Скузі, читайте нижче, не там написала))

фа нієнте! :о)
Це якраз оте вишукане структуроване верліброримування - яке вже само по собі - іронія... :о)
А (само)іронія - це вершина сенсу! :о)
Ну і ритм - танець! step!

Граціє. Уфф... Вся аж переживала))) Буон Наталє))

І Вас!
З кримським теплом Бабо Наталє :о)

Ну да:)

Готова тому, хто підкаже, вклонитися в ноги,
де щастя шукати земного - остання зупинка,
навколо імла, за сто кроків немає нікого,
а раптом і є - то не той, кого хоче та жінка))

Рада знову вас зустріти на своїх сторінках, шановний Маньєристе!:)

У джунглях, де водяться мавпи з сумними очима,
сумнівно для думки про вічне знайти хоч шпаринку,
ліани обплутують ноги, удави - за шию
стискають заплутану і недолюблену жінку...((

Дай руку, в імлі заблукала - до світу земного
вертати буває непросто, "загублена жінка
загубленого чоловіка шукає" - й нікого,
до кого торкнутися може тремка павутинка?

[Готова тому, хто підкаже, вклонитися в ноги,
де щастя шукати земного - остання зупинка,
навколо імла, за сто кроків немає нікого,
а раптом і є - то не той, кого хоче та жінка…]

Заплутатися аби знов у його повсякденні,
в пустельній оселі очей, де довіку скоринка?
То краще вже там, де птахи і цвітіння південні
згубитися, випроменівши з імли, як росинка.

[У джунглях, де водяться мавпи з сумними очима,
сумнівно для думки про вічне знайти хоч шпаринку,
ліани обплутують ноги, удави - за шию
стискають заплутану і недолюблену жінку…]

Сяйнути перлиною в сивого Дева короні,
зітханням ранковим вбираючи літепло неба,
за плодом глядіти на сонній доричній колоні -
забувши не більше, ніж віддана музиці Феба...

У храмі, що в спадок дістався від бабці Феміди
Порядки наводить, фарбує в барвисте колони,
Аби якнайкращі лишить по собі краєвиди
За тисячу літ Аполону своєму малому))

(слава Вікіпедії)))

Це ви про те, що музика Предвічна
буває інколи і вкрай логічна,
що та історії істерій домінанта?
Нехай, була би зовні і... в душі пікантна...

І ще про те, що бачиться незримо -
Буває й гусаку в духовці зимно,
Коли душа його на світі грішнім
Про яблука замріється торішні))

(О ще з духовками жінок я не рівняв,
утім, як і вони мене із гусаками!)
Я щиросердно, о міледі, перед вами
клянусь - торішнє не сьогоднішнє! Я б знав! ))

У евфемізмах борсатись не час -
Духовки, гусаки; Котлети, мухи...
А те, що День Сьогоднішній почавсь -
"Старуху" не звільняє від "прорухи")))

Граціє міллє:)

Коменти крутіші за сам вірш)) Дякую всім:)