Як тут не прийняти?!)))

Дякую. )))

Так, так, я саме це і мав на увазі. :)

Якщо сподобалась, то мені, як автору пародії, це приємно. :)

Та сподобалась. Нічого зайвого.

Кажуть, що Мікеланджело (за іншими джерелами, Роден) у відповідь на питання, як йому вдається робити такі чудові скульптури, відповів: "Беру камінь і відсікаю все лишнє". :)

ПАПІРЕЦЬ, рця, чол.

1. Зменш.-пестл. до папір. [Горніг:] Що, паннунцю, не маєте якого шмаття?.. А з шмаття буде гарний білий папірець (Леся Українка, IV, 1954, 222); З столу злетів маленький папірець і впав посеред кімнати (Микола Трублаїні, Глиб, шлях, 1948, 240); — А чи нема у вас, дідусю, папірця, що ви козак? — ухопився він за останнє (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 198).
▲ Лакмусовий папірець — те саме, що Лакмусовий папір (див. лакмусовий).

2. розм. Те саме, що папір 2. Столярчук витяг з широкої кишені брезентовий гаман, а з нього наші контракти і ще якісь папірці (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 54); — Оце тобі, — вийняла мати з кишені папірець, — Тимошина посвідка (Андрій Головко, II, 1957, 639).

3. ірон. Діловий документ. [Надія:] А може б ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися и тих нещасних папірцях? (Захар Мороз, П'єси, 1959, 247).

4. розм., заст. Асигнація. — Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вінок... — Спасибі, — обізвався доктор, ховаючи жовтий папірець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 166); Лісовський, хвилюючись, видобуває з кишені гаман, незручно виймав з нього.. скрипучий папірець і простягає його молодиці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 57.

Ну, все-все, Семене, переконали мене на пару з Василем. :)))

"шуя" - це збіг голосних.
І я такого не радив.
Існують кращі варіанти.
Вам це під силу :)

Так само з аркушем, але з иншим розташуванням слів.
"Папір" тут не пройде. А якщо пройде, то десь у иншому місці, якщо його як слід розім'ять.

Виправив, дяка, Семене.

Непогано було б "допишу сонета на карнизі", але чому саме "на карнизі"?
"Донизу" непогано римується і з иншими словами.

Тоді доведеться карниз викидати у вікно, а не хотілося б, може, пригодиться ще. :)

Пропонуйте варіанти інших рим, я взяв першу, що в голову прийшла. :)

Так не можна. Повинен буть якийсь т.з. "високий зміст", мотивація.
У тих рядках, на які Ви націлили стріли своєї досить вдалої пародії, про "донизу" не йдеться.
Водночас "донизу" непогано римується з "кризу", "стриптизу".

Кризу жанру (або певну зацикленість) я вбачаю в тому, що тематична націленість віршів останньої та передостанньої декад ПМ зводиться до весни, а лірична - до власних переживань з того чи иншого приводу. Власні переживання на людях - це певною мірою стриптиз. Поети роздягають (оголюють) свої серця (почуття-відчуття) саме на ліриці.
А сміятись чи співчувать - це инше питання.
"Карниз", як мені здається, в даному випадку зайвий.

Семене, вдячний, що назвали мою пародію "досить вдалою". Приємно.
"Донизу" в мене взялося з рядка оригіналу "І пускає вниз її майно", звідки інші рядки та слова пародії - теж можу обгрунтувати. :)
З абзацом про стриптиз - погоджусь. :)

Не додививсь. Дійсно, є "вниз" і є "майно".
Виявляється, і читачу, а не лише автору, треба шукать і знаходить т.з. "вузькі" та "паралельні" місця, а не лише реготать.
На мою думку, Ваша пародія більше, так би мовить, "працює" на первинний матеріал, аніж сама на себе чи на втіху авторського самолюбства.
Щасти :)

Спершу я хотів обіграти лише "вузькі місця" оригіналу, але потім вирішити трохи не тільки подовжити, а й розширити пародію. :)

Я не експерт, а маловідомий читач, а все одно готів би відзначить, як зроста рівень Вашого художньо-літературного смаку. Ті усілякі засмаглі "шоколадки" - це, на мою скромну думку аматора-початківця, не більше ніж якийсь кітч, читацькі пристрасті біля нього - це прояв певних інстинктів, яким місце у инших місцях і обставинах.
У Володимира цікава образна поезія.

Мій рівень художньо-літературного смаку був досягнутий на рівні знання і розуміння української, російської та світової літератури "золотим медалістом" радянського часу. І досі, наприклад, для мене улюбленими письменниками залишаються Ернест Хемінгуей та Френсіс Скотт Фітцджеральд (для мене - ікони стилю). Але приємно, що Ви на це звернули увагу.

Буває, у читачів складається враження, ніби деколи я роблю "перекіс" у своїх текстах в сторону "основного інстинкту", але згодом вони самі переконуються, що це не так (яскравий приклад - коментарі Марини Єщенко на мої "шоколадки"). :)

І, звісно, про що вже не раз казав - рідко на нецікаві тести виходять цікаві пародії. :)

У генералів свої плани. :))

Дяка, Світлано!)

А, може, остракізм? :)

Начебто ні.

Вітаю, Галино!
Та я не лякав громадськість, я й справді так тоді думав, чесно. :) А потім передумав. :) Хіба я не хазяїн своєму слову: захотів - дав, захотів - забрав. :)))
Цікаво, але Ви у настільки фахово викладеному коментарю досить близько підійшли до істини: я й справді той карниз міг інтерпретувати в обох сенсах - у випадку інтер'єру досить дописати дві літери до передостаннього слова (якщо не вважати за слово сполучник) (в якийсь момент хотів так пожартувати, але не наважився (за Висоцьким: "так что не рискнул"), бо поезія - то небезпечна річ щодо здійснення), а у випадку екстер'єру - знесло байдарку течією до вікна (і далі за Вашим текстом). Ось тобі і телепатія у дії! :)
Дякую щиро, Галино, за цікавий і змістовний коментар!
Навзаєм!

коментарю = коментарі

І тут здогадались! Ні, Ви точно читаєте думки! :)
Dziękuję bardzo! )