Так, рубати ялинки - кепська справа. Про це навіть у деяких газетах пишуть... :) На передовицю під Новий рік - одірвуть з руками! Ну, замінять "тряпку" на "ганчірку", запропонують відтяти отого хвоста, що отут "відстав", - і дадуть гонорар (якщо газета не збиткова)... :) Тож труди - не напрасні, а навіть похвальні... :))

Добридень, пані Наталю! Дякую вам щиро... Приємно познайомитися... Дійсно, хотілося б не напрасних трудів... Тому, дякую за похвалу... Привіт Полтаві...

Хм, це була похвала? Воістину не знаєш, шо пишеш - ну, прям,якийсь хрест... :)

Ой... Не розчаровуйте автора... Бо, як кажуть: написане пером не... не... не вичерпаєш відром... Ось!

Та я нічо... Це з мене моє журналістське минуле часом голову вистромлює. Ату його! :)

Перекладаючи на загальнозрозумілу лексіку, думаю, йщлося про те, що цей текст нагадує скоріше передовицю в районній газеті, ніж поетичний твір.
Вибачте за прямолінійність, це в мене теж журналістське минуле язика висовує :))

Як ти мене розумієш, Любонько... :)

Edem das saine. Хай хоч так, ніж ніяк...

Не сумуй, не в усіх же минуле - журналістське... :)

Ну, нарешті... Втішили... Навіть якщо цей твір - предовиця в газеті - автору не соромно за нього. І ще: ... але... мовчання - золото.

Якщо мовчати ТУТ, Вікторе, то треба закривати "майстерні". Кажіть! Але - по суті :)

...Дуже шкода, що за зовнішнім виглядом цього твору ви навіть не спробували роздивитися його суть.

Чому Ви саме такої думки, шановний авторе?
Тема болюча. І я колись віршував на цю тему.
Та це вже навіки. Ніхто нічого не змінюватиме доти, поки діточки з дитинства віритимуть у Діда Мороза і в ялинку, якій було незручно і холодно у природному середовищі її проживання. Або, якщо підходити до цього питання по-державному, як підійшли політичні діячі минулого і давноминулого, потрібні певні нормативні акти. І умови, яких поки що немає.
Ось це посилання (http://www.pravoslavie.ru/answers/6878.htm) мені допомогло глибше глянути в корінь проблеми.
Я розумію і поділяю Ваші почуття. Особисто я давно вже як підтримую традицію, але свого часу маючи дітей у віці малюків, ми встановлювали одну з нижніх лап величезної ялинки. Неодноразово затримувався спеціальними загонами, які їх охороняли, у дні масових порубок і інсталяцій. Але нам висловлювали подяку. Я був не один, я нижні лапи дозволялось підрізати, щоб під ялинками хоч що-небудь росло – в т.ч. і гриби.
Трішки заважав сприянню Вашого твору перелік місяців французького календаря, не все зрозуміло з хрестом. Також, як на мене, не варто писати про кидання з вікон. Про це написано так, начебто це рекомендація, хоча я як іронічна людина, як мені здається, написане Вами зрозумів правильно.
Та так склалось, якось починають домінувати інші почуття – на перший погляд, ліричні. За ними чи з ними – фізіологічні.
Ялинки подобаються вдома, родючі землі України – в межах власних маєтків, політики – фізіономіями, типажем або мужністю, лісові брати наші менші - смаком їхнього м’яса і т.д.
Я не думаю, що Ваш твір залишив серед байдужих таких читачів як я. Мабуть, не вважають за доцільне коментувати. Тим більше, що в сучасній місцевій поезії зараз домінують певні смаки на відповідні їм твори.
Творчих успіхів, гарного настрою.

Так. Гіркий реквієм. Здалося...
З повагою

...Так. Це - реквієм, Миколо... Радий знайомству, заходьте...