ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.17 07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Ще одна варіація на едемську тему




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-21 12:35:45
Переглядів сторінки твору 4827
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.468 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.460 / 6  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-03-21 14:04:15 ]
Дуже цікава композиція, мені подобається, - як на мене, у творі поєднано два світобачення. Перша частина - модерністична, а друга - вже над стелею модернізму, в напрямку постмодернізму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-21 15:08:51 ]
Ганнусе!
Зупер Класно... Я так не вмію сказати як Пан Володимир, бо понад стелею бачу Еден. :-))))
Є і мікро моменти, які мені не сподобались:
***
"І почуття схололи, як зола" - "зола" хоч існує в наших словниках, вважаю його ненашинським.
***
"Порожнє лоно вило на вітрах," - не знаю, якось цей образ мені не сподобався... особисто. Мо` тому, що не второпав про яке "лоно" іде справа... :-)

Закінчення - "сногшибатєльноє"!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-21 15:09:41 ]
Ставлю, як майже взірець! "6"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-22 13:51:43 ]
Вірш хороший, з гарним поглядом... Відучора ходжу навколо нього. Ніби все гаразд і щось не відпускає.
Деякі незрозумілості виникли.
Ганно, якщо Ваша ласка, допоможіть розібратися.
"Багаття згасло - знов не вберегла..." - тут мене хвилює "знов". Просто дуже цікаво, а у яких випадках до цього ще не вберегла?
Як на мене, варто було б приміткою дати роз'яснення щодо Ліліт.
"...ні любов, ні страх
Не потривожать почуттів довіку." - а любов, страх - це не почуття-відчуття?
"виснила у снах" - Вам не видається безглуздим звучанням? Тут одне із двох слів явно зайве.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Піл Грім (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-22 14:56:59 ]
Щось сказати - слів нема... А пишу тільки задля того, щоб оцінити твір на "6". :) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-03-22 15:54:19 ]
Усім щиро вдячна за увагу! Одразу ж скажу, що вірш дуже свіжий - вчорашній - розпочатий у автобусі і закінчений на роботі - між черговою коректурою та халтурою, тому ще потребує змін та доопрацювань (на те вони і Майстерні:).
Виправила "лоно" на тіло. Н-да, щось я з тим лоном загнула:) Навіть уявити таку картину страшнувато - б-р-р...
Ліліт - це перша дружина Адама.Боженька створив її раніше від Єви. Та Ліліт була примхливою кобітою, попсувала вона нервів Адамові, ох попсувала! (здається, то була перша в історії феміністка). Тоді Ліліт покинула Адама, а Господь створив йому іншу жінку - з ребра - чемнішу. Так кажуть...
Далі - "знов не вберегла". Я написала так, бо надалі, у процесі історії, Єві приписуватимуть роль Берегині вогню, роду тощо. А її хтось питав, чи хоче вона взагалі отой вогонь берегти. Звісно, після стерильного раю і така роль - за щастя... Та Єва регулярно з нею не справлятиметься... Тому - "знов". Хоча, не сперечаюся, може й варто замінити. Те ж саме стосується інших зауваг. Думатиму... При нагоді...
Ще раз - усім дякую:))))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-15 13:45:38 ]
Я би Юрцю вбив би за ту золу. Сидить 17 років у якомусь американському містечку і каже що це питоме слово не наше :-)
Пані Анно, твір суперстарівський!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 17:07:13 ]
Прошу пана до гіляки! :-)))))
Славцю - чому ми кажемо "попелюшка", а не мавпуємо "золушка"???? Га???
***
Коломия не Канада,
Коломия - місто!!!! :-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 20:59:15 ]
Ну золушка, таке скажеш, то хай кляті москалі нашу Попелюшку так називають!

А Коломия то таки не Канада ;=))) То таки велике Місто! ;+)))