Ні, Валерію, куля в голові - це страшне і небезпечне. А от діра - це просто вітер :)

А, якщо це вітер - тоді набагато краще.) У всіх нас вітер в голові, особливо в юності.)))

а що краще - коли в голові діри чи таргани? )

Валер, для юності то воно може й нормально. Але вірш про далеко не юну жінку.

Я знаю про своїх тарганів, і я впливаю на їхню популяцію. Або поведінку, в потрібний момент вмикаючи світло.
А була б дірка, то не знав би, що з нею робити.
Двома дивлюсь, двома слухаю, однією розмовляю та їм, трьома (враховуючи останню) - дихаю. Нюхаю. Одна сполучає голову з тілом. То скільки їх ще може бути? Мабуть, досить.
Краще таргани :)))

Ти, Юля, певно, абсолютна реалістка ) Мені інколи буває шкода таких людей.

з дитинства не люблю тарганів.
краще вітер )

Тарганів мало цікавить, наскільки ми їх любимо і чи любимо ми їх взагалі. Вони виникають самі по собі навіть, образно висловлюючись, в новобудовах. Де тільки якась шпарина, то вони тут як тут:))
Вітру потрібні дірки.

Але ж де шпарини та дірки, там і таргани...

Власне, на мою думку, Юлю, усі ці природні чи неприродні явища в голові якось пов'язані між собою: через діри в голові вітром навіває тарганів...))) Десь так, напевно?)
Я вже не знаю, що й думати про ліргероїню: на світлині молода симпатична (дуже!) дівчина, у вірші femme fatale, але з трьома сивими волосинами... Важка ти, шапко Мономаха...)))

Жінка, Валеро,- завжди загадка ))

Так, Мріє, я в курсі - нерозгадана загадка, просто Гордіїв вузол загадок))).
Юлю, вдячний тобі, що пригадала тут мою пісеньку про тарганів у голові.)

Я реалістка, і саме тому я щаслива. Реальне життя є за що любити. А не вдаватися до песимістичного ниття чи ідіотського оптимізму.

у оптимізму є ще багато ознак, окрім ідіотського. бажаю тобі пізнати їх усі. адже справжнє щастя - у багатогранності відчутів.

Мені здається, що вітер в голові юності набагато природніший, аніж у голові посивілій... Та на жаль, криза в наших головах... :(

Якщо уважно почитати рядки, то можна помітити, що діра в голові стосується якихось матеріальних речей: наприклад, мінусу на кредитці чи відсутності їжі в холодильнику. Тобто, ЛГ цим не заморочується.

До речі, про богів. Вчора вночі чи то волею богів, чи через якісь природні катаклізми, але ваш новонароджений хресник з яСона пертворився на справжній Сон і розтанув у ночі. Прихопивши із собою всю нашу милу бесіду і ваш чудовий срібний подарунок.
Тому можна мені його якось повернути? І в таке місце, де б йому ніхто не погрожував - ані боги, ані люди?
:)

Для вас усе, що завгодно.
Приємно, коли не вистачає "дрібничок". :)
Кажете зник яСон? Не галантно. :(