірша)

от цей вірш я не виправляв зовсім. я задав тільки перші два слова: "хитаються дощі", режим "лірика" і максимум рим. мабуть ще якісь там різні технічні параметри я вже не пам"ятаю. та це й не важливо.
і от що вийшло.

* * *

Хита-
ються дощі,
мов у кіно,
а я лечу
між ними
непромоклий -
вита
в моїй душі
уже давно
нечу-
вано-
ї зливи
дивний
поклик.

Торка-
тися б тугих
її дощин,
відчуть
би на
руках
її напругу!
Чому ж
вона
без будь-
яких
причин
чимдуж
втіка-
є, ідучи
по кругу?

Я бачу
вдалині
її фронти,
її окраєць
колеться
об мене,
і наче
в бурштині,
у зливі ти
мені
співаєш
голосом
сирени.

я тут зовсім не відчуваю машини. хоча, я не такий аж витончений спец в поезії. можете мене зрозуміти - я змінюю специфіку своїх захоплень щодва роки. я його вистав його уже тут першим. але поскільки він не анонсувався на стіні плачу, то його практично ніхто не дивився і я його видалив. як на мене, вийшов досить таки цікавий вірш для того, для кого рима є не набагато меншим естетичним подразником вніж зміст. особисто мені він навіть дуже подобається.

адже зрозуміло, що чим ширші рамки відносної свободи автора, тим цікавіший твір виходить.
а уявіть, якщо б не потрібно було дробити цього вірша на слова і склади, що могла б написати програма.
трохи шкодую, що я практично весь час цю програму тестував в таких екстремальних режимах. здавалося, що зі звичайними римами - це не надто цікаво.

ну що, я тоді витираю цю гілку?

рима - це окраса поезії. деколи ми робимо акцент на зміст без рими. деколи на риму без змісту. а тут є багато рим і досить таки цікавий зміст про вічні пошуки своєї Amy.
сприйняття прекрасного дуже суб"єктивна субстанція. комусь подобається одне, а комусь - інше.

все, що не вкладається в загально визнані і навіть просто звичні для соціуму рамки, цілком нормально, що виглядає претензійним. у яви себе в бікіні на одному з пляжів в Греції років сто десь так тому:)

про розбивку вірша на багато рим

він цікавий уже своєю незвичністю. невже тобі смачніша подвійна порція чогось одного чи хоча б однотипного, ніж ( хоча бдеколи!) замість другої щось екзотичне. хоч може і не таке звично смачне і калорійне:)

бо він переслідує трохи іншу мету. щільності є багато в інших віршах. а я казав, що рима несе свою естетику. про це написано в вікіпедії, та й не тільки. але все має своїх шанувальників. і шанувальниць:)
па:)

ні, хай ще трохи повисить ця гілка. може хтось ще щось добавить. особисто мені цікаві якісь експерименти в поезії.
і навіть твоїм "соняшникам" можна багато чого закинути, якщо забути, що ти була обмежена матеріалом - словами на букву "с":)

Майстерно, образно, гарно.:)
Сподобалось.

тут я дозволив собі брохи пожртувати:) хоча й не все так однозначно. особливо в Гоа

А мені сподобалося )).Цікавий експеримент. Компу - респект! )))

О-хо-хо...

Коли поетів буде, як машин,
вони вже не ходитимуть ногами.
Тоді старі критерії вершин
покриються навіки вже снігами.

І буде форма, буде навіть зміст,
шасі, таксі, готелі і мотелі...
Благословен останній альпініст,
що буде вгору дертися по скелі!

(Ліна Костенко)

Гарний вірш! спочатку я навіть подумав, що це його комп написав)

люблять ці компи грати з нами в свої ігри(