ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.17 12:27
Зимовий день, паєтками на снігу,
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.

На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину

Борис Костиря
2026.02.17 10:56
Прокидаюсь під звуки птахів
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.

Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,

Лесь Коваль
2026.02.17 09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.

Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П

Віктор Кучерук
2026.02.17 07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Свічка / Вірші

 Стисло про вічне




Найвища оцінка Олександр Ітешко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юлія Овчаренко 4.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-12-27 14:41:40
Переглядів сторінки твору 3688
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.085 / 5.2  (4.674 / 5.12)
* Рейтинг "Майстерень" 4.065 / 5.25  (4.614 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.653
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.28 00:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Ітешко (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-27 15:47:50 ]
Гарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 10:42:19 ]
Не розумію, чому вірші, складені з окремих слів, завжди приваблюють... Адже це елементарно - перерахувати, зримувати, розставити розділові знаки... В чому майстерність??

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 10:54:54 ]
Юлічко... Тобі цього не збагнути :)) надто східна у Тебе душа... а Шекспір, західняк, майже справжній галичанин казав же "краткость - душа остроумия" - пробач, шо рос. :)

А насправді цей вір про купу людей, які пережили те саме... коротко, але так багато... і про Тебе також, маленька :)

Ольго, дуже гарний вірш, шкода тільки, що кінець такий... у житті він має бути кращим.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 11:03:28 ]
От не може пан Сенів не дошкулити! А про життя - хто б казав, як воно має бути...;)
Мене вражає не суть вірша, а парадоксальність того, що елементарні речі отримують високу оцінку, елементарні з точки зору форми. Я таким грішила ще у підлітково-ліричному віці, коли емоції зашкалювали, а тями скласти речення до купи не було :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 11:20:58 ]
це не елементарні речі... спробуй, маленька, дотримати розміру і ритміки, передати так багато в часовому і емоційному планах. Приблизно один рік... а ще із цим віршем можна порівняти пори року:

Місто. Небо. День. Кохання. \\ це березень, десь його кінець.
Квіти. Щастя. Страх. Признання. \\ квітень-травень
Сміх – і квіти. Сміх – і зваба. \\ травень-червень
Клятви – вірність, вічність, правда. \\ червень-липень
Місто. Зорі. Ніч. Чекання. \\ серпень
Віра. Мрія. Сподівання. \\ вересень
Серце. Очі. Вікна. Сльози. \\ жовтень-листопад
Місто... Ніч..... Зима..... Морози.....

І ще багато про що можна думати. Звісно підбір слів не є ідеальним, але він є авторським. Трішки скидається на пошук рими в окремих місцях, і тому цей вірш не є прекрасним, але тим не менше він є доволі гарним.

спробуй опиши якийсь зі своїх років у такому стилі, Юлічко... :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-02-05 11:51:15 ]
Шановна Юліє, справа не в тому, що текст ніби елементарний. А трохи в іншому. Наприклад, редакція звертає увагу на статус автора, якщо "Любитель Поезії", то відношення м’якше, в основному оцінюються думки, бачення, намагання, прозорість і щирість відчуттів. Тут, це все у певній мірі є. А ще ж бо, йде порівняння одних авторських віршів із іншими...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 18:52:49 ]
Шановна Юліє, вірш і дійсно було написано у підлітково-ліричному віці, 8 років тому. Проте ну ніяк я не можу з цього віку вирости;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-13 23:36:12 ]
А, може, й не треба виходити з того віку?
Діти значно щиріші, їх вустами говорить...
:-))) правильно...