ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

С М
2025.09.28 16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй

Сергій СергійКо
2025.09.28 14:11
Відірвати планують руку.
Пропонують протез натомість
І щоб – розпачу ані звуку,
Зараз вимкнемо вам свідомість.
“Поступитися”- кажуть, – “треба”!
І зі скальпелем всі у чергу.
“Он ще друга, дивись, у тебе”–
І вже сіли на шию зверху.

Світлана Пирогова
2025.09.28 13:41
Осіння тиша барви розливає,
І прохолода обіймає ранки.
А вересень готує склянку чаю,
Міркує, творить з листя витинанки.

Аквамарином ваблять небокраї.
Троянди пишні квітнуть біля ґанку.
Осіння тиша барви розливає,

Віктор Кучерук
2025.09.28 12:23
Цілоденно понад нами,
Всюди сіючи далі, -
Поодинці і клинами
Відлітають журавлі.
Летючи у вічний вирій,
Тужно звуки видають
Про бажання жити в мирі,
Про земну коротку путь...

Леся Горова
2025.09.28 10:57
Ця тиша, що гучніша громовиці,
Чорніша ночі та хмуріша тучі,
Уперто огорнутись норовиться
В холодний сон і в очевидь гнітючу.

Мені б її, як то було раніше,
В обидві жмені, щоб текла елеєм.
А я боюся нинішньої тиші,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Софія Кримовська (1979) / Вірші

 ***
Бога із Храму вигнали.
Сказали: «У нас ремонт!»
Давні церковні вигини
зашиють у гіпс от-от.
«Буде таки красиво, -
смачно прицмокнув піп -
всі ті малюнки сиві,
все, що линяве – під
гіпсокартон. І крапка.
Цінності в них – на пшик!»
Свердлять у церкві зранку,
ходить якийсь мужик,
спеціаліст-монтажник
євроремонтних справ.
Він ні фуфла, ні лажі,
кажуть, іще не гнав...
Янголів б’є у груди,
лики святим розп’яв.
«Тут, - каже, - краще буде –
батюшка нам казав».
Поруч баби покірні
швидко сміття метуть –
вірили сильно, вірно,
били чолом…
А в путь
вийшов Господь самотньо.
Ще озирнувся раз…

В храмі ремонт сьогодні.
ХРАМУ нема у нас.





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-09 11:51:54
Переглядів сторінки твору 9473
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.205 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.201 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.06.12 18:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 12:12:38 ]
Дуже моцно, Софі!!!
Сподобалося до глибини душі!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 12:13:58 ]
Дякую, Володю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-09 12:20:26 ]
Софійко, дуже актуальний вірш.
Після прочитання його пригадала не одну ситуацію, яку спостерігала, прийшовши до храму... І пов"язану не тільки із таким от ремонтом...
Нехай Бог завжди живе в наших серцях і душах.
Дякую, Соню!

Чомусь не можу запустити відео?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 12:22:28 ]
Дякую, Лесенько! Мені третій день від того погано....
Про відео - переставила код наново


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-09 12:24:22 ]
ту навіть не у вірі справа, а в невігластві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-09 12:24:55 ]
тут


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-09 12:24:33 ]
ту навіть не у вірі справа, а в невігластві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 12:27:33 ]
так і є....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-09 12:25:44 ]
Софійко, усе добре, продивилася.
Так, дожилися...

Дякую дуже за такий актуальний і виболений вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 12:27:48 ]
Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 13:32:30 ]
Бузувіри... подивилася, прочитала... Бога не бояться, Бога не мають у серці.
Дякую, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 13:33:18 ]
Цьом, Любчику!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 14:05:44 ]
бузувіри..., а вірш прекрасний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 17:07:03 ]
Дякую, Танюшо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2013-03-09 14:12:16 ]
Дуже! До глибин влучні слова і болюча тема...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 17:07:17 ]
Дякую, Лесенько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 15:21:54 ]
Зболено...Є над чим задуматись усім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 17:07:33 ]
Дякую, Світланочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мія Першоцвіт (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-09 15:50:49 ]
У моєму селі була прекрасна старенька церковця: вітражні вікна, стіни зведеді без жодного цвяха... І все це знищено - пластикові вікна, стіни- вагонка (настоятель храму - ворог, бо не давав на таке варварство благословення).
"А в путь вийшов Господь самотньо.
Ще озирнувся раз…" Болюча правда.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 17:08:06 ]
Боляче.....
Жах!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-09 16:22:53 ]
Отак чинять і стосовно віри нашої загалом... І добре, що є ще небайдужі серця... Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 17:08:23 ]
Дякую!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 19:38:06 ]
(Не)відають, що творять? У всіх галузях є безсрібники і заробітчани, духовенство не виняток... На жаль...
Цікаво чим то все скінчилося, чи скінчиться (в Умані)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 21:45:18 ]
будемо боротись за церкву.... так просто я їм такого не подарую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2013-03-09 20:30:50 ]
Мені ритм - особливо : "з'їхав" з вічних тем на побутові.
Згадалася історія, як Бог промовив до серця панка. Він (увесь такий розцяцькований, з ірокезом )увійшов у храм і сів на першу лаву, але прийшли діти і сказали, що звикли тут сидіти. Панк посунувся на другу лавку. Але прийшли старші жінки, які скаржились на слабкий слух, і він їм поступився місцем. Так тривало до останньої лави. Панк вийшов з церкви, сів на сходах і заплакав. Присів біля нього Ісус і каже:
- Що, не знайшлося для тебе місця? Для мене тут немає місця вже десять років.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 21:46:09 ]
сумно...... ото так воно нині і є.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 22:22:29 ]
дякую за оприлюднення цікавої притчі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надежда Надежда (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-11 22:42:29 ]
Притча о католическом храме!!! В Православном Храме лавки в ряд не стоят!!! И НИКОГДА Святой Дух не покинет Храм, даже если камня на камне от него не останется (как было при коммунизме). Наглядный пример с.Полянецкое, когда на месте Храма построили клуб и ничего из этого не вышло, в конце концов возродили Храм! Бог поругаем не бывает!!!А вы не судите и не судимы будете!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Свіденко (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-17 12:37:12 ]
Надіє, Ви переносите справи літературні у площину власної віри.... Добре, що вірш зачипив....
Щастя Вам і Бога у душі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-10 02:12:23 ]
Вишукано, майстерно, і дуже болЮче!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 07:04:00 ]
Дякую, Вікторіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 10:55:48 ]
Не без болі в серці перейнявся Вашим болем, пані Софіє. Не краща ситуація і в Єрусалимі серед юдейських верховодів - гонитва за міністерськими посадами, корупція... Словом, усе, що несумісне з вірою у Всевишнього і що роз'єднує народ замість єднати.
Щасливі ті, в кого Бог не в Храмі, а в серці!
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 07:04:43 ]
Шкода, що ті, хто мав би плекати віру, самі такі невігласи.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 11:32:51 ]
Змальоване конкретно, коли це зроблено своєрідно і самобутньо, завжди стає великим узагальненням і торкається різних куточків України, адже кожен тут впізнає щось присутнє також і в його регіоні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 07:05:16 ]
Дякую, Вітюньо!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 11:33:57 ]
Змальоване конкретно, коли це зроблено своєрідно і самобутньо, завжди стає великим узагальненням і торкається різних куточків України, адже кожен тут впізнає щось присутнє також і в його регіоні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 08:09:59 ]
))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 19:44:31 ]
Бачив ту передачу по ТБ. Сумно то все, але ж кожному колись воздасться по "ділах його". Закінчення вірша моцне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 08:09:44 ]
ДЯкую, Іванчику! Доки їм воздасться - місто доруйнують...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Низовий (М.К./М.К.) [ 2013-03-17 22:32:41 ]
Софійко, хочу подарувати Вам вірш Низового. Можна?

Над Уманню – осіння блякла синь,
Жовтневим променем ледь-ледь зігріта.
На висоті пташиних голосінь,
Мов срібне пасмо бабиного літа,
Слід реактивного поволі розтає...
До ніг припали трави й чорнобривці...
А сам літак у шапці-невидимці –
Його не видно, але він десь є.

Над Уманню схиляються віки
Деревами Софіївського парку:
Дуби іще тримають літню марку,
А клени вже обтрушують листки.
Верба все нижче гілля нахиля,
Ледь-ледь іскріють відпалалі вишні –
Стоять такі засмучено-принишклі,
Мов нетутешні, мов не звідсіля.

Ми – в парку, над яким осіння синь,
Сонливе сонце і пташині кличі,
І кожен з нас багатшим став утричі,
Хоча ніхто нічого не просив
У сивої природи. Просто ми,
Відчутим і побаченим зігріті,
Забули, що народжені людьми,
І в реактивно-атомнім столітті
Змахнули журавлиними крильми.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-17 22:37:17 ]
Соню, вибачте, що зі сторінки тата... Але, я думаю, це не страшно - він же його присвятив дівчині, яку зустрів в Умані...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-18 22:00:02 ]
Дякую! Так точно... настрій.... синь.... і багатство....
Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 19:28:57 ]
Софіє, це неймовірно сильний вірш. Як на мене, звісно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-03-22 19:29:28 ]
Ех, шкода, що не можна оцінювати...