Ми на бамбетлі вдвох сиділи,
пили і каву, і коньяк.
Твої очиці – наче стріли
у мене влучно так летіли,
до флірту наганяли смак.

Мені ти «викала», як звикло,
і то - не для сторонніх вух,
що дослухаються поникло,
а ще в тобі чуття не зникло,
бо я - поважний старший друг.

Було нам затишно і мило
в м’яких обіймах подушок,
тихенько музика бубніла
у ритмі збудженого тіла,
що аж просилося в танок.

І аромат «Американо»,
і хмарка хмелю коньяку,
і ретро-музика «nа piano»,
і ми сміялись неустанно,
і бесіду плели легку.

А жартівливих слів навала
(я теж тобі підігравав)
немов струмочок, не вгавала.
Ти нас обох зазнимкувала**
новим Samsung’ом – для забав.

І, захмеліла ледь від трунку,
уся розкована, проста,
чи то грайливо, чи з шацунку***,
невинним дотиком цілунку
мої збентежила уста.

А хто спостерігав за нами,
той думав - пара голубків:
«він» - вже поскубаний роками,
«вона» - пристойна до нестями,
що ж – кожен думав, як хотів.

Ми, зігріваючи бокали,
вели облесний діалог,
коньяк і каву смакували,
а їх усіх у носі мали -
такий собі спектакль на двох.

Та час, на жаль, не йме спочинку:
усе спішить кудись, спішить, -
як пташка, пурхнула годинка,
і вже на тобі кожушинка,
і на мені пальто висить…

…Колись кав’ярня «На бамбетлі»
ще нас покличе. – Відізвись! -
може, як дні настануть теплі,
і від турбот гайнемо, стерплі?
Ну що ж – до стрічі! До – «колись»!..

2013

* «бамбетель» – дерев’яне ліжко-лавка зі спинкою та поручнями для ліктів, «На бамбетлі» - кав’ярня у Львові;
**«зазнимкувала» - сфотографувала;
*** «шацунок» - повага, діал.