ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Ірина Вовк
2026.08.16 11:06
ЕПІЛОГ: На хвилях Великої Ріки (Минуло двадцять років.) Рік 30-ий до нашої ери. 12 серпня. На вцілілих білих сходах, що колись вели до величних залів Головної Бібліотеки, сидів старий Філоксен. Його обличчя було помережане зморшками, а слід

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валя Лазірко / Вірші

 Згублені Mріі




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-06-16 01:57:46
Переглядів сторінки твору 3577
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.114 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.642 / 5.25)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Ітешко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-16 09:07:11 ]
Ідея зрозуміла, але ритм кульгає.
Чи то так треба? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-16 09:41:11 ]
є пропозиція перефразувати "Піду я по світу шукати" - "Піду я світами шукати", - українською не дуже звучить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-16 15:42:46 ]
Пані Валю,
почитав я Ваші твори і мушу Вам відверто сказати, що з почуттям ритму у Вас не все доладу. Тут є дві опції, або тренувати його (я є прихильником ідею, що всьому можна навчитися, якщо дуже того хотіти), або писати верлібри. На мою думку гарний верлібр вартує набагато більше ніж десятки причесаних римованих "бульбочок", якими рясніє будь-який україномовний літ.ресурс.

Сподіваюся, мою відвертість Ви сприймете без образ.

Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валя Лазірко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-17 05:40:15 ]
Дякую всім за ідеі, буду використовувати.. Славцю, притримуюсь Вашоі думки про верлібри, буду писати верлібрами.., не люблю я напевно рифмів.. По-друге, мені дуже важливо як зауважив Олександр Ітешко - що ідея проста і зрозуміла, хочу щоб всім було зрозуміло.. Погоджуюсь і з Катериною - ваш варіант звучить краще..
От с Понеділка займуся прочитанням вашоі , друзі, поезіі... так хочется покритикувати....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-18 11:25:41 ]
Валю, в кожного, зрозуміло, має бути власний стиль, але чи варто відразу ставити собі за мету писати так, щоб було усім зрозуміло? В кожної людини власний рівень сприйняття і розуміння. Навіщо відразу "опускати планку" до "найнижчого рівня"? Не підлаштовуйтесь під когось - пишить "по максимуму". А якщо хтось не зрозуміє Ваших образів і мислення - це його проблеми (головне, щоб ви з Юрчиком один одного завжди розуміли :-) ).
Творчої наснаги !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-06-27 21:39:11 ]
Валечко, я прекрасно зрозуміла і Ваш вірш, і причину його виникнення.
Моя порада - пишіть, як пишеться, як підказує серце, як воно звучить у думках...
Усе прийде з часом. Повірте мені, таки прийде :) Відчуття ритму приходить так само несподівано, як і кохання. Йому неможливо навчитися - воно, просто і обов'язково приходить :)
Ґратулюю Вашій відвазі і натхненню :) Удачі і наснаги. І кличу у гості (а як без цього?) - щиро Оксанка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-27 22:16:53 ]
Гарна розмова у вас, у нас тут вийшла.
Валю, думаю йдеться про практику осягання себе у мистецтві, упевненість у своїх кроках. Будьте упевненіші у своїй красі, у своїй жіночій добротності, у жіночій слабості, яка породжує тонкість сприйняття і передачі, у тому, що вам цікаво жити і радіти, і печалитися. І ви все формальне опануєте, головне - присутність неформального, власного. :)
Єдина проблема, здається світ ще не знає сім'ї де чоловік і жінка - два рівноцінних поета :(