ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2026.07.23 03:33
Безсоння
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.

Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.

Вячеслав Руденко
2026.07.22 18:11
На початкАх Ламарка-Штірліца
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,

Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих

Борис Костиря
2026.07.22 11:39
Зимовий шлях
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.

Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю

Ірина Вовк
2026.07.22 09:45
"Таємниці між лінями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ" (продовження 11)
Розділ ІІI: Останній подих лева Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося. Антоній стояв на стіні палацу,

хома дідим
2026.07.22 08:45
* 149 *
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно

Віктор Кучерук
2026.07.22 07:17
* * *
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Останній бій гетьмана Свирговського
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Коди
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Світанок якого не було
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
* * *
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
* 148 *
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
* * *
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
mortis ars patiendi
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Не радує літо
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 10)
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 9)
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 Бýзько
Усе частіше осінь золотиста
мої думки жене із міста пріч
до протиріч туманного дитинства -
Ріки й Води далеких межиріч.

А у Ріки тієї брід глибокий
і кола - вверх, усупереч воді,
в ній навіть час біжить в обидва боки -
туди й назад, немов на DVD.

Знов, як колись, в її завмерлім лоні
я бачу тінь земної кривини,
а в чорному Малевича проломі*-
незвіданого погляд крижаний.

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

осінь 2010

*квадратні великі ополонки, які рибаки вирубували в льоді, і які мені малому асоціювалися зі смертю…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-12 11:15:33
Переглядів сторінки твору 5500
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 12:38:26 ]
"самотній бýзько" ---- не вірю)

" І як на дні душі буває грузько,
враз загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…" - щемно.

ні в якому разі не збираюся автора перехвалити
та що вдієш: сподобався бусел, який біля устя рахує жаб.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 12:55:46 ]
Та самотній, самотній...
А за добрі слова - дякую! Останнім часом практично тільки ти мене хвалиш)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:02:47 ]
просто ділюся враженням про ті цікавості, які найбільше сподобались :)

кажуть, надмір похвали - шкідливий.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:19:37 ]
талановито, як завжди, але у Вас добре помітна тенденція писати довгі тексти. Відкрию "страшну таємницю" - деякі з них іноді варто скорочувти :)))).

І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь -
вже навіть до самої середúни
дійдеш не заволоживши колін -

оця от строфа - це вже щось суто Ваше, що, нмсд, шляху з душі до літератури так і не подолало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:50:08 ]
Дякую, Сергію! Як за похвалу, так і за критику.)
І з критикою згоден. Відчуваю деяку слабшість при веденої вами строфи на загальному фоні вірша. Може варто якось її покращити, але вона (хай може й у якомусь іншому виді) тут таки потрібна для розкриття образу отих межиріч - двох річок мого дитинства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:37:21 ]
Чудовий вірш, пане Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:51 ]
дякую, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 14:43:57 ]
Усе частіше осінь золотава
мої думки жене із міста геть...
З імли дитинства постають небавом -
Ріка, заплави, хвилі рідних ймень.

От перековбасила першу строфу без дозволу автора. :-) Даруй, Ярославе, не втрималася, бо чомусь вона мене до цього підштовхнула... Якийсь експромт.

І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

Із ДВД, на мою суб"єктивну думку, цікаво, але не те...

Ти знаєш, Ярославе, наприкінці вірш зробився прозорий, рідний і осягненний миттєво - цього бракує подекуди у попередніх строфах.

До речі, пояснення про ополонки - геть зайве, не тре" цих авторських інтерпретацій тут, все класно з чорним проломом Малєвіча і його крижаним поглядом.

Враз наприкінці вірша замінила би на вмить, щоб уникнути збігу "з".

Непересічна поезія - дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 14:59:25 ]
Дякую, Наталю! Ти була б не ти, якщо б не перекромсала мою поезію.) Тому й відчуваю тебе своїм редактором!) Подумаю над твоїми заувагами. Але ця поезія - мій минулорічний рівень. порівняй різницю між нею і попередньою Рулеткою (між ними -рік). А свою сучасну поезію я просто боюся тут друкувати - щоб не розірвало Майстерні) Більше того, навіть боюся писати - щоб мене самого вона не розірвала)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:17:16 ]
Та не виправдовуйся: рівень, минулорічний... А не виставляй недошліфованого до блиску! :-) Заклюю! :-)
"Рулетка" - взагалі... не моє, тому й змовчала. І дозволь... далі мовчатиму про "Рулетку". :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:48:20 ]
Та мовчи... це як в анекдоті про поручика Ржевського)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:07:43 ]
І тут трохи туманно: І хай в її найближчої родини
потуга менша з давніх поколінь - шарада, а не віршовані рядки. :-)

тут ідеться про невеличку притоку Дністра. я ж говорю про дві річки (раз згадую про межиріччя)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-12 15:16:34 ]
Мені дуже сподобалось:) особисто я раніше ніколи не чула про бузька і бусла, тож дякую за маленькі відкриття))
оце дуже зворушливо про них, і про Малевича проломи - сильно.
Єдине - мені ДВД якось з іншої опери...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 15:44:06 ]
Дякую, Олександро! про ДВД мені вже робили подібне зауваження. але ця інша опера - це також наше сучасне життя. я вважаю цей образ допустимим, подібно, як Люба Бенедишин пише про прокручування якихось плівок...

Хоча, якщо зауваження будуть масовішими, то може й варто подумати над цим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 17:25:06 ]
Легка на спомин... Міг би й на моїй сторінці сказати, що не зрозумів про "прокручування якихось плівок", я ж думала, що створила зримий образ - безперервне прокручування світом фотоплівки (зі слайдами чи навіть кіноплівки). Для сучасного читача, мабуть, таки важко уявити стару добру фільму. Та хай уже... Буду робити висновки.

Перейдем до твого вірша. Гарний вірш. Мені сподобався. Але напиши хоч ДіВіДі (бо мені читається по літературному ДеВеДе).
І та строфа, про яку С.Осока обмовився, мені теж здалась зайвою. Я спочатку не зрозуміла - що за родини. Без них - прозоріше і чіткіше.

З доброю усмішкою і теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 17:34:17 ]
так не можна просто викинути, бо перше - про велику ріку, а наступне - про її маленьку притоку. та й - межиріччя, устя...
А з ДіВіДі - поміняю. Мабуть потрібно було написати латинкою. так і зроблю.

Дякую, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 18:49:45 ]
:) ... без коментарів

...та все ж тече, не визнаючи русел,
на вивертах руйнує береги...

А біля устя жаб рахує бусел -
то на обох, то часом без ноги.

І як на дні душі буває грузько,
то загірчить замулений полин -
це ж мабуть я - отой самотній бýзько,
якому вирій крила обпалив…

відчуття осіннього настрою.... саме таке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:38:20 ]
Дякую за коментар,Людмило!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-10-12 19:16:41 ]
Переминаючись з ноги на ногу, букгалтєр Бузьок цалий день обліковує ропух. А що йому слугує за рахівничку?:)
Файний віршисько, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:39:08 ]
Дякую, земляче!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 19:59:24 ]
такий тужний осінній романс...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 20:41:23 ]
Дякую, Оксано!)
Бачив вас на презентації збірки Наталі Крісман.
Не знав, що ви ще й вірші пишете!
Почитаю зараз...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 21:02:55 ]
писала)))
зараз "пропало" (
є дві сторінки:

http://maysterni.com/publication.php?id=54805

http://maysterni.com/user.php?id=4436

а з "викиданням в смітник" одного вірша ви, мабуть, погарячкували...