ОРИГІНАЛ

* * *

Я помню чудное мгновенье –
Передо мной явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,
В тревогах шумной суеты
Звучал мне долго голос нежный
И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный
Рассеял прежние мечты.
И я забыл твой голос нежный,
Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья
Тянулись тихо дни мои,
Без божества, без вдохновенья,
Без слез, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:
И вот опять явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.

И сердце бьется в упоенье,
И для него воскресли вновь
И божество, и вдохновенье
И жизнь, и слезы, и любовь.

Брате, з Новим Роком, чудово!
Оцінити забрали права...)))

Вітаю, Ярославе!
Нелегка праця перекладати з російської. Ви мабуть настоювали свій текст не раз, аж ...поки визріло вино і пити зможе, хто захоче...) Я пригубив.Гарний смак...

Добрий переклад. І вір вибраний не випадково. Відчуваю...

Привіт, брате-Вітре! Навзаєм і тебе вітаю зі Старим Новим роком! Ти, як бурі шал бурхливий, мабуть тому!
Хоч і прикро, стільки праці вкладено. Тільки на першу строфу у мене чотири варіанти перекладу. Була думка їх тут опублікувати для початківців. Щоб бачили, як це непросто. Ось вони:

Я пам"ятаю мить сяйливу,
Зійшла ти мовби з небеси -
Видіння мимолітнє - диво,
Як геній чистої краси.

Я мить чудову пам"ятаю,
Зійшла ти, мовби з небеси,
Сяйним видінням пролітаєш,
Як геній чистої краси.

Я пам"ятаю мить чарівну,
Явилась ти, немов з роси.
Сяйним видінням мимолітним,
Як геній чистої краси.

Хай люди читають, вчаться...

А як же Ви, шановна редакціє, оцінюєте цей твір, можна спитати? )))

Брате, пішли в бар до дівчат....))))!!!!

Що казати, Володимире! Я розумію, що це - певною мірою самогубство - братися за переклад найкращого вірша російської поезії в любовній ліриці, але мені легко давалася версифікація, і ось ризикнув. Я ще з дитинства мріяв про це. Дякую, для Вас ось показую "кухню" перекладну частково. )))

Спасибі, Василю! Не випадково, ти маєш рацію, навіть у тому, що вірш присвячений Анні Керн, дівоче прізвище Полторацька - українці, онуці видатного музиканта Марка Полторацького, видатного співака баса-баритона, і диригента придворної Санкт-Петербузької співочої капели. Другий диригентом у нього був Максим Березовський,
а його учнем і наступником на посту головного диригента капели - Дмитро Бортнянський. У мене є стаття про Анну Керн, колись опублікую...
До неї залицявся сам цар Олександр І, і запрошував її у Санкт-Петербург, а вона йому казала:
- Ні. це Ви приїздіть до нас у Лубни, Лубни - це таке чудо.
Пушкін присвятив їй і такі рядки:
Когда помилует нас Бог,
Когда не буду я повешен,
То буду я у Ваших ног,
В тени украинских черешен.)))

небеси - церковнослов'янiзм чи як там. у молитвах це слово часто звучить. добре, що Ви про нього згадали.

Брате-Вітре, головне - це вібрації "родственных" душ. Так що наливаю тобі абсенту. І хай музи тремтять від щастя!)))

Но на сеновале В Лубнах
он с Ней мило развлекался...)))
И есть вопрос - ей ли стихо....

ага, кого тiльки пушкiн не любив)))))

Дякую, Маріанночко мила! А я чекав шквалу критики саме за цю неточність. Але як було нелегко підібрати милозвучну риму до слова "краси". Ось довелося скористатися церковнослов"янізмом. І це логічно нмсд, бо весь твір - ніби про небесне кохання чи небесні чари, якими володієте Ви, жінки українські - найкращі у світі!!!)))

Пушкін з нею развлекался в Росії, щоправда, а цар в Лубни приїздив і шукав її квартири, але не встиг...)))

у мене у моб буква "п" на велику не переключаеться з усiеji поваги до Олександра Сергiйовича.

«Умань. Софиевский парк» на Яндекс.Фотках

картинку дарую!!!!!

Ой, дуже дякую, Софієчко! Переглянув фото дуже і дуже. Шкода, що вказують прізвища автора фото. А ця текучість - як вірші Пушкіна, до речі, Анна Керн говорила, що найбільше любить у віршах Пушкіна їхню "текучесть", легкість, милозвучність.
З минулим днем народження тебе ще раз і з старим Новим роком!

целую ручки, пани Софи,
Шановний, друже Ярославе,
красно дякую, панове любі!!
В Умані - то царство...
спогадів о- о!
є файних море фото.
буде час: обов'язково буду там, о!
Спасибі.

Дякую, друже Олександре, за відгук, приїздіть у "Софіївку", там чудово і взимку, хоч водограї не працюють, а статуї накривають, щоб не зіпсувались, а так усе чарівно! І цікавить Ваша думка про переклад, раз уже завітали...

Благодарю, уважаемый г-ин Ярослав, за приглашение! По сути перевода молвю Вам его дыханием: "...- Да брат мой от меня не примет осужденья. И дух смирения, терпения, любви И целомудрия мне (нам) в серце оживи."
Спасибо, Ярослав - твори!

Що, усе так погано? Ну що ж, приймаю смиренно... Дякую...

Ярославе, друже, не говоріль моя,
что плохо.
Ви позволіт мне попробовать рісовать
тоже.
мне нужен время...
Все добре, друже - переводити трудоємка праця.
Творчої снаги, друже!
І, дякую, радий спілкуванню.

Ярославе, мені переклад сподобався, справді. Про вкладену в цей твір працю, я можу лише здогадуватись, бо читається і сприймається так, наче написано на одному прдиху.
І все ж (наперед вибачаюсь) мені кинулось у вічі кілька моментів, над якими, можливо, ще варто помислити.
Звучав так довго голос-янгол...

"ангел раю" мені дуже сподобався, а "голос-янгол" не дуже... ангельський голос уявляю, а "голос-янгол" - звучить і сприймається дивно трохи. Та й два ангели поруч - виглядає як перебор, нмд.
І слово "так" в цьому рядку робить змісту неважнецьку послугу. "Так довго" - має забарвлення таке - "аж надто довго". Тому, якщо вже лишати того "янгола", то нмд краще вже взагалі пожертвувати тим "так довго":
"Звучав мені той голос-янгол". Звучить, нмд, проникливіше...
І над "БУРІ шал БУРхливий" - я б ще помислила... Щось є у цьому від "масло масляне"...

Все решта - мені бачиться чудовим!
А мої зауваження просто сприйміть як інформацію для роздумів.

Натхнення! До перекладів у тому числі.

подиху - вибачаюсь за одруківку

Олександре, дякую за відідини! Хай моя праця надихає і Вас на перші спроби перекладів. Будьмо!)))

Любове, вітаю з усіма святами і зичу здоров"я, любові, добра і натхнення! Щиро дякую за уважне прочитання! Справді, і батько мій мені зауважував за "голос-янгол". Ну що ж, подумаю. А бурі шал... виправив на перший варіант.
Дай Боже натхнення і здоров"я і всіх благ!)))

Ось і виправив, Любове, янгола, щиро дякую!

І серце б`ється, мов шалене,
І для нього воскресли знов
І божество його й натхнення
й життя, і сльози, і любов.

вот может ещё разве так приблизиться к идеалу-оригиналу).
На вторую строчку обратите внимание, Ярослав.
я думаю - нам ничего не мешает сохранить
1. авторскую структуру, (і - і -...)
2. всё ту же 4тослоговую смысловую ударность (и-для-не-гО = і-для-ньо-гО)
3.и вид глагола (совершенный у Пушкина)

ну это мне уж надо просто что-то сказать)
замечательный перевод ваш!

І воскресАють в ньому знов - вот так, пока словари не переписали)

Дякую, моя рибонько золота, за гарну оцінку моєї скромної праці! Тільки ж я не винен, що український наголос у слові "нЬОго" не співпадає з російським "негО". І тому тут довелося "танцювати" під "нЬОго".
Сам би так хотів, як Ви кажете!)))

Хороший теж варіант, але все ж у Пушкіна "и для него воскресли", а не "в нем воскресли вновь". І дієслово "воскресають" ще не в доконаному виді, а в Пушкіна в доконаному! Але ж мови дещо різні і тому різні в них звороти! Дякую за вболівання, моя хороша!
Піду гляну на Єсеніна, Ви казали, що читали!)))