Мабуть, таки так, Лі. Віршик написала за п"ять хвилин, ще за п"ять набрала і виклала, саме у розпал суперечки про особливості національного перекладання. Тому свої скалки ще не додивилася. А так швиденько виставила, щоб дехто зміг побачити, що і про нього вірші є, і перестав комплексувати. :)

Пані Наталю, звісно, що жартома.
Спробувала б я таке написати серйозно про людину, котра має відношення до служби безпеки. Особливо в ситуації про шкарпетки. :) Я би вже з нірвани не вийшла, мабуть,хіба що плавно в кому.

Пане Сергію, дякую знову за Ваш візит і увагу. Та власне то собі така спроба розвіятись від вчорашнього контакту з майстернями. А після телефонного дзвінка і легких натяків на йогу з"явилося щось таке собі легеньке. Ще сама не зорієнтувалася, що воно вийшло. Хоча про яхту мене попередили, що тільки першим помічником. :)

Єсть щоразу не дякувати і без великих літер, товаришу Сергій. :) Так краще? :) Може, для вірша в плані літератури щось би й варто в кінці придумати гостріше. То просто як вияв уваги конкретній людині поки що було написане, там і так я собі дозволила... Треба було показати, що я просто виконувала вказівки, тож щоб без травматичних наслідків. :)

А на риторичні питання відповідати можна? Безвідносно до біологічних ознак статей, на яких я все одно не розуміюся, я киця, чемна, майже біла і пухнаста. Песиків не боюся, бо дуже люблю, вони мене теж.

Ви - щаслива жінка...)))

Та маєм, що маєм, Вітре... То щасне, то не дуже. А взагалі, хочеш бути щасливим - будь ним, казали мудрі люде. От я й хочу, і знаєте, останнім часом все частіше вдається. :)З повагою, Щаслива Жінка. :)

У кожному жарті є капля жарту, Лі. Якби все-все було вигадкою, було б нецікаво. А так десь готова правда, десь капля мрії, десь хлюпчик фантазії, а ще десь чисто жіноча пустотливість. Отак живемо, так і пишемо.