гарний вірш, Софійко!)
лише я знаю, не люблять отого "віршІв".
я через це від двох своїх (зрештою не надто цікавих) віршів відмовився.
і ще. вкрала в мене риму з неопублікованого ще тут вірша)
костер - розпростер.

...Благословлю вогонь каштана,
клейноди кинувши в костер.
А вітер дмухнув і нежданно
надії крила розпростер...

а вірш - гарний!)

Я упіймала настрій однобокого кохання на фоні міжсезоння і скорого приходу холодів... Щемно, талановито, сумно...

Ярославе, нічого не знаю - все ще так під питанням!

Налий в`іршів – посидимо зі мною
між рим неточних, або віч-н`а віч.
Дві філіжанки міжвіршів налито,
із медом і вершками?
Тож привіт...
Мені здається, що у Вас є творчі сили вийти
на Парнас, але і цей вірш свідчить, що до творчості Ви ставитеся несерйозно... Може я помиляюсь?..

"Налий віршів – посидимо зі мною
між рим віч-на-віч, поміж протиріч.
Ти квітів не неси мені – вони
осиплються, як мрії нездійсненні." -
ой як гарно...)

Авжеж... У поезії немає стоячих вод...

Чого Ви сердитеся, Софіє? Хіба я критикував?
А щодо районки, то чимало віршів колись у ній не надрукували б... Бо там працювали хороші літературні редактори...

Знаєте, Софіє, я з тих диваків, яким дуже не подобаються штучні наголоси-саморобки... А ще мене вельми непокоїть тотальна хвальба... Інколи корисно похвали авансом, якщо бачиш, що це не зашкодить авторові... Але найчастіше це якраз і шкодить...
А сердимося ми від неусвідомленого чи прихованого внутрішнього незадоволення, чи навіть власної безпорадності... Та головне - служіння Слову... Правда ж?

Я побачив полеміку з приводу наголосів, вирішив висловитись. Читаючи тих, кого світ одностайно сприймає, як грандів і класиків поезії, знаходжу, що й вони не нехтували переносом наголосів, неприпустимим у прозовій літературі. Більш того, у прозі я б помітив це, а тут, прочитавши, сприйняв абсолютно нормально. Може це здається виправданям самого себе, бо й сам змінюю усталені форми, порушую норми. А багато знайдеться авторів, які так не роблять? Тотальна похвальба, якщо вона не підкріплена якісним матеріалом, звісно шкодить авторам, але у пані Софії є що показати читачеві. Це не такі вірші, які читають один раз і назавжди забувають. Є думки, до яких хочеться вертатись.

Бачу один великий недолік у вірші - в кінці останнього рядка відсутній знак оклику! Такі помилки неприпустимі для Майстра такого рівня, шановна Софіє. Прошу виправити, і надалі таких прикрих помилок не допускайте.

Софіє, є у вірші чудові знахідки:

"заінені пелюстки"

Ти квітів не неси мені – вони
осиплються, як мрії нездійсненні.

і закиплять дерев червоні гриви

Я щаслива,
що ти для мене душу розпростер.

Ще павутиння не летить у світ
і осінь не забабилась у літо.
Дві філіжанки міжвіршів налито,
із медом і вершками. Тож привіт.

Але у самому настрої вірші, є якась вальяжність,
яка спричинила деяку недбалість і ставленні до слова.
Я категорично проти наголосу "віршІв" і словники сучасні вони як російсько-російські, тому іноді треба прислухатись до старих добротних радянських словників і тобі, як майстру, раджу просто забути про наголос "віршІв", і вживати тільки "вІршів".
Потім - осиплЮться. Що роблять? - осиплЯться - потрібно.
Далі - жахливий русизм "костер" - та ще й на римі, коли є чудові синоніми "вогнище" й особливо - "багаття".
Оце треба виправити, як на мене, бо вальяжний настрій, який відчувається у вірші, і криє у собі,
"предполагает" певну недбалість, певне "почивание
на лаврах", а шмагати саму себе потрібно наодинці
постійно.
Цьом, і подальших успіхів, герцогине!)))

Ти квітів не неси мені – вони
осипляться, як мрії нездійсненні.
У міжсезонні, як у сьогоденні
все невідоме...Софійко, твоя поезія не залишить байдужим і самих черствих, ніби мертвих душ.Нехай критикують, але нехай відсторонено почитають свою синтетичну поезію, надуману і просто складену у риму без емоцій, а інколи і без змісту...

Хлепнув , Софіє, вашого напою.
Смачно!!!)))

А мене била за віршІ - Ліна Костенко!)))

У тім-то й річ, що не боляче, а з любов"ю, Володимире! Бо якби била, у мене спрацював би юнацький протест, і писав би тільки "віршІ" - принципово. Але коли з любов"ю це було зауважено, то душа назустріч розкрилася.
Софіє, я тебе критикував теж з любов"ю, і майже всі гарні місця вІрша згадав. Радий, що дослухалася, і виправила. Набагато краще. Аби ще з віршАми якось розібратись... Дивись сама. Я поважаю творчість Сергія Пантюка, але на все має бути своя думка.
Дивись сама

То, он, чого ти питалася)
там із пелюстками буква не згубилася?
гарний вірш. лишень отой рядок про віч-на-віч важко читається, незалежно від наголосу. слова там такі, що більше простору їм треба)

Дві філіжанки міжвіршів налито,
із медом і вершками. Тож привіт!

Мабуть, пора налити й третю... А потім і четверту, й п'яту... Але не забудьте про мед і вершки, без них в`ірші скиснуть і не смакуватимуть...

Дві філіжанки міжвіршів налито,
із медом і вершками.

Софі, чудова поезія! Дуже люблю читати твою творчість. І фото змінила. така гарна, задумана Жінка-Осінь!