ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.04.25 02:51
Чаша, що зроблена з бронзи
Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,
Якої торкались руки людей,
Що вдягнені в торішні зимові сни
Замість полотняного одягу,
Що взуті в личаки лабіринтів,
Що плетені з кори хлібного дерева,
Яке посадив пастух Таргітай.

Борис Костиря
2025.04.24 21:28
Фантомний розум
Чи може відрости
замість справжньої
фантомна нога,
фантомна рука?
Хіба що в паралельному
світі. Людину мучать
фантомні болі.
Чи може бути

Світлана Пирогова
2025.04.24 20:10
Що для мене сьогодні весна
Що для мене сьогодні весна
в час воєнний, тривожний до болю.
Серце гупає: зламані долі
українців, що вбила війна.
Ніби ціле - весна і печаль.
Ні зітерти, ні змити повіки.
З нами Бог і підтримує віра,
хоч несеться загарбницький шквал.

Артур Курдіновський
2025.04.24 17:39
Містечко дерев'яне (рондель)
Минулого містечко дерев'яне
Благословило мій життєвий шлях.
Красива сойка, благородний птах,
Несла мені весну, легку й духмяну.

Навряд чи пам'ятають харків'яни
Старий наш парк в сережках і бруньках.
Минулого містечко дерев'яне

Євген Федчук
2025.04.24 16:00
* * *
Було, кажуть, в чоловіка вуликів багато.
Від дядьків своїх навчився пасічникувати.
Все би добре, але напасть якась узялася,
Хтось на пасіку до нього щоніч прокрадався,
Оббирав найбільший вулик, увесь мед виносив.
Отож, в дядьків своїх рідних той помо

Юрій Гундарєв
2025.04.24 09:24
Сонячний ранок
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Віктор Кучерук
2025.04.24 06:24
* * *
Сонця промені над лісом,
Наче тісто, хмару місять, –
Мнуть, розтягують, стискають
Посередині та скраю
Так, що зменшена хмарина
Пропадає в небі синім,
А в моєму ріднім краї
Розвиднятись починає…

Борис Костиря
2025.04.23 21:31
Старий і море
Старий продає мрію,
якої в нього давно немає.
Море для старого є космосом,
у якому він заблукав.
Так важливо зберігати
милосердя серед стихії
та жорстокості природи.
Хлопчик для старого

Козак Дума
2025.04.23 18:49
Ретроспективна перспектива?
Спустилася тиша на лінію фронту,
що списа уткни – не впаде.
Уся у окопах зібралася фронда,
лишилось зело молоде…

Мала передишка і знову атака,
у небі вже дрони висять.
Сидять у столиці владці-небораки,

Віктор Кучерук
2025.04.23 12:21
* * *
Жовтим рястом уквітчаний луг
І безкрая блакить небосхилу, -
Позбавляють мене від недуг,
Додають життєдайної сили.
Як земля зеленіє й бринить
Височінь непомірно глибока, -
Серце тішиться щастям щомить
І в очах ясно світиться спокій.

Олександр Сушко
2025.04.22 21:54
Антитеза
Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука

"Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18:3).

МАЛЕНЬКИЙ
Я маленький.
Ще зовсім маленький.
Хоч невдовзі у мене зима.

Борис Костиря
2025.04.22 21:36
Обличчя обличчя
Де воно, обличчя обличчя?
Серед безлічі масок
так важко віднайти
справжнє лице.
Маска приростає до обличчя.
Життя нагадує театр масок,
але не такий вишуканий,
як театр но і кабукі,

Володимир Каразуб
2025.04.22 19:46
Синтепон
Скільки у твоє черево, череп, груди, тушу
Набили цього дешевого синтепону?
Хто вдихнув у повітряну кульку необмежену душу
І прив'язав до руки? Настільки ти відсторонений
Від спроби осмислити справді потрібну красу,
Яка заглядає ув очі простою істино

Леся Горова
2025.04.22 18:09
У Світлий Вівторок
Іти туди, де Слово про любов!
Дорога - вирви, небо - грім заліза,
І трем колін, і крок важкий, завізний.
І диму нерозвіяна завіса
І тут і там ховає кіпоть змов.
Іти й просити в Матері - замов
За сина слово. В Сина, що зборов
Для світла смертю смерт

Ольга Олеандра
2025.04.22 15:41
Дерева ще безлисті
Дерева ще безлисті, а птахи
вже гнізда в’ють, викохують домівки,
сприймаючи оголені гілки
за місце для надійної криївки.

По лісу походжає благодать.
Повітря напахтилося весною,
і сосни дружелюбно гомонять,

Козак Дума
2025.04.22 15:23
Берег у тумані
Пливуть хмарини мов ікони,
усе у білому пуху –
попався я у неба лоно,
скажу вам ніби на духу.
Немовби у сніги глибокі,
небесно-свіжу заметіль.
Куди лише не кину оком –
остуда сіє звідусіль!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Пахощі хвої

Лоскотали небо верховіття сосен,
а гінке верхів’я легіт лоскотав,
запашні покрови хвойно-тканих кросен
для душі – натхнення чистого листа.

В цій оазі тиші лиш лунка зозуля
(в полуденну спеку стих пташиний спів)
у складних рахунках набивала ґулі,
щоб не дати маху в обліку років.

Ти на хвойнім ложі ніжилась, зваблива,
любо спокушала диньками грудей,
а джмелі над нами мружились цнотливо
і мені – у вабі - заздрили, ачей.

Ти читала вірші чистоти опалу,
вдало уплітала рими у слова,
упереміж з ними «Бехер»* смакувала,
я - свою спокусу у нектар ховав.

З трунку чи від сонця личко зрум’яніло,
промінець вагання ув очицях згас,
тільки здивування: «Я так захмеліла…
від лікеру, хвої й трішечки від… Вас».

Я тонув у звабі. Пестощі уявні
полонили серце, плутали думки.
У твоїх зіницях я читав жадання
і торкнувся ніжно пломеню руки.

…А коли з утоми сонце вже куняло,
уплели в надвечір трелі солов’ї,
в ароматі хвої ти шептала: «Мало…»,
а мені перечить бракувало слів…


2013

* «Бехер» - чеський лікер «Becherovka»





Найвища оцінка Анатолій Криловець 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Микола Істин 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-07-15 22:23:36
Переглядів сторінки твору 5106
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.195 / 5.75  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-15 22:35:14 ]
…А коли з утоми сонце вже куняло,
уплели в надвечір трелі солов’ї,
в ароматі хвої ти шептала: «Мало…»,
а мені перечить бракувало слів…

І не перечте, Мирославе!!! Класно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 00:37:51 ]
І не буду:)))
Дякую, Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-07-15 22:38:54 ]
Мирославе, дуже гарний вірш. Поети люблять любити в пахощах хвої. Павличко, тепер Артимович...
А бехерівка - це смачно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 00:38:54 ]
Ще б пак!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-15 22:40:26 ]
І я захмеліла...
бракує слів....
без найменших заздрощів)))
ВАВ!(використовую поки нема поблизу Парасі)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 00:47:17 ]
Дякую, Ксеню! Ловіть момент, допоки після Умані Парася ще відсипляється:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Ільїна (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-15 22:46:25 ]
П'янкі пахощі, п'янкий вірш... Дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 00:47:46 ]
Хвоя...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-07-16 09:30:38 ]
Ох, залоскотали небо верховіття сосен...
Чудовий


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-07-16 09:30:59 ]
Чудовий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 10:31:58 ]
Таки залоскотали... Дякую, Інно, що вдихнули хвойних пахощів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2013-07-16 09:31:49 ]
Чудова лірика. Ніжна, чоловіча, справжня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 10:33:03 ]
Тисну руку по-чоловічому, Василю. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 13:59:00 ]
Таку звабу не оминеш! - Чарівна поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 20:29:47 ]
Дякую, Оленко! Тішуся!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2013-07-16 14:08:19 ]
Ну й ну... Прошу два келихи "Бехеру"... Що? Ні-ні, я не вживаю... Але цей вірш спонукає до стрімкого лету... Тож гайда!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 20:31:54 ]
Іване, "не вживаю" не означає, що не можна пригубити такого чудового напою. Тому наливаю (віртуально) два келихи, і - гайда!!!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-16 20:02:21 ]
Відіспалася після Умані...На пісні потягнуло...А тут і пісня є. І про милі серцю з дитинства пахощі хвої( у моєму кліпі на фестиваль теж згадуються вони!!!)А можна ще одну "6" ставити???ДЯКУЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-16 20:34:48 ]
Я дякую, Світлано! З поверненням! Не сумніваюся, що Ви у захопленні. Чи не зустрічали там Парасю? Чи Омелько її не відпустив?:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-07-16 23:01:13 ]
Ні, Парасі не було.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-07-17 00:28:22 ]
Ого, осе так-так! Торнадове пристрастя:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-19 01:22:40 ]
То всьо джмелі наробили:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-07-17 00:46:33 ]
Ах, п'янке поєднання - хвоя, нектар і ЛГ...
Трохи замислив мене рядок:
Ти читала вірші чистоти опалу, - власне зворот про чистоту опалу. "Діамант чистої води" - зрозуміле визначення, а щодо характеристик опалу, як дорогоцінного каменя, то, можливо,варто взяти до уваги його мінливість у відтінках кольору, залежно від освітлення і оточення, мерехтливість, тощо. Колись читала, що опал не прийнято дарувати коханій від коханого, бо це може спричинити розлуку між ними. Одне слово - а маса асоціацій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-07-19 01:34:47 ]
То добре, коли виникає маса асоціацій - не скучно читати:)))
А ось що каже, для прикладу Вікіпедія: "Опал цінували ще в далеку старовину. За свідченнями Плінія (кн. XXXVII. Розд.6) йому властиві: “ніжний вогонь карбункула, блакитний пурпур аметиста, зелене море смарагду і все однаково неймовірно змішане світло”. . Для древніх римлян опал був каменем кохання і надії"
Вдихаймо хвою і смакуймо "Бехер"!)))