ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Cінабоном білих маків…
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач (The Beatles)
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
***
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
Притча про Синього Птаха і Зоряну Душу
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Лист
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Як москалі хотіли покінчити з Махно взимку 1920 року і що з того вийшло
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
* 239 *
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні (рондель)
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
* * *
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 Бýзько
Усе частіше осінь золотиста
мої думки жене із міста пріч
до протиріч туманного дитинства -
Ріки й Води далеких межиріч.

А у Ріки тієї брід глибокий
і кола - вверх, усупереч воді,
в ній навіть час біжить в обидва боки -
туди й назад, немов на DVD.

Знов, як колись, в її завмерлім лоні
я бачу тінь земної кривини,
а в чорному Малевича проломі*-
незвіданого погляд крижаний.

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

осінь 2010

*квадратні великі ополонки, які рибаки вирубували в льоді, і які мені малому асоціювалися зі смертю…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-12 11:15:33
Переглядів сторінки твору 5744
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 12:38:26 ]
"самотній бýзько" ---- не вірю)

" І як на дні душі буває грузько,
враз загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…" - щемно.

ні в якому разі не збираюся автора перехвалити
та що вдієш: сподобався бусел, який біля устя рахує жаб.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 12:55:46 ]
Та самотній, самотній...
А за добрі слова - дякую! Останнім часом практично тільки ти мене хвалиш)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:02:47 ]
просто ділюся враженням про ті цікавості, які найбільше сподобались :)

кажуть, надмір похвали - шкідливий.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:19:37 ]
талановито, як завжди, але у Вас добре помітна тенденція писати довгі тексти. Відкрию "страшну таємницю" - деякі з них іноді варто скорочувти :)))).

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

оця от строфа - це вже щось суто Ваше, що, нмсд, шляху з душі до літератури так і не подолало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:50:08 ]
Дякую, Сергію! Як за похвалу, так і за критику.)
І з критикою згоден. Відчуваю деяку слабшість при веденої вами строфи на загальному фоні вірша. Може варто якось її покращити, але вона (хай може й у якомусь іншому виді) тут таки потрібна для розкриття образу отих межиріч - двох річок мого дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:37:21 ]
Чудовий вірш, пане Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:51 ]
дякую, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 14:43:57 ]
Усе частіше осінь золотава
мої думки жене із міста геть...
З імли дитинства постають небавом -
Ріка, заплави, хвилі рідних ймень.

От перековбасила першу строфу без дозволу автора. :-) Даруй, Ярославе, не втрималася, бо чомусь вона мене до цього підштовхнула... Якийсь експромт.

І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

Із ДВД, на мою суб"єктивну думку, цікаво, але не те...

Ти знаєш, Ярославе, наприкінці вірш зробився прозорий, рідний і осягненний миттєво - цього бракує подекуди у попередніх строфах.

До речі, пояснення про ополонки - геть зайве, не тре" цих авторських інтерпретацій тут, все класно з чорним проломом Малєвіча і його крижаним поглядом.

Враз наприкінці вірша замінила би на вмить, щоб уникнути збігу "з".

Непересічна поезія - дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:25 ]
Дякую, Наталю! Ти була б не ти, якщо б не перекромсала мою поезію.) Тому й відчуваю тебе своїм редактором!) Подумаю над твоїми заувагами. Але ця поезія - мій минулорічний рівень. порівняй різницю між нею і попередньою Рулеткою (між ними -рік). А свою сучасну поезію я просто боюся тут друкувати - щоб не розірвало Майстерні) Більше того, навіть боюся писати - щоб мене самого вона не розірвала)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:17:16 ]
Та не виправдовуйся: рівень, минулорічний... А не виставляй недошліфованого до блиску! :-) Заклюю! :-)
"Рулетка" - взагалі... не моє, тому й змовчала. І дозволь... далі мовчатиму про "Рулетку". :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:48:20 ]
Та мовчи... це як в анекдоті про поручика Ржевського)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:07:43 ]
І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

тут ідеться про невеличку притоку Дністра. я ж говорю про дві річки (раз згадую про межиріччя)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:16:34 ]
Мені дуже сподобалось:) особисто я раніше ніколи не чула про бузька і бусла, тож дякую за маленькі відкриття))
оце дуже зворушливо про них, і про Малевича проломи - сильно.
Єдине - мені ДВД якось з іншої опери...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:44:06 ]
Дякую, Олександро! про ДВД мені вже робили подібне зауваження. але ця інша опера - це також наше сучасне життя. я вважаю цей образ допустимим, подібно, як Люба Бенедишин пише про прокручування якихось плівок...

Хоча, якщо зауваження будуть масовішими, то може й варто подумати над цим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 17:25:06 ]
Легка на спомин... Міг би й на моїй сторінці сказати, що не зрозумів про "прокручування якихось плівок", я ж думала, що створила зримий образ - безперервне прокручування світом фотоплівки (зі слайдами чи навіть кіноплівки). Для сучасного читача, мабуть, таки важко уявити стару добру фільму. Та хай уже... Буду робити висновки.

Перейдем до твого вірша. Гарний вірш. Мені сподобався. Але напиши хоч ДіВіДі (бо мені читається по літературному ДеВеДе).
І та строфа, про яку С.Осока обмовився, мені теж здалась зайвою. Я спочатку не зрозуміла - що за родини. Без них - прозоріше і чіткіше.

З доброю усмішкою і теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:34:17 ]
так не можна просто викинути, бо перше - про велику ріку, а наступне - про її маленьку притоку. та й - межиріччя, устя...
А з ДіВіДі - поміняю. Мабуть потрібно було написати латинкою. так і зроблю.

Дякую, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 18:49:45 ]
:) ... без коментарів

...та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

відчуття осіннього настрою.... саме таке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:38:20 ]
Дякую за коментар,Людмило!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 19:16:41 ]
Переминаючись з ноги на ногу, букгалтєр Бузьок цалий день обліковує ропух. А що йому слугує за рахівничку?:)
Файний віршисько, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:39:08 ]
Дякую, земляче!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 19:59:24 ]
такий тужний осінній романс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:41:23 ]
Дякую, Оксано!)
Бачив вас на презентації збірки Наталі Крісман.
Не знав, що ви ще й вірші пишете!
Почитаю зараз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 21:02:55 ]
писала)))
зараз "пропало" (
є дві сторінки:

http://maysterni.com/publication.php?id=54805

http://maysterni.com/user.php?id=4436

а з "викиданням в смітник" одного вірша ви, мабуть, погарячкували...