Коли здається - треба хреститися, і не сприймати слова "про це" в якомусь "площинному" контексті - бо це вже, шановний, пересмикування по Фрейду.

Броварна буде вдячна тобі за підтримку :)

Слухайте.. шановні і не шановні, а вам не здається, що це вже дещо занадто? Ваше сукупне емпірічне пізнання мене досягло апогею. Досить.

При цьому дехто тричі привідкрив вуаль дами...
Чомусь до цього я надто чутлива.
Не люблю, коли хтось відкриває моє ім'я, прізвище, коли я того не хо' :)

Ти помітила? Твої твори й сторінки завжди притягуть безліч бажаючих поспілкуватися. Це - дар :)
З любов'ю, я

Я просив вибачити мені долучення до діалогу і, ймовірно, не зовсім свіжий анекдот, трішки все-таки лукавлячи. Бо кому тільки не розповідаю, ті не можуть утриматись від сміху. І не кажуть, що старий. Хоча він не сьогоднішній.

А це більш життєва і не менш анекдотична історія.
Працівницю одного з міністерств (і не тільки її) примушували подавати цифри, використовуючи які чинному прем'єру було б легше писати свої переможні реляції про 100 днів його чергового втручання у відрегульований механізм ручного управління вітчизняною економікою. То вона (співробітниця), біднесенька, тричі готувала звіт. Бо прямим текстом ніхто нічого їй не радив, але зауважували, що якось недостатньо якихось коштів в одному місці, а занадто багато - в другому. Я миттєво пригадав цей анекдот. А вона розповіла його на роботі. І звіт вийшов таким, на який очікували :))) Але ніхто не сумував з приводу совкових тенденцій :)))

за правду, Юльк, вже влупили і неодноразово)
та й кому вона потрібна на ярмарку марнославства? Отож.
Цьму!