Прозоре, ніжне срібно-павутинне творіння - з соняшником в одній руці і шипшиною-бузком-омелою - в другій (худорлявій).
проте не квіткою...
ні-ні,
точно не квіткою...

Сподобалось.

Забув додати. Чомусь дуже захотілось змінити "тої" на "тієї", але це, мабуть, власні комплекси.
А так все що стосується дівчат, які знімають майки - подобається, навіть якщо вони безсоромно кохають інших (дівчат).

З повагою.

Та я також подумав що про книгу, але ж хочеться чогось більшого.
А оте "не квіткою" - виділяється перлиною.

І взагалі - видно що хлопець по дівчатах не ходить: сидить, пише. Творить, одним словом. Маладєц! І це правильно: якщо гора не йде до дівчат, то дівчата приходять самі (з класичною грубою книжкою - для відмазки). Весна, весна, весна!..

Сергію, так міг сказати тільки поет :)
Взагалі, друзі, не потрібно лякатися будь-яких припущень. Бо ж весна ;)
В принципі, мені видається, що в будь-якій творчості повинна кодуватися наша навколишня реальність. Ця робота, як і всі мої інші, - не виняток. Теє дівчисько дійсно кохало іншу дівчину. А в книжку ховалися поодинокі випадки стосунків з іншою, чоловічою статтю. Тому й класичну, що це більш менш прийнятті суспільством форми відносин: статеве життя між чоловіком та жінкою. Тому й грубу, щоб сподіватися на розширення колекції, т.з. "гербарія". От і мій соняшник вже там.
Кохайтеся, любі. Любові Вам та порозуміння.
А.З.

Я так і думав, Андрійку, так і думав.
Справжніх пацанів нічого не лякає - раз.
Бережи соняшник - два.

Щасти.

Сергію, зупиніться будь-ласка, я ж не жалєзний зрештою. Так недалеко й до того, щоб присвятити наступну роботу про особисті інтимні переживання Вам, адже справжніх пацанів нічого не лякає :)))

Н-да (якби ви знали з чого лізуть вірші...)

Пане Володимире, звучить занадто вже засуджуюче. Дуже вже Ви суворі...
По перше - весна,
а по друге - пропоную конкурс на коротенький одновірш: перший рядок Ви вже дали:
якби ви знали з чого лізуть вірші...
Щось таке - типу шевченківського: якби ви знали, паничі...

Наприклад:
якби ви знали з чого лізуть вірші...
та й лізуть з кожним разом гірше...
і я живу, як на війні...
й немає спокою мені....

Всі - долучайтеся.

Володимире, головне аби ті вірші, як і все життя загалом, "лізли" із щирої душі та з серця людського, а не були висмоктані з пальчика кон*юктури та бажання бути соціоприйнятним.

Згідний панове. Я так скромно Анну Ахматову пригадав...
А ідея пана Сергія Татчина хороша. Не хочеться тільки на цій сторінці, де головний акцент на "Гербарії" пана Андрія Зланіча, експерементувати. Давайте я відкрию для цього спец.сторінку "Самвидав Конструктор", наприклад. А ще краще, якщо не я, а скажімо пан Татчин. А ми всі будемо допомагати?

Якби ви знали, з чого лізуть вірші! (як назва?)
А лізуть, суки, з кожним разом гірші.
І я живу, як на війні.
немає спокою в мені.
(Приймав у збурене нутро, як ліки) - пропозиція.

Олеже, ріспект і Вам, звісно, що NP, до того ж чума всім тим покидькам, що женуть Вас з "компутіра"!

Вітаю всіх, мої любі й мої бридкі користувачі, всіх-всіх-всіх вітаю, бо ж повернувся з тижневого відрядження, пов*язаного з всенародним волевиявленням. Адже є така робота... (Зланіч примружує одне око, втягує рештки недопалка в легені та з насолодою пускає димну хмарку в блакить березня)... рятувати людей від свавілля влади. Всьо чотко. Фальсифікації не пройшли, бо ж диво-зланіч в костюмі спайдермена бадьоро гамселив злочинний елемент на виборчих дільницях Україночки-ненечки... (Зланіч синьо-жовто дивиться за обрій, в очах відбивається світле майбутнє його народу, навшпиньках входить Тарас Петриненко й заводить свою вічну платівку).

Друзі, я був принциповий, мов Айатолла Хомейні, ревучий, мов Кит-співак ;), мудрий, мов кофіанан, божествєнно-гарнюній, мов чоловічий аналог всіх чарівних тьоток нашого сайту, нестримний, мов глобальне потепління. Вітаю всіх ще раз!

Слава богу, локальне потепління. Жовтосиньозоряна з'ява Зланіча народу.
Якщо пробуватимеш приблизно в Ірпені 2-9 травня, є шанс розвінчати вінкастий імідж у в'єтнамках.
:)

Ірен, вибачте за зволікання, втім фізичні вправи на чистому повітрі та загальне відчуття особистої причетності до адекватного функціонування механізму Весни якось викидають з поетичної колії. Розумієте, Квітень - то взагалі мій найліпший друг, тож я не можу бути остронь нього. Так і линдаємо вдвох.
Відносно Вашої пропозиції "розвінчати імідж". Знаєте, Іра, я із задоволенням якось оприлюдню свою пику в реаліях та географіях, втім в Ірпені не буду. А що там має бути? Всесвітній перепис зланічів?

Всесвітня вакцинація Зланічів.
По планеті просто таки суне пташаний грип, а ти линдаєш по виборах - незахищений.

Сергію, я захищений від усіх хвороб, епідемій та епізоотій відчуттям твоєї любові ;)