ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Свічка / Вірші

 Стисло про вічне




Найвища оцінка Олександр Ітешко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юлія Овчаренко 4.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2006-12-27 14:41:40
Переглядів сторінки твору 3731
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.085 / 5.2  (4.674 / 5.12)
* Рейтинг "Майстерень" 4.065 / 5.25  (4.614 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.653
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.28 00:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Ітешко (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-27 15:47:50 ]
Гарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 10:42:19 ]
Не розумію, чому вірші, складені з окремих слів, завжди приваблюють... Адже це елементарно - перерахувати, зримувати, розставити розділові знаки... В чому майстерність??

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 10:54:54 ]
Юлічко... Тобі цього не збагнути :)) надто східна у Тебе душа... а Шекспір, західняк, майже справжній галичанин казав же "краткость - душа остроумия" - пробач, шо рос. :)

А насправді цей вір про купу людей, які пережили те саме... коротко, але так багато... і про Тебе також, маленька :)

Ольго, дуже гарний вірш, шкода тільки, що кінець такий... у житті він має бути кращим.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 11:03:28 ]
От не може пан Сенів не дошкулити! А про життя - хто б казав, як воно має бути...;)
Мене вражає не суть вірша, а парадоксальність того, що елементарні речі отримують високу оцінку, елементарні з точки зору форми. Я таким грішила ще у підлітково-ліричному віці, коли емоції зашкалювали, а тями скласти речення до купи не було :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-05 11:20:58 ]
це не елементарні речі... спробуй, маленька, дотримати розміру і ритміки, передати так багато в часовому і емоційному планах. Приблизно один рік... а ще із цим віршем можна порівняти пори року:

Місто. Небо. День. Кохання. \\ це березень, десь його кінець.
Квіти. Щастя. Страх. Признання. \\ квітень-травень
Сміх – і квіти. Сміх – і зваба. \\ травень-червень
Клятви – вірність, вічність, правда. \\ червень-липень
Місто. Зорі. Ніч. Чекання. \\ серпень
Віра. Мрія. Сподівання. \\ вересень
Серце. Очі. Вікна. Сльози. \\ жовтень-листопад
Місто... Ніч..... Зима..... Морози.....

І ще багато про що можна думати. Звісно підбір слів не є ідеальним, але він є авторським. Трішки скидається на пошук рими в окремих місцях, і тому цей вірш не є прекрасним, але тим не менше він є доволі гарним.

спробуй опиши якийсь зі своїх років у такому стилі, Юлічко... :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-02-05 11:51:15 ]
Шановна Юліє, справа не в тому, що текст ніби елементарний. А трохи в іншому. Наприклад, редакція звертає увагу на статус автора, якщо "Любитель Поезії", то відношення м’якше, в основному оцінюються думки, бачення, намагання, прозорість і щирість відчуттів. Тут, це все у певній мірі є. А ще ж бо, йде порівняння одних авторських віршів із іншими...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 18:52:49 ]
Шановна Юліє, вірш і дійсно було написано у підлітково-ліричному віці, 8 років тому. Проте ну ніяк я не можу з цього віку вирости;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-13 23:36:12 ]
А, може, й не треба виходити з того віку?
Діти значно щиріші, їх вустами говорить...
:-))) правильно...