ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.13 23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.

Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,

хома дідим
2026.09.13 22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет

Віктор Насипаний
2026.09.13 19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.

Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,

Мирон Шагало
2026.09.13 19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.

Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла

Вячеслав Руденко
2026.09.13 19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.

Тетяна Левицька
2026.09.13 17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.

С М
2026.09.13 13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру

Борис Костиря
2026.09.13 13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.

Ірина Вовк
2026.09.13 08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)


«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»

(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)


Євген Федчук
2026.09.13 07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б

Володимир Бойко
2026.09.13 06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.

У злиден

Віктор Кучерук
2026.09.13 06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.

хома дідим
2026.09.12 21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи

Вячеслав Руденко
2026.09.12 21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.

Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,

Ольга Садкова
2026.09.12 21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.

Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:

Борис Костиря
2026.09.12 13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

 Пам'ятник коханню

Сталося так, що 14 жовтня 2010 р., у свято Покрови, я була присутня на спільній молитві кількох сотень людей біля унікального капличного комплексу в селі Озерна, що на Тернопільщині.
Відзначали десяту річницю його спорудження. Історія, яку мені розповіли місцеві мешканці, була зворушливою настільки, що невдовзі був написаний цей вірш.


Сумнішої за повість про Джульєтту,
Можливо, і немає оповідки,
Та стільки у житті гірких сюжетів,
Для котрих сьогодення стало свідком.

… Вони були щасливі, бо кохали.
Призначили батьки весілля дату.
Щоб їм у мирі жити, планували
Для молодят садибу обладнати.

Питався тато донечку, бувало,
Де хоче мати хатоньку-світлицю,
Але вона на те відповідала:
«Ти краще побудуй мені каплицю…»

Хоч не питав, замислювався тато:
Чому його дитина так говорить?
Та раптом не очікуване свято
Прийшло до двох родин, а біль і горе.

У дім, де наречені ночували,
Закрався, ніби злодій, струмінь газу.
Страшне весілля долі повінчало,
Забрала підла смерть обох відразу.

Дві птахи білі, як весільні квіти,
Несли до неба душі їх на крилах.
Так сталося. Чому – не нам судити.
"Бог так хотів", - напишуть на могилах.

Загинула красуня-наречена,
Та батько не забув її прохання:
Стоїть капличка, б’є вода джерельна,
Шепочуть верби листям про кохання.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-23 18:08:51
Переглядів сторінки твору 8520
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.016 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 18:22:15 ]
Зворушлива історія і викладена Вами добре. Дякую, Валентино.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 18:32:07 ]
Дякую Вам! Шкода, та іноді трагедії руйнують людські долі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 21:32:15 ]
трагедія, що подарувала світові Любов...

о!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 21:49:31 ]
Так, Домініку! До Озерної завжди приїздять весільні кортежі з усієї Тернопільщини і не тільки. Пам'яті загиблих наречених вклоняються молодята, це вже стало традицією. А з фото їм посміхається вічно юна Наталя...
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 21:57:17 ]
Болюча історія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:37:45 ]
Особливо для батьків...
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 22:02:15 ]
О, знову сюжетна штучка! Життя так інколи долі закручує, що й не придумаєш сам.

1.Для кОтрих сьогодення стало свідком. - цілий рядок якись натягнутий з різних причин: свідками можемо бути МИ сьогодні, а не саме сьогодення - воно лише кімната, де ми стаємо свідками, наголос у слові "кОтрих".
2.ЩоБ В ЗЛагоді - затискається мова -
Аби у мирі? - варіант
3. Та В Переддень - у переддень?
4.Вночі, мов злодіЙ, ВКРаВСя СТРумінь газу. - тут теж можна полегшити вимову
Вночі закрався злодій - струмінь газу.
5.Дві птахи, білі - кома зайва
6.Чому так сталось – нам хіба судити -
Так сталося. Чому - не нам судити (звучання стає просторішим)
7.А верби шепчуть листям - Шепочуть верби листям (вживання скорочених форм, як от ШЕПЧУТЬ, (шепочуть), сталось (сталося) - більш характерне для російської мови (случилось, шепчут).
Ото і все, ніби.
Доброї ночі!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:36:02 ]
Дуже вдячна Вам, Ярославе, що не шкодуєте часу на вдумливе ознайомлення з результатами моїх "мук творчості" та поради щодо їх вдосконалення.
Завдяки Вашим корективам, вірш стане досконалішим.
Добраніч!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:11:38 ]
Озернянські Ромео і Джульєта... навіки разом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:36:46 ]
"Так хотів Бог..."
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:54:30 ]
Один із пагінців мого родового коріння саме із Озерної на Тернопільщині...
Дякую вам за розповідь про тремку і щемливу історію кохання. Бачила цей комплекс, але не знала що він символізує.

А верби шепчуть листям про кохання...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 23:05:26 ]
Дякую, Ксеніє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:14:17 ]
О! Ну то маєте знати п. Богдана Калушка, його кафе "Зупинка" навпроти . Це кафе він започаткував для того щоб заробити коштів на побудову комплекса. Відтоді і до сьогодні це дуже популярне серед водіїв і ескурсантів місце.
Через 9 років він похоронив і молоду дружину...
Тепер, на скільки знаю, він великий меценат і жертводавець.
... У ті часи, незнайомий перехожий затримав мене посеред вулиці Мукачево із запитанням: "Ви не знаєте, випадково митця, щоб зробив скульптуру Божої Матері ..." Я озирнувся по боках чи це дійсно до мене звертаються незнайомець...
Насправді у мене товариш, молодий початківець щось ліпив із глини ніяк не схоже на скульптуру. Та я його і відвів до нього бо тоді іншого й не знав.
Це був Петро Матл. Автор всіх скульптур у Джублику. Зараз він всесвітньо відомий скульптор, зокрема на релігіну тему...
Дійсно цікава історія цього комплексу, та й цієї людини ...
Прошу вибачити за флуд...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 23:20:11 ]
Ні, я нікого не знаю в Озерній. Ця родова гілочка відламана, на жаль.
У кожного своя історія болю... Дякую за розповідь.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:41:34 ]
Тут мабуть незрозуміло, що цей незнайомець і був п. Богдан Калушко, а центральну майже триметрову статую цього комлпексу із дуже дорогого мармуру він замовив у молодого тоді початківця - Петра Матла. Він і досі не знає чому він так поступив, хоча до того з пів року шукав по Україні і за кордоном митця, кому мав доручити цю роботу...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:12:54 ]
"...Питався тато донечку, бувало,
Де хоче мати хатоньку-світлицю,
Але вона на те відповідала:
«Ти краще побудуй мені каплицю…»"

Ніби передчувала...

"...Дві птахи білі, як весільні квіти,
Несли до неба душі їх на крилах..."

Просто ще і ще перечитую...

Валюшо, спасибі за таку поезію. Вона очищає...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:02:29 ]
Розповідають, у день похорону і справді дві білі пташки кружляли над домовинами, аж поки їх не вкрило землею... Тяжка історія. Треба цінувати кожну мить життя, бо не знаємо, яка стане останньою...
Дякую, Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 23:30:28 ]
Зворушлива історія... І розповідь - майстерна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:04:09 ]
Дякую, Галинко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:39:41 ]
Я стільки разів проїжджала повз капличку...тепер без сліз не зможу...

http://visnyk.lutsk.ua/2011/04/20/11731/ - тут можна прочитати про Загадку Озернянської каплички більше.

дякую вам, Валентино, за розворушення душі)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 11:52:47 ]
Щиро Вам вдячна за посилання. Дізнавшись деякі подробиці, внесу корективи, щоб це був не вірш на тему Озернянської трагедії, а саме вірш про неї...
Коли два роки тому я подарувала вірш (щоправда, в іншій редакції) Богдану Івановичу, татові Наталі, він просто був вдячний, без ніяких зауважень щодо неточностей у переказі трагедії. тепер розумію - через стільки років деталі вже не такі важливі, як сам факт того, що пам'ятають, співчувають, оспівують...
Ще раз дякую Вам, Ксеніє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-08-22 21:21:39 ]
Плачу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-08-22 23:06:30 ]
Розумію...