Дуже подобається. Не тільки цей вірш, всі. Ніби навіть неймовірно. Величезна подяка панові Андрію за таку приємність.

Напевно, повинен скромно зауважити, що 15% це є частинка в 0.15 розміром від краси героїні, але додавши до себе себе ж неможливо стати "красивее". Пане Річарде, в даному випадку вам треба було говорити про змішування фарб, а не про розмір тюбика.

Даремно ви так, панове... Так бачити довкола себе оцю поезію самого плину повсякденності, не докучати читачеві своїми переконаннями, висновками, естетичними концепціями, просто так підморгувати і казати: диви-диви - хіба це "убого"?..

Мені до вподоби, Анно, ваша ніжність і віра, але мій досвід шепоче з мого нутра, - ну скажи їй, обов'язково скажи їй... І я кажу: "Аню, стороніться десятою дорогою персон, які мислять на кшталт пана Річарда, - такі пройдуть по вас і не помітять, - "Она все пытается
Что-то получить от мужчин..." - це ж, як не печально, про вас.

Пане Майстре, вдячна Вам за турботу і т.п. Ви очевидно мудрий, наче Дамблдор. Звісно, я не маю вашого досвіду і інших властивих достойникам чеснот, але одне я точно знаю - ніколи не варто плутати або змішувати людину з її творчістю, а творчість з її автором. Це, доречі, дуже допомагає не переходити на особистості ;) І не печальтесь Ви - не всім же бути фам фаталь :))