ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах

Юрій Лазірко
2025.08.04 21:13
Як моцно грає радіола.
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!

Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,

Ольга Олеандра
2025.08.04 10:52
Вітру перешіптування з листям.
Що ти їм розказуєш, бродяго?
Знову нагасався десь та злишся
на свою невикорінну тягу
до буття у безперервних мандрах,
на свою неміряну бездомність,
знову їм, осілим, потай заздриш,
між гілля снуючи невгамовно?

Юрій Гундарєв
2025.08.04 09:28
серпня - день народження унікального німецького музиканта

Клаус Шульце (1947 - 2022) - композитор, клавішник, перкусист, один із піонерів ембієнту (дослівно - «навколишній») - цього напрямку електронної музики.

Батьки - письменник і балерина,
після

Олена Побийголод
2025.08.04 08:53
Із Бориса Заходера

Крругом – мурра, мурра,
все – маррність та сумбурр,
а ти муррчи: «Урра-а!»
І більш – ані мур–мур!

(2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Чекання ранку" (1986)

 Балада про дитячу втрату
На горищі в нас жив домовик.
Уночі нашу хату стеріг,
А за дня домовик-димовик
У задимленім спав димарі.
Я носив бараболі й куті
На горище, для домовика,
Але ж він відмовлявсь,
Не хотів
Одривать від мойого пайка.
Як недавно-давно це було!
Мо', насправді, а може, я сню:
Тільки ж збіглось тоді все село
До жаркого – у січні – вогню.
Хтось граблями куйовдив сніпки,
Головешки хтось кидав у сніг.
Реготали червоно шибки,
Аж котилися сльози скляні.
Я в бабусі сидів на руках
І кричав, і кусав кулачок:
«Порятуйте домовика!
Він хороший домовичок!»
Та ніхто на горище не ліз.
Впав зі стогоном чорний димар...
Був один домовик у селі.
Мо', один на весь світ.
І – нема...



1969

(с) Низовий Іван Данилович
«Чекання ранку» (вірші, поема)
Донецьк: Донбас. – 1986. – 72 с. – С. 28


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-29 22:58:41
Переглядів сторінки твору 5115
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.846 / 6.5  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-29 23:54:55 ]
сиджу і мало не реву..........
це ті вірші, після яких мені немає слів.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 00:03:43 ]
Я давно хотіла дати цей вірш, думала-думала...
Сьогодні вирішила.
Софійко, Ваша реакція важлива для мене.
Дуже-дуже дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 00:22:25 ]
Було дитинство... і нема...
Як на мене, це - вірш для дорослих. І для старшокласників. А малеча після нього не буде спати - так їй шкода буде домовичка. Це моє міркування. Бо в мене дорослої стислося серце. Це - вірш Низового...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 00:42:40 ]
Так, Галю, це вірш серйозний, сумний. І все таки вирішила поставити як "вірші для дітей", пояснюючи насамперед собі це рішення тим, що малеча краще за дорослих уміє розрізняти добро і зло, співчуття і байдужість... Мабуть, так.
Дякую, Галюню, за душевний відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 01:20:00 ]
Дитяча психіка дуже вразлива. Не даремно у всіх казок - щасливі закінчення. І хоча у багатьох з них описуються страхітливі сцени (відрубування голів змієві, розпорювання живота вовкові, тощо), все це страхіття стосується негативних героїв. Добро - перемагає, зло - покаране. А "домовичок" у вірші Вашого батька - добрий персонаж. І раптом гине. А ще так емоційно написано. Я б своїй дитині ще такого не читала. Але це моє бачення. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:55:53 ]
Галинко... я розумію все, але... діткам потрібні подібні казки... без хепі-енду... життя не має хепі-енду. у житті трапляється все, а тому я не згодна, що дітям такого читати не можна... можна й треба, діти не повинні виховуватися тільки на хепі-ендах... Життя складна штука, а ми ж їх виховуємо для життя! чи не так?! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:57:46 ]
...вся штука в тому, як ТАКЕ донести до вразливого дитячого серця - як "ужастік", чи як урок доброти, співчуття, і виховання?!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 01:25:28 ]
Чудовий дитинний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 07:00:27 ]
Галю, дякую, слушна думка. Може, дійсно, дошкільнятам зарано читати такі вірші...
Рубрику приберу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 07:04:17 ]
Пані Світлано, щиро вдячна Вам за відгук! Приємно Вас бачити на сторінці батька :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-01-30 08:55:30 ]
світ змінився...

немає більше домовичків нашого дитинства... :о(

світлі сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 09:18:07 ]
Плачу.А вірш таки не дитячий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 10:19:38 ]
І я тут був, Лесю.
Вірш тридцятирічної чи кількалітньої давності - для таланту не має значення. Бо талант або є, або його немає. А у шановного автора він -незаперечний!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 12:34:14 ]
Дякую за те, що побував у дорослому світі дитинства... Так щемно...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 15:00:52 ]
Аж серце зайшлось...
Це геніально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:24:31 ]
Домі, а я теж пам"ятаю домовичка в будинку, де я народилася й прожила 18 років. Він дивився на мене з кутка спальні, коли я читала "Казки Верховини", а мама не вірила... Щасливий був час...

Домі, спасибі за сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:28:16 ]
Марійко, дуже вдячна за відгук.
Від п"ятої строфи мені взагалі моторошно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:31:14 ]
Володю, дякую Вам за ці слова.
І мені приємно, що завжди співпереживаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:33:58 ]
Пане Василю, рада, що Ви з нами і Ваше серце відгукується. Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 18:39:32 ]
Пані Любо, сердечно дякую!
У мене було відчуття, що саме цей вірш Вас сильно розчулить... Принаймні, мені цього хотілося.
Обіймаю Вас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:49:42 ]
...колись-колись, дуже давно у далекому дитинстві, нашому із братом, - він старшенький був на два рочки, нашому дитинстві... ...пустощам не було меж! отож бо й сталося так, що підпалили на городі, близько хати, кукурудзиння, складене у індійський вігвам... але й не думали, що осіннім вітром перекине вогонь на стріху нашої маленької хатки-мазанки...
Горіла хата! від відчаю чи від страху у мене відібрало голос і спілкувалася я з людьми дорослими, що поспішали на допомогу,(а мені тоді було років 4-5) мовою моєї прабабусі, що виховувала мене з півтора року - мовою німих! на мигах, на якихось знаках - сурдомовою... не згоріла хата... мабуть, і наш домовичок був у курсі справи, і оберігав наш дім...
Який щемний вірш... Повіяло спогадами і сльозами за тим часом! - дитинством... Пам’ятаю гарячу пилюку на дорозі. що гріла-обпікала босі ніжки, хату край села, берег солов’їний... чому так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-30 19:52:41 ]
...прошу вибачення за щемні спогади... забула про все... згадувала, згадувала... малюнок вірша, структура сподобалася. тиха така оповідка, ніби казка на сон...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-30 23:05:23 ]
Людо, дякую, що ти так відверто поділилася своїми спогадами... Я ціную це.
Ех, знав би тато, що його вірш викличе такі емоції...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-16 23:57:27 ]
У моєї меншої донечки є невидимий друг Мінька. Вона іноді розповідає про нього. Може, це домовичок? Гарний вірш. Хоч і сумний, але дуже добрий, душевний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-17 13:21:41 ]
Може, Уляночко, і домовичок :)
Я в дитинстві теж бачила майже кожного вечора когось у кутку...і мамі казала...а вона не бачила :)
А ще у старій квартирі жили "лохматики"...вони бігали по хаті...і цю дитячу уяву і гру мама іноді підтримувала :)
Дякую, сонце, за емоції :)