Іринко,
Таке враження, що Ви перед кожним віршем до церкви бігаєте сповідатись. :-)
Помалеки-потихеньки і вірші можна буде ксьонзови замість "Отче наш" проспівувати. :D

Ну це був жарт. :-)
А так - то справді чудово. Закінчення несподіване і є зв`язковою ланкою до "Я торкаюсь втретє до щастя."
P.S.
Себто, як і все у житті - по колу.

:))) Юро, гадаєте, після написання кожного вірша встигаю нагрішити? :))) Вмієте Ви розсмішити :)(Усміхаюся).
P.S... А з силою "Отче наш" навряд чи щось може зрівнятися... (Тут я стала дуже серйозна).
Радію Вашим коментам! Дякую! (Знову усміхаюся) :)

P.S. Особливо дякую за пояснення "зв'язкової ланки". Я свої вірші починаю розуміти опісля написання... І в коментах для себе теж знаходжу багато відповідей. В даному випадку тільки встигла подумати - як Ви написали :)

Можливо, Ви - Свята Грішниця! :-)))))
Але, як церква під боком, то чого би не збігати?
От просинається Іринка, дивиться Веселка.
А тут грішна думка ускочила до голови і давай герцювати.
А Іринка - Я тобі зараз... і шусть до отця. Ну там "ШП-ШП-ШП-ШП".
І все чікі-чікі. Гріх відпускається, Причастя приймається.
І клітини стають теплими, вуста калиновими...
О, я теперка все запетров. Там під час причастя вино дають на халяву.
Вгадов? :-)))))))))))))))))))

Жартую..... :-)

Юро, ну яка грішна думка ускочить до голови від вигляду веселки??? Отаке скажете! :) Ні. Все значно простіше. Грішні думки ліквідуються ще до їхньої появи :)

Та знаю, що жартуєте! Читала Ваші етюди і плакала зі сміху :)

Кохання може бути грішним?

Це Ви загалом питаєте чи конкретно мене? :)

Загалом Вас.

Мені вже для вдячності бракує слів...Від душі - спасибі за комент!

Юро, відповідаю :) Загалом, кожен відчуває по-своєму. Особисто у мене Кохання ні в якому разі не асоціюється з гріхом. Це Чистота...Хоча, це безконечна тема, так як поняття гріха теж у кожного різне...

Було би кохання безгрішним - називали би ми його любов`ю. :-)

Кохання здатне порушити всі Заповіді Божі, коли з ним щось не так.

Це все "ясно" і "світло", коли все складається, як вірш від душі.
Кохання - це Емоції, а вони не підвладні часто розуму. :-)

Юро! Ви так швидко пишете, що я відповідати не встигаю! :) Ви таку тему безмежну зачепили, що на її розкриття нам не вистачить простору, відведеного для коментів... Дай Бог, щоб з Коханням все було так... Зрештою, коли щось "не так" - є привід замислитися...

Розумно. Тема вічна. Амінь. :-)

:)

:) Амінь:) Так хочеться, щоб Кохання - не гріх... хочеться світла, тепла і простоти... Як у віршах Ірини Пиріг:)

З Ваших віршів Ірино енергія чиста просто рікою виливається. Все вірно, і у віршах і у Ваших коментах... Щастя Вам і любові.

Ти в мені озиваєшся віршем" - це твоя головна строфа!
Добре, що бачиш поезію і чуєш її!

Вірш, Іринко, надзвичайний! Теплий і чистий!
Кохання не може бути і не є гріхом, бо це одне із проявів Любові, а Любов - це Бог, бо Бог - є Любов ! Це аксіома, і не треба замислюватися над тим, якби її порушити :) Просто, треба жити із любов*ю і... :)
...і читати прекрасні вірші Іринки Пиріг :))

Іринко, Марто, Тарасе, Оксано - ДЯКУЮ! З Любов'ю. Читати теплі слова від світлих людей - це Щастя.

Не замерзнемо :)Стільки тепла довкола...І я Вам дякую, Юліє!

Вітаю. З новим роком і Різдвом Христовим.
Вірш відмінний. Про це багато сказано.
Я-ж, у своєму дусі, постараюсь підмітити і недоліки.
Вірш має мелодійне звучання і зачіпає змістовністю.
Однак, в окремих випадках, відсутній причинно наслідковий звязок між рядочками повязаними змістом. Що збиває ритміку вірша і б"є по його мелодійності. Якщо не погидуєш такого порадника як я, то постарайся зробити щось з останнім рядочком у третьому куплеті. І трішки наведи лад у останньому
звязавши більш міцно рядочки по змісту.
Щось на зразок цього:

І нехай відпускається гріх.
Я приймаю Тебе, як Причастя.
Бо торкаюся втретє до щастя.
А до мене торкається сніг.

Це очищення духом зими
Проступає крізь теплі клітини.
Та вуста мають колір калини
Бо торкаємось ніжно їх ми

На папері сліди олівця...
Та минуле читається гірше
Як в мені озовеся ти віршем
Лиш прийму те... Во імя Отця

Це, звісно, в межах моїх скромних здібностей.
Просто як приклад щоб зрозуміти до чого я веду.
Коли "відшліфуєш" вірша сама буде значно краще.
Бо в моїх вставках відчувається чужа рука і чужий стиль.
Бажаю успіхів. В.З.

"...зробити щось з останнім рядочком у ТРЕТЬОМУ куплеті..."
Вибач за механічну помилку. У ДРУГОМУ куплеті...

Нічого не розумію! Невже це та сама Ірина Пиріг, з якою я познайомився на нараді молодих літераторів в Ірпені? Якщо так, то маємо спільні сторінки славних зустрічей!

Дякую, Володимире... Я подумаю... Тільки не згідна з "ніжним торканням" (у даному випадку, звісно :) Вуста мають такий колір не від поцілунків. Тут йдеться про відмолення гріхів. Очищення, що проходить кожною клітинкою... Те, до чого йдуть через біль, котрий не руйнує дух, а зміцнює його. Вуста не втрачають кольору тому, що не обривається життя. Навіть від холоду...

Спасибі, Серже!

Тарасе! Сама нічого не розумію... Невже це Ти?... Який тісний світ :)

Дякую... Від всієї душі... Любові Вам, Юліє!
P.S.А може ми і з Вами десь бачилися?.. Життя дарує стільки несподіванок :)

Гарний вірш, цільний і гармонійний, а особливо сподобались рядки:

Та вуста мають колір калини,
отже ще не замерзнемо ми...

Повністю заслуговує 6 від мене(*!*)

Дякую, Жорже! Отримати від Вас такий бал особливо приємно.

Чудово!

Стільки чудових слів! Хай вони звучать завжди і не затихають у Вашій душі...