ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Із осені в зимову казку
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
***
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
Оксиморони стратифікації
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
Біда...
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 Бýзько
Усе частіше осінь золотиста
мої думки жене із міста пріч
до протиріч туманного дитинства -
Ріки й Води далеких межиріч.

А у Ріки тієї брід глибокий
і кола - вверх, усупереч воді,
в ній навіть час біжить в обидва боки -
туди й назад, немов на DVD.

Знов, як колись, в її завмерлім лоні
я бачу тінь земної кривини,
а в чорному Малевича проломі*-
незвіданого погляд крижаний.

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

осінь 2010

*квадратні великі ополонки, які рибаки вирубували в льоді, і які мені малому асоціювалися зі смертю…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-12 11:15:33
Переглядів сторінки твору 4553
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 12:38:26 ]
"самотній бýзько" ---- не вірю)

" І як на дні душі буває грузько,
враз загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…" - щемно.

ні в якому разі не збираюся автора перехвалити
та що вдієш: сподобався бусел, який біля устя рахує жаб.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 12:55:46 ]
Та самотній, самотній...
А за добрі слова - дякую! Останнім часом практично тільки ти мене хвалиш)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:02:47 ]
просто ділюся враженням про ті цікавості, які найбільше сподобались :)

кажуть, надмір похвали - шкідливий.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:19:37 ]
талановито, як завжди, але у Вас добре помітна тенденція писати довгі тексти. Відкрию "страшну таємницю" - деякі з них іноді варто скорочувти :)))).

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

оця от строфа - це вже щось суто Ваше, що, нмсд, шляху з душі до літератури так і не подолало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:50:08 ]
Дякую, Сергію! Як за похвалу, так і за критику.)
І з критикою згоден. Відчуваю деяку слабшість при веденої вами строфи на загальному фоні вірша. Може варто якось її покращити, але вона (хай може й у якомусь іншому виді) тут таки потрібна для розкриття образу отих межиріч - двох річок мого дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:37:21 ]
Чудовий вірш, пане Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:51 ]
дякую, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 14:43:57 ]
Усе частіше осінь золотава
мої думки жене із міста геть...
З імли дитинства постають небавом -
Ріка, заплави, хвилі рідних ймень.

От перековбасила першу строфу без дозволу автора. :-) Даруй, Ярославе, не втрималася, бо чомусь вона мене до цього підштовхнула... Якийсь експромт.

І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

Із ДВД, на мою суб"єктивну думку, цікаво, але не те...

Ти знаєш, Ярославе, наприкінці вірш зробився прозорий, рідний і осягненний миттєво - цього бракує подекуди у попередніх строфах.

До речі, пояснення про ополонки - геть зайве, не тре" цих авторських інтерпретацій тут, все класно з чорним проломом Малєвіча і його крижаним поглядом.

Враз наприкінці вірша замінила би на вмить, щоб уникнути збігу "з".

Непересічна поезія - дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:25 ]
Дякую, Наталю! Ти була б не ти, якщо б не перекромсала мою поезію.) Тому й відчуваю тебе своїм редактором!) Подумаю над твоїми заувагами. Але ця поезія - мій минулорічний рівень. порівняй різницю між нею і попередньою Рулеткою (між ними -рік). А свою сучасну поезію я просто боюся тут друкувати - щоб не розірвало Майстерні) Більше того, навіть боюся писати - щоб мене самого вона не розірвала)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:17:16 ]
Та не виправдовуйся: рівень, минулорічний... А не виставляй недошліфованого до блиску! :-) Заклюю! :-)
"Рулетка" - взагалі... не моє, тому й змовчала. І дозволь... далі мовчатиму про "Рулетку". :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:48:20 ]
Та мовчи... це як в анекдоті про поручика Ржевського)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:07:43 ]
І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

тут ідеться про невеличку притоку Дністра. я ж говорю про дві річки (раз згадую про межиріччя)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:16:34 ]
Мені дуже сподобалось:) особисто я раніше ніколи не чула про бузька і бусла, тож дякую за маленькі відкриття))
оце дуже зворушливо про них, і про Малевича проломи - сильно.
Єдине - мені ДВД якось з іншої опери...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:44:06 ]
Дякую, Олександро! про ДВД мені вже робили подібне зауваження. але ця інша опера - це також наше сучасне життя. я вважаю цей образ допустимим, подібно, як Люба Бенедишин пише про прокручування якихось плівок...

Хоча, якщо зауваження будуть масовішими, то може й варто подумати над цим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 17:25:06 ]
Легка на спомин... Міг би й на моїй сторінці сказати, що не зрозумів про "прокручування якихось плівок", я ж думала, що створила зримий образ - безперервне прокручування світом фотоплівки (зі слайдами чи навіть кіноплівки). Для сучасного читача, мабуть, таки важко уявити стару добру фільму. Та хай уже... Буду робити висновки.

Перейдем до твого вірша. Гарний вірш. Мені сподобався. Але напиши хоч ДіВіДі (бо мені читається по літературному ДеВеДе).
І та строфа, про яку С.Осока обмовився, мені теж здалась зайвою. Я спочатку не зрозуміла - що за родини. Без них - прозоріше і чіткіше.

З доброю усмішкою і теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:34:17 ]
так не можна просто викинути, бо перше - про велику ріку, а наступне - про її маленьку притоку. та й - межиріччя, устя...
А з ДіВіДі - поміняю. Мабуть потрібно було написати латинкою. так і зроблю.

Дякую, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 18:49:45 ]
:) ... без коментарів

...та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

відчуття осіннього настрою.... саме таке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:38:20 ]
Дякую за коментар,Людмило!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 19:16:41 ]
Переминаючись з ноги на ногу, букгалтєр Бузьок цалий день обліковує ропух. А що йому слугує за рахівничку?:)
Файний віршисько, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:39:08 ]
Дякую, земляче!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 19:59:24 ]
такий тужний осінній романс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:41:23 ]
Дякую, Оксано!)
Бачив вас на презентації збірки Наталі Крісман.
Не знав, що ви ще й вірші пишете!
Почитаю зараз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 21:02:55 ]
писала)))
зараз "пропало" (
є дві сторінки:

http://maysterni.com/publication.php?id=54805

http://maysterni.com/user.php?id=4436

а з "викиданням в смітник" одного вірша ви, мабуть, погарячкували...