"...сни підступали до мене тричі..." - сакральне значення! "...живе по смерті, ніби волосся..." - нагадує якусь новітню ініціацію (чи піжмурки зі смертю).
Щиро.

Жаль, Ніко, не зрозуміло, який рік написання цього твору. Але глибоко вдячний, що знайомите нашу авдиторію із творчістю Сергія Жадана.

"Ходить, ніби Матір Тереза,
непевна, як погода осіння,
блукає – темна і нетвереза,
розганяючи сновидіння..."

Жодної поваги до імені Матері Терези, зрозуміло, хто вона для наших авторів... :(

Читаючи ці рядки, і примарно згадуючи колишні, чомусь подумав, що Сергій, і досі перебуває у тій фазі, коли, приникаючи до того чи того стилю, просто послуговуються модерністськими запереченнями креативно не продовжуючи стиль (а на кожному з них свій модернізм прижився від започаткування) далі. Бо власне, щоби продовжити якийсь напрямок далі, ним потрібно таки оволодіти, а не просто заперечити... Напевно це ще юність? Залишається сподіватися, що настане і поетична зрілість...

є припушення, що тексти, позначені рубрикою "Різне", відносяться до 2010 року. проте, стверджуватит не можу, так як це не підтверджено автором.

що стосується використання образу Матері Терези, якщо дозволите, можливо пунктуація ввела нас в оману, наділивши відому постать характеристикою "непевна", можливо, не до кінця розгаданий авторський задум, чи не правильно витрактована авторська емоція...

зрештою, читач має повну свободу трактування і вичитування смислів. так само, як дитина має повну пригоршню фарб перед розмальовкою.

хоча, звісно, у спірних суспільно-моральних моментах було б інколи і не зле почути думку автора. упевнена, вона була б надзвичайно цікавою :)

специфічні у Жадана ситуації. він такий собі поет-ситуативник.