Та варто було перекласти хоча б заради твого веселого коментаря! )
Дякую, Семене, дещо врахував, дещо відкладу на завтра. )

Оу-оу-о-о-о! )
Що ж це вам всюди збоченці ввижаються, Семене? ))
Так, влетіла - стрімко вбігла, спішила, напевно, на побачення, боялась спізнитись... )))

А що кавказець робить у дитячому кафе? "Чунга-чангу" прийшов послухать?

А де ви там побачили кавказця? Йде розмова дівчини, яка вперше в Одесі, з іншим відвідувачем кафе-шантан (чому - дитяче? хіба "Чунга-чанга" із задоволенням не слухають і дорослі?) :)

Дійсно, в діалозі вже нема того кавказця разом з його колоритним перепитуванням на зразок "шютішь, да".
До речі. ось анекдот про мисливця, який вихвалявся своєю собакою, яку буцімто навчив розмовлять).

Так от. Кинув палку цей кавказець-мисливець і наказує собаці "Апорт, да".
Собака побіг, приніс, поклав перед ним на землю, як качку.
Той знов кинув і знов наказує:
"Апорт, да".
І так декілька разів.
Приносить вкотре той бідний собака і каже: "Заколебал, да"(рос.).
***
Можна сміятись :)
А у Вашому випадку, скоріше за все, це був грек або італієць невисокого зросту. Серед них таких багато. До цього висновку я дійшов завдяки рядку, який я з Вашого дозволу, процитую, не зазіхаючи на Ваше авторське право:

"А ты смотрела сверху вниз".

Я спробував уявити цю діву на висроких підборах-шпильках. І, до речі:
Я не радив би звертатись до пані так. як звертається цей представник сіцілійської мафії.
"Дева", як мені здається, може мать образливий відтінок, бо існує таке стійке словосполучення як "старая дева" (рос.).
Римується "королева" (рос.), або шукайте щось більш вишукане.

Нема вже "шютишь, да"... )

"Дева" - це таке романтичне звертання у стилі поезії 19-го віку...

"Зверху вниз" - вона просто зупинилась на східцях перед кафе, адже саме кафе внизу, на пляжі, і до нього спускаються по східцях. Ті, хто був на Чкаловському, в курсі, про що я... )

О, знайшов щось більш вишукане. )

:)

"Налево" (рос.), колего, ходять другі половини подружніх пар. Рима нормальна, а от цей нюанс...

Щодо розвитку сюжету.
За Вашою версією виходить так, що пані ще встигла спуститись східцями (бо дивиться вона зверху вниз і чому саме так, Ви вже пояснили), а італієць чи хто він там, її вже гука з пропозицією у формі тиради.
Романтики, скажу Вам, нуль. Їй Ви не надали ні рядка, ні натяку. Ніхто не перемигувався, пані не розгойдувала, сидячи за столом, туфельку на кінчику великого пальця (а це є одним з тонких натяків на запрошення до знайомства) і т.д. і т.п.
Кугути вони якість і все у них просто і банально, а не гречанка і не італієць.

Ви праві, як і завжди, Семене, довелось ще раз переробити вірш. )
Зате який динамічний сюжет, правда ж? )

Я поцікавивсь історією Ваших успіхів і поневірянь у царині місцевої поезії і т.д. і т.п.
Як з'ясуалось, Ваш рейтинг радника R2 був Вам наданим, а потім - відібраним.
А за що?
- подарованим він був за якусь там одну більш-менш вдалу пародію;
- відібраним - за Ваші високі оцінки, можна сказать, чиїхсь посередньої якости віршів, а також - і за той шлях, який Ви обрали. Він, на мою думку, вічний, але водночас він є і тупиковим.
Він, як мені здається, зветься графоманією.

" ТУПИК, а, чол.

1. Залізнична колія, що з'єднується 8 іншими коліями тільки одним кінцем, а з другого кінця обривається. Паровоз збив бар'єр, яким закінчувався тупик, врізався в землю й звалився набік (Олесь Донченко, VI, 1957, 483); — Ешелон відправляється сьогодні, як тільки посутеніє. Вдень його наказано тримати тут, бо це тупик (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 80);
// рідко. Вулиця, провулок, що не мають наскрізного проходу, проїзду. В тупику привокзальної площі., зводилась будівля наземної станції метрополітену (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 84);
// рідко. Непроїждже, непрохідне місце; перешкода для проїзду, проходу. Ще до початку бою ударом авіації було зруйновано всі колії,., одразу перетворилася [станція] на величезний тупик (Олесь Гончар, III, 1959, 376); Хортиця була своєрідним природним тупиком на Дніпрі, вище за течією його перетинали грізні пороги (Наука і життя, 8, 1967, 45).

2. перен., рідко. Безвихідне становище; безвихідь. Тільки пролетарська, соціалістична революція може вивести людство з тупика, створеного імперіалізмом та імперіалістичними війнами (Ленін, 32, 1972, 138); Його життєвий шлях теж був уткнувся в тупик (Василь Кучер, Голод, 1961)"

" ТУПИКОВИЙ, а, е. Прикм. до тупик 1. В душнім тупиковім завулку., стояли рядами парусинові, схожі на карусельки, грибки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 80)."

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 321.

Щоправда, на прикладі цього вірша і деяких з попередніх, я відчув ознаки якогось поетичного розвитку - хай навіть певною мірою технічно спрямованого, але з ознаками більш високого ступеню прогресу.

Та все одно - це поетизовані іграшки, схожі на мої чи на безліч чиїхсь инших :)

На городі бузина, а в Києві дядько. )

До речі, про бузину. Тобто, про Бузину. Того, котрий Олесь. Так-так, саме того. Одіозного. Але він сказав дві, на мій погляд, дуже цікаві речі:

1) насправді всі письменники - конкуренти;

2) успіх письменника вимірюється лише одним - тиражем його книг.

Ледь не забув - за "ознаки поетичного розвитку" - дяка!

Здається мені, Семене, Ви надали розшифровку не зовсім того терміну, про який хотіли поспілкуватись, а саме:

Графоман
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неперевірена версія

"Графома́н — людина що має сильний, часто хворобливий, потяг до письменництва, але не має відповідних здібностей.

Межа між графоманом і письменником вельми нечітка, оскільки розрізняють їх здібності, які втілені у творах, що вони написали. Зважаючи на те, що оцінка літературного твору значною мірою суб'єктивна, то часто важко провести межу між письменником-початківцем і графоманом. У цілому графоманом можна вважати людину, яка пише багато, але чиї твори не публікуються через вкрай невисоку якість. Люди, чиї твори, незважаючи на бездарність, були опубліковані — просто погані письменники, а не графомани.

Найяскравішими рисами графомана є значна літературна активність (багато пише) та жадання слави й уваги. Графоман постійно пропонує родичам і знайомим, або навіть і зовсім стороннім людям читати свої твори, незважаючи навіть на негативну реакцію." (кінець цитати)

:)))

Якщо вірити Олесю Бузині - так. ) А хіба ні? )

Ні )))))
Вірити можна лише Богу, і в Бога - Віра, це завжди пов"язано з Богом.
Ви бачите крізь Бузину Бога??? Крізь "сирень-бузок", наприклад, і бузину Бога видно, а крізь того олеся, навряд чи...

Одна справа - віра в Бога, інша справа - погоджуватись з висловленими кимось думками. Я не кажу, що вірю в Олеся Бузину, я кажу, що з наведеними його висловами я погоджуюсь. )

Всі художники - конкуренти. Щоправда, конкуренція їхня починається після смерті, адже тоді ціна картин зростає. )
Співаки - конкуренти: подивіться, що твориться в їхній тусовці.
Проповідники - конкуренти: кожен переконує, що саме його віра найкраща і веде до спасіння.
Філософи - само собою, скільки філософів, стільки і течій.
Викладачі - звісно, в цивілізованому суспільстві, де на лекції ходять до тих, хто кращий.
Студенти - само собою, оцінками і синіми або червоними дипломами.

Щодо людей і їх тиражування - тут складніше. Звісно, для відповідальних людей.