Як потрібна в такі моменти ВІРА! Лиш вона заставляє шепотіти: "...зачекай", "коли іде з-під ніг розчахнута земля"... Гарно і мелодійно написано, Ларисочко!
Сумніви лиш щодо ДОГОРЯ (догора)?

Життя - спіраль.
Все повертається на своє коло, тільки кожен оберт на іншому рівні. І хоч здається, що повернув собі минулий час (минулі відчуття), та це не так...
Оберт зроблено, можливість втрачено.
Тож - менше Вам тих втрат на життєвій спіралі.
В.З.

Ваше фото нагадує мені дівчину з Донеччини, з якою
і сам мав подібні стосунки. Видно зовнішність таки
має певний вплив на вдачу.
Спомин про той час досі зігріває. Можливо саме тому я не залишаю поза увагою Ваші вірші.
На коменти не зважувався, бо ще не досягнув того рівня щоб проводити якийсь аналіз, але відписував
на розкриті Вами теми своїми віршами. Можливо Ви те помітили, а можливо й ні. Не так важливо.
На все свій час...
Успіхів.
В.З.

:)
Не знаю, чому Ви кажете про вдачу, бо маю вперше в житті такі ось "стосунки". І, сподіваюсь, востаннє, бо довго це витримати важкувато, як на мене.:) Я людина розсудлива і, як мені здавалося до цього, була спокійна. :)
Володю, а про які саме теми Ви кажете? Бо я, наче й не відкривала тут тем... Чи Ви про інше?

Чесно, Ларисо, не надто любив Вашу поезію загалом, але цей вірш мені направду до душі. Дуже зріло, просто і водночас сильно та вигукано. Вітаю Вас!

Олесю, дякую за відвертість, її часто бракує людям. Раз Ви такий відвертий, скажіть, а що саме Вам найбільше не подобається у моїй поезії? Або не так: чого бракує, на Ваш погляд?
Ви ж розумієте, що така розмова корисна для поетів.

Про вдачу згадав мимохіть.
А сталось, бо приміряв на знайомий образ характер
іншої людини. Не зважайте, нічого лихого собі не думав.
Теми...
Швидше то були вірші які писались у відповідь
на Ваші. Як того не помітили, то й добре.
Бо з плином часу все те виглядає доволі кумедним.
Стрінемось.
В.З.

Може, й стрінемось, а чому б ні! Ось трохи свої справи тут владнаю, і, можливо, зможу до Львова на кілька днів приїхати. Та Ви ж не у Львові живете?

Краще вже - на сторінках "самвидаву".
Я-б з радістю, на ту зустріч, навіть з Криму.
Та досить з Вас розчарувань...

Знаю як на друзки розбивається уява, наштовхнув-шись на реальність.
А люди, що знаходяться на відстані, можуть бути значно ближчими ніж ті, що стикаються ліктями кожного дня.

Володимире, і не кажіть!

Ларисо, прекрасний вірш!

Страх - трішки не те слово.
Йде мова про можливість...

А ті "зіниці" були-б таки доречними. Змісту не змінюють, а читатиметься значно мелодійніше.
В цьому плані відважусь висловити ще одну думку:

"і де вже випасати зляканих овечок"

фраза зупиняє наче на щось наштовхуєся.
Може так:

Ні слова про любов: лиш піна суперечок,
провалля Небуття між двох крихких світів —
і де вже вберегти нам зляканих овечок
на луках золотих, як ти того хотів!..

Автори ставляться насторожено до постороннього втручання в зміст. Сподіваюсь не налаштував
своєю заувагою на ворожий лад?
Як ні, то ще побалакаємо.

Міняти — так міняти. :)
Дякую, Володю. Міняю все єдиним рухом.

Те, що й так було гарним один-два мазки не змінили, лише доповнили.

Дуже сподобалося - БУРЕЛЮБНИЙ :-)
Дуже не сподобалося - догоРЯ - земЛЯ 8-(((
З повагою,
Святослав.

Дякую, Святославе. Ви не перший мені про цю риму кажете, але я сама якось поки що не відчуваю, що ця рима погана. Пораджусь із одним своїм улюбленим поетом, тоді вирішу, чи міняти чи ні.