Вірш закликає до дискусії: чи справді енергія творіння є залежною від енергії руйнації? Невже не може одна людина бути самодостатньою, Богом? Чи справді вона по суті своїй - НІХТО, якщо сама? Я не розділяю висловлених тут тверджень, проте розумію, що ті рядки - глибокі, заставляють вони думати і дискутувати, не залишають байдужим!

Ярославе, звичайно ж, і одна людина може бути самодостатньою, але якщо йдеться про пристрасть у якій двоє поєднують свою енергію, свої тіла, своє кохання, то хто посміє сумніватися, що вони боги, здатні руйнувати і творити великі й маленькі світи?

Наталочко, по-перше, я не сумнівався у здатності двох ставати Богами, хоча я не опускав би планку лише до кохання, я бачу це в більш широкому сансі. Мова йшла про твердження:
"Кожна людина
Сама по собі - ніхто, мізер."
По-друге, я вважаю що енергія любові сама по собі не здатна РУЙНУВАТИ, бо сама СУТЬ її - у творенні, будуванні. Інша річ - НЕНАВИСТЬ. Кажуть, що ті два почуття - лише різні сторони однієї медалі, і все ж...
Цікаво б було почути й інших читачів сайту :))

Привіт Наталю! Я думаю, що цунамі не сповільнює рух океанів, а навіть навпаки. Якщо зміст вимагає руйнації, динаміки і вихору почуттів, то спокій (як то кажуть) нам і не сниться. А от щодо людини, то я більше схиляюся до думки Ярослава, хіба, може, Ви мали на увазі сама по собі - зовсім одинока (як Адам у свій час чи Робінзон Крузо), людина - створіння суспільне і сама по собі - мізер, але духовно... Тут широке поле для дискусій...

Оксано, цунамі - то не причина сповільнення океанів, то - результат їх злиття воєдино.
Щодо людини: все, що ми робимо начебто заради і для себе, ми робимо, бо нас до того спонукають свідомо чи несвідомо інші. Це якщо говорити у ширшому значенні. Але тут малося на увазі дещо інше - двоє людей у сумісному пориві тілесного (хоча не лише тілесного) кохання є творцями нових світів, нового життя. А чого вартий один?

Раджу сприймати вірша пані Наталки глобальніше, не так приземлено :) З самісінького початку вірша пані Наталка написала про Космос - і з цієї позиції слід вникати у весь вірш. З позиції Космосу - людина - мізер :) А двоє стають Богами, коли створюють нове життя, новий Світ, новий МікроКосмос своїх стосунків і новий МакроКосмос нового Життя ;)
"Енергія руйнації
Вивільнює енергію
Творіння. " - тут не йдеться про Кохання. Пригадайте східно-китайське вчення про стримання чоловіка у процесі Кохання, коли Чоловікові не радять розкидатися своїм сім'ям (генетичним матеріалом), бо це руйнує його енергію ;) Це ж просто! Енергія руйнації за китайським твердженням, водночас є Енергією Творіння, бо сім'я, яке попало на благодатний ґрунт дарує Життя.
Я не втрималась, пані Наталю, даруйте.
Решту своїх міркувань я висловила і висловлю у себе - В Оксанки :)
Узагалі я заскочила привітати Валю Лазірко :)

Кінцівка гарна.
Василь