Радше (точніше), любительські.
І обидві літературні героїні, скоріше за все, не мої. Душевний потяг відчуваю до другої.
Коментарі - це діло таке. А лаконічність і концентрованість думок + красота поетичного слова є моїми творчими орієнтирами. Щоправда, далекими.

Я не уходив. Принаймні, не анонсував своєї коротенької тримісячної відсутности. Я вже десь писав про будівельний майданчик, на якому тягнеться догори модерновий хмарочос для нових киян, де я добудовую собі тишком-нишком на технічному поверсі халупу, але все одно кращу за т.з. "хрущобу".
Привіт і на все добре.

Не можу не погодитись з Вами, маестро.
Словник надає і 'розпущені', але якимсь чином цей прикметник, нмсд, не відповіда духу мови.
Існує безліч прикладів инших невідповідностей, про які я поки що не писатиму. Одну з них ми вже бачили. Моя - друга.

Перше натхнення, певно, не моє і не моя муза. А друге намагаюсь не прогаяти, і тому знову Поезія і я, можна сказать два супутники.

Ви вдало приховуєте свій позатворчий імідж. Одні лякаються невідомости, другі - йому підігрують. Якось з часом доберу, що воно і як. У вірші прозоро оголошено питання. А я серйозний відповідач :)

Спочатку хотілось написать про світання. Вони теж неоднакові - особливо, після свят, балів і напередодні. Очікування дива, саме диво і опісля нього. А зупинивсь на натхненні.

Два натхнення. Перше, можливо, когось надихає на один різновид творчости - попсу чи аматорські-декламаторські зйомки та все таке инше цього напрямку. Друге - відповідно, на друге. Воно більш чисте, якщо так можна сказать, і більш досконале не за рахунок втрати самобутности, того самого головного, без чого вірш - не вірш, а римований текст.
Невдячна справа - тлумачення. Але я уявив себе на сцені :) Я даю сольний концерт. Зачаровано слухає глядацька зала. Не деренчать мобільні апарати, не риплять крісла. У цей час спілкуються душі...

Вам гарно відомо, який у мене терпець. Його завжди вистачає, щоб він не увірвавсь, для всієї процедури, а саме:
- ознайомлення з Вашими закидами;
- посутньої відповіді.

Грим римується не гірше за пудру, але він якось не гармоніював би з ланітами. Вони зів'ялі, а могли буть і схудлими. Літературна героїня вистраждала щось своє, а потім надихнула своїх поетів. Може, на що-небудь таке ж саме вистраждане і глибоко особисте. А наскільки воно поетичне, це треба розбираться у кожному окремому випадку. Вам гарно відомо про те, що кожен вірш, якщо він не "прохідний" або до важливої дати чи від нема чого робить, розповіда про якусь подію, яка викликала (знову штамп) вир почуттів.
"Зів'ялі ланіти", нмсд, нормально.
Пудра для того на лобі, щоб той не блищав внаслідок спітніння.
Помелом називають і особу, і внутрішній орган голови, який існує для спілкування, перемішування їжі, заклеювання канавертів та усіляких інтимних пестощів.
Зазвичай, кого лише не запитай, той відповість, що пише (віршує чи створює щось инше) для себе (собі), і це робить так, як йому підказує лірика серця. А чому він виставля свої роботи на верніжасах, то вже инше питання, на яке існує відповідь - щоб бачили (слухали) вуйки й кубіти. Писати "чоловіки та жінки" або "дядьки" та "тітки" я не хотів, бо це виглядало б якось формалізовано і без національного колориту.
Наголос у прикметнику "непроста" нормативний, а другий, теж нормативний, мені не до вподоби.
Іменник "натхнення" несе певне смислове навантаження, окрім головного.
За три місяці своєї відсутности я не створив жодного вірша. Хай цей буде "першим млинцем" :)

Щодо Вашого "Ура".
Одним днем живемо, як і рекомендує Святе письмо, і що буде завтра - ніхто не скаже, а якщо скаже, то йому не повірять :)

Краще художньо дофантазовувать, бо цілковито справедливо і небезпідставно шукаючи 'друге дно', можна знайти третє :) І це буде воно чи не воно, але які-небудь дрібниці-ознаки можуть збігтись.
І музи можуть буть різними на вигляд, внутрішні світи і т.д. і все так инше. Поети, які віршують будь-про що, а все одно закінчують вірші не горілкою, яку вживають ЛГ, то статевими відносинами чи нещасним коханням, зустрічають одних муз, поети-пісняри - других, поети-масовики-витівники-баяністи-акордеоністи - третіх. Одна Муза чи одне Натхнення не впорається. Багато жанрів, ще більше поетів і загалом митців безжанровости (позажанровости) і казна-чого, що можна собі вигадать як щось нове у мистецтві. І на це все хтось (щось) надиха :)
Вірш можна було б продовжить иншими образами натхнення. Можливо, повернусь до нього. Натхненниця-алкоголічка чи свинарка. Або напівтвереза повія. Вчителька, директриса, завпед...
Лише зачепись.

:) Дякую. Аналогічно.
Його історія цікава і символічна.