ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Софія Кримовська (1979) / Вірші / книга "свіТ...ЛО...тінь"

 ***
Інів ранковий парк.
Небо у гайворонні.
Нібито просто так
руки були холодні.

Очі були сумні,
билося серце часто.
Жінка сьогодні – ні! –
тут не шукала щастя.

Слабкість її тепер
вся – у єдиний постріл.
...Хто споміж них помер
певне, вгадають потім...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-20 22:16:04
Переглядів сторінки твору 7452
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.209 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.241 / 5.69)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.05 06:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-20 22:28:07 ]
Гарно!!!
Але останній рядок... може якось "вже зрозуміють потім" або ще якось?
!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-20 22:35:27 ]
Сергію, дякую! Підкажи ще щось, бо він мені дещо перегукується ось з віршем "Смерть".... А "вже" не хочу вживати - якось нагадує допоміжне слово

Смерть

Зламане стебло тіла

падає в перший сніг.

Кров’ю залито крила –

твій найсвятіший гріх.



Постріл, один лиш постріл –

гаряче в голові.

Ти зрозумієш потім,

що не усі живі.



Кров’ю розквітли груди,

каркання звідусіль.

Байдуже, що там буде –

ти не відчуєш біль.

Тільки цей написаний в 1998-му....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-20 22:42:05 ]
ну.... "певно, вгадають потім"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-20 23:07:20 ]
Дякую, Сергію!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-10-20 22:38:41 ]
Файно, Софійко! Я якщо вкінці так:

"Слабкість її тепер
Постріл єдиний - квити.
...Хто споміж них помер,
Хто залишився жити?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-20 23:09:01 ]
Дякую, Іванчику! Сергіїв варіант мені трохи ближчий)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-20 22:56:45 ]
Софі, маленька, знов налетіло гайвороння?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-20 23:08:27 ]
Та сьогодні вже й воронів бачила.... сиділа пара на осокорі...... Якось аж моторошно....... Права, ще лунів бачила та ястребів..... Щось нині забагато не милих птахів бачу)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-20 23:23:58 ]
Як я тебе розумію :)) М, Іванків варіант надто категоричний: пацієнт лібо жив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-20 23:40:33 ]
Жінку сьогодні? – ні!
Завтра - хай вмре від щастя :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 07:35:05 ]
цьом!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 00:11:39 ]
з вашого дозволу:

двоє
Небо у гайворонні -
зовсім не просто так.
Руки стягли холодний
/в смужечку/ лапсердак.

Очі були сумні,
серце зайшлося часто.
без чоловіка – ні! –
тут не шукають щастя.

Млосно їм відтепер.
Інів ранковий парк.
більше ніхто не вмер -
просто ворона каррррррр...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 07:35:37 ]
Дуже!!! Настрій із самого ранку піднімаєте)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 00:43:37 ]
Хто споміж них помер
Сніжна не видасть постіль:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 07:36:09 ]
Резонує))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 08:59:50 ]
Дуже, дуже... Від твого вірша "...билося серце часто..." І що та осінь отак розперезалася: убиває сумом, розстрілює втратами.
Дякую, Софіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 09:34:52 ]
Це справді так, Софі! Я теж це відчула (((
Софійко, чекаю радісних віршів, а їх нема чомусь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 11:01:36 ]
Будуть! Тільки сьогодні, певне, рано ще


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 11:01:10 ]
Цьом, Наталочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 11:57:32 ]
ГАРНО!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 17:20:02 ]
Цьом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 13:43:53 ]
споміж ? є таке слово? По-моєму правильно "з-поміж"...
Дуже сподобались перші дві строфи. Потужна енергетика. Майстерні, влучні мазки... І третя - теж сильна сама по собі.
Але чомусь таке враження, що між другою і третьою - щось пропущено. Є жінка в парку - в розпачі і на межі самогубства.
"...Хто з-поміж них помер" - а хто той другий? Його не видно в тексті, і поза текстом не проглядається... Чесно, Софійко. Цьом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 17:21:07 ]
Любонько, щодо слова, то сама над ним думала, але найшла у словнику...... Я його взагалі на поміж зміню! Що ж до незрозумілості, що їх двоє - то таке є..... Подумаю трохи, пошукаю!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 15:02:45 ]
Гарний вірш, Софійко!
Нагадав мені цей вірш французький психологічний фільм "Сусідка" з Ж. Депардьє і Ф. Ардан. Наче написаний під його враженням. Фільм про патологічну любов однієї жінки до чоловіка, який зі своєю сім"єю випадково оселився по сусідству від неї. Колись в молодості вони були коханцями. В чоловіка все давно перегоріло, а в неї почуття прокинулися з шаленою силою. так до останнього його моменту не було відомо, хто із них двох залишиться живим. даааавно дивився, але по сьогодн фінальна його сцена стоїть в мене перед очима. рекомендую подивитися... Фільм 1981 року, бо є кілька фільмів з подібною назвою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 17:21:29 ]
Дякую красно!!!!
Подивлюсь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 15:31:02 ]
чудова легка замальовка. справді, дуже кінематографічно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 17:21:55 ]
Дякую, Ніко! Сонечка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2011-11-28 04:54:02 ]
Душа ти, душа, Софійко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-11-28 07:46:55 ]
Та ну!)))
Цьом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2011-11-28 17:12:33 ]
...тебе читатимуть всі жінки у всі часи - за вуші не відірвеш, я певна... Щастя тобі!