Хороший вірш, Юліє. Був я в Новоархангельську у складі Національної капели бандуристів ми давали там концерт. Був і біля пам"яника Маланюкові. Згадують його, згадують, тільки прикро вражає ота його неповноцінність українська в "Діві обиді" особливо. А так поет цікавий, сильний.

Коли плюють на Батьківщину, це Ви називаєте любов"ю?
А я називаю це ганьбою. Я виховуюсь на перемогах, а не поразках. А в полях і в гаях, шановна пані, оой переможний дух України і її неповторність. І не всі мої вірші Ви читали? Я не тільки пишу гаї і поля і ліси... А хвалити відоме і визнане завжди легко, не страшно.

У кожного своє бачення поезії, Марино! І не одна Ви груновно вдумуєтесь в прочитане. І не робіть з мене хлопчика, який судить про те, що йому подобається, що ні. Шевченко, Франко любли Україну не менше Маланюка, не менш всеохопно, і не любили її з надмірної любові, але так не писали про неї. І не учіть мене, що мені писати, а що ні. Дивіться на себе, краще. Поезія повинна бути різною і вона є такою, а не однобокою, як у Вашому сприйнятті. І не дарма на Вас пародії пишуть. Задумайтеся над цим теж.

Ого, яка дискусія зав"язалася на моїй скромній сторінці!
Взагалі мені здається, що хтось когось просто не зрозумів. Не бачу там ніякої образи. Люди, залиштеся друзями! У мене також була подібна прикра ситуація на Майстернях. А все тому, що сприйняла критику в свою адресу. А там взагалі небуло ніякої критики. Ось так буває!

Хтось Маланюка любить, хтось не зовсім, це нормально. Я хотів вибачитися перед Вами, Марино, в одному - виникло непорозуміння - Ваш закид про оспівування полів і гаїв стосувався вірша Юлії, а я сприйняв його на свою адресу і погарячкував трохи. Трохи б Ви точніше висловлювались, і було б все гаразд. Ще треба підучитись, як любителю поезії.
Але стосовно "ПМ", то тут не лише хвалять, а й конструктивно критикують. Відносно того, що я прискіпуюся до Вашого бачення, то я Вас узагалі не зачіпав, Марино, а висловився про вірш Юлії, і доволі позитивно. Маланюк мав право на своє бачення, з цим не сперечаюсь.
Юлю, мені прикро, що земляки Маланюка не знають його, я міг би попащекувати, щоб допекти Марині, і сказати, що от - дописався Маланюк своїми "Дівами Обидами", що вже й земляки земляки його не знають, але думаю, що це викликано тенденцією зниження загального рівня культури, коли нас життя змушує забувати про культуру і романтику і дбати тільки про хліб насущний. І таким чином поширюється бездуховність. Людям часто не до поезії взагалі. І це в Україні, де поети - перші люди були раніше.

Дякую, Марино!І за розставлення усіх крапок над "і" особливо.

Щиро дякую, Наталю, за відгук!