ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.12.04 21:40
Єгоза
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.

Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів

Євген Федчук
2025.12.04 19:59
Морські походи козаків під проводом Сагайдачного, як про те переповів старий козак Опанас Ковбаня
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
***
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Сергій Губерначук
2025.12.04 13:42
Тільки через певний час…
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.

Борис Костиря
2025.12.04 13:12
Протилежності
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.

У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,

Ольга Олеандра
2025.12.04 10:51
Привіт, зима!
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров

С М
2025.12.04 06:06
Бажання ще (Procol Harum)
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г

Кока Черкаський
2025.12.04 05:01
Вкрути!
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка

Мар'ян Кіхно
2025.12.04 03:24
Переднє слiвце
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я. Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Контроверсійне - 2
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Світло
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
Малий Фонтан - моє село (акровірш)
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
Не треба "потім" (діалог у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
***
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
* * *
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Мала земля
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 Передчуття
Образ твору ...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-02 11:53:17
Переглядів сторінки твору 12260
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 20:24:42 ]
І я про те ж, Йванку. Бери, - надто буквально, чого у вірші хотілось би уникнути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 15:27:27 ]
Класний вірш, і картинка дуже підходить... Якось гірко стало і боляче.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 20:16:22 ]
Так трапляється, зазвичай, коли погані передчуття не обманюють: єдиний випадок, коли правди не хочеться. Проте, одні двері зачиняються, інші - відчиняються, "гірко!" лунає і з кращого приводу :), боляче буває і від щастя... То - за це? Думаю, нагода знайдеться обов'язково.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 16:27:14 ]
Мені дуже до ґусту, те що ти, Світланко, постійно додаєш якусь двозначність у сказаному - як це "коли" -
щоби кожен собі вибрав - або дію, або запитання (може би додати "?" - для підсилення двозначності?)
Цьомики,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 20:18:01 ]
А мені - те, що ти не розгублюєшся перед двозначностями і не вимагаєш "прямого тєкста". Ну, і цьомики, звісно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрій Мрія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-02 20:48:47 ]
Пронизливо, Світлано!

А той джміль "у схололім осерді жоржини" - це він дзумить передчуттями?

Це той випадок, коли хочеться побажати ЛГ, аби передчуття виявилось оманливим! Най всі мрії здійсняться!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 21:06:41 ]
Він там стукає - в такт ЛГ, яка завзято вибиває клином клин :) Най, дорога ММ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 21:27:55 ]
Отакі вони - жіноче передчуття і жіноча відчайдушність... Дякую, пані Світлано, особливо за останній рядок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 21:35:08 ]
Знайомі відчуття, пані Любо? Вам дякую. І Ваших нових віршів виглядаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 21:45:39 ]
Так фантастично правдиво виписано, СВітланочко!
Проймає до "мозолів" на серці - від співпереживання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 23:08:14 ]
Ех, Вікторіє, такі у нас ніжні серця: і там умудрилися мозолів понатирати :) Спів-переживемо! Дякую Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 23:12:03 ]
Так, ніжні, Світланочко! Але - і переживем, і переспіваємо! Вірю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 22:42:14 ]
От люблю Вас читати і все! :)
У мене жодного разу при читанні Ваших творів не виникає відчуття щось переписати по-своєму... Ви наче пишете для мене... :) Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-02 23:01:42 ]
Тут вже обійшлося без передчуттів: який сюрприз оця поява! :) Рада Вам надзвичайно, дівчинко-руто. Ви думаєте, я забула про Вашого паперового змія?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2010-11-02 23:10:34 ]
Перечитала кілька разів. Влучно, лаконічно, глибоко. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 20:27:26 ]
Привіт, Оленко. І Вам дякую. Хоча цього разу хотілось би не "влучно", а "мимо" (для ЛГ краще)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-09 11:25:18 ]
Мій, однозначно "мій" вірш, такий рідний, і ...
Світлано, яке щастя,що Катруся Матвійко мені розказала про вас! Дякую за Поезію! Щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 14:31:20 ]
Це, мабуть, Доля (так і хочеться сказати Дол-ик :)) Дяка і Вам, і Катрусі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-09 13:55:58 ]
Світлано, вибачте, але я не втрималася - дуже хочеться, щоб ви поочитали вірш іншого автора - Володимира Пішка - в ньому таке відлуння, та ж мелодія і біль... Як таке трапляється? Гляньте самі

Володимир Пішко


А чого я чекаю? Уже підморозився терен.
У патлатих туманах червоно поморщився глід.
На оголенім белебні сивіє дуб-характерник.
І над горами місяць, як привид, - непевен і блід.

І чого я чекаю? То осінь, кохана, то осінь.
В підворітті зими, як поранений журавель,
я чекаю недолі, бо долю по світу носить.
Я за нею біжу, як захеканий менестрель.

Просто осінь, кохана, - пора, у якій менестрелі
починають співати тягучо-тривожні пісні.
Просто осінь! І я десь у лісі на жовтій постелі,
задивляючись в небо, рахую прожиті дні.

З двадцять восьмого липня рахую – аж до сьогодні.
Вже берези оголені кличуть мене в лікбез.
Я недолі чекав, але доля була благородною:
в підворітті зими дарувала мені тебе.

В підворітті зими я, доведений до істерики,
спалахну і погасну, як в небі нічний болід!
Просто осінь, кохана! Уже обморозився терен.
Просто осінь, кохана! В туманах поморщився глід.

І душа вже чорніє, немов обморожена рана,
світ жорстокий при сонці мене обігріти не зміг:
задивилася в небо туманне любов віртуальна
і тривожно чекає! - назавтра посиплеться сніг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 14:37:48 ]
У мене все стискається всередині. Господи, що ж це таке? Як узагалі таке можливе?..


1   2   3   Переглянути все