ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валя Лазірко / Вірші

 Згублені Mріі
Куди ж моі мріі поділися?
Згубилися десь у журбі...
Циганськими на-пів романсами
Співаю я ніжно тобі:
Були моі мріі яскравими,
Як зорі на небесах,
Та впали тяжкими краплинами,
Розсипалися по пісках...
І всі будуть радо сміятися,
Аж сльози стираючи з вій.
І ти будеш там ховатися,
Кохаючи інших мрій.
Піду я по світу шукати
Ті мріі моі зоряні,
І раптом колись між хмаринами,
Засвітяться знову вони.
І може я буду щасливою,
Й коханою як уві сні.
А поки що ви гуляєте,
Розгублені десь навесні..




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-06-16 01:57:46
Переглядів сторінки твору 3682
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.114 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.642 / 5.25)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Ітешко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-16 09:07:11 ]
Ідея зрозуміла, але ритм кульгає.
Чи то так треба? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-16 09:41:11 ]
є пропозиція перефразувати "Піду я по світу шукати" - "Піду я світами шукати", - українською не дуже звучить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-16 15:42:46 ]
Пані Валю,
почитав я Ваші твори і мушу Вам відверто сказати, що з почуттям ритму у Вас не все доладу. Тут є дві опції, або тренувати його (я є прихильником ідею, що всьому можна навчитися, якщо дуже того хотіти), або писати верлібри. На мою думку гарний верлібр вартує набагато більше ніж десятки причесаних римованих "бульбочок", якими рясніє будь-який україномовний літ.ресурс.

Сподіваюся, мою відвертість Ви сприймете без образ.

Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валя Лазірко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-17 05:40:15 ]
Дякую всім за ідеі, буду використовувати.. Славцю, притримуюсь Вашоі думки про верлібри, буду писати верлібрами.., не люблю я напевно рифмів.. По-друге, мені дуже важливо як зауважив Олександр Ітешко - що ідея проста і зрозуміла, хочу щоб всім було зрозуміло.. Погоджуюсь і з Катериною - ваш варіант звучить краще..
От с Понеділка займуся прочитанням вашоі , друзі, поезіі... так хочется покритикувати....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-18 11:25:41 ]
Валю, в кожного, зрозуміло, має бути власний стиль, але чи варто відразу ставити собі за мету писати так, щоб було усім зрозуміло? В кожної людини власний рівень сприйняття і розуміння. Навіщо відразу "опускати планку" до "найнижчого рівня"? Не підлаштовуйтесь під когось - пишить "по максимуму". А якщо хтось не зрозуміє Ваших образів і мислення - це його проблеми (головне, щоб ви з Юрчиком один одного завжди розуміли :-) ).
Творчої наснаги !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-06-27 21:39:11 ]
Валечко, я прекрасно зрозуміла і Ваш вірш, і причину його виникнення.
Моя порада - пишіть, як пишеться, як підказує серце, як воно звучить у думках...
Усе прийде з часом. Повірте мені, таки прийде :) Відчуття ритму приходить так само несподівано, як і кохання. Йому неможливо навчитися - воно, просто і обов'язково приходить :)
Ґратулюю Вашій відвазі і натхненню :) Удачі і наснаги. І кличу у гості (а як без цього?) - щиро Оксанка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-27 22:16:53 ]
Гарна розмова у вас, у нас тут вийшла.
Валю, думаю йдеться про практику осягання себе у мистецтві, упевненість у своїх кроках. Будьте упевненіші у своїй красі, у своїй жіночій добротності, у жіночій слабості, яка породжує тонкість сприйняття і передачі, у тому, що вам цікаво жити і радіти, і печалитися. І ви все формальне опануєте, головне - присутність неформального, власного. :)
Єдина проблема, здається світ ще не знає сім'ї де чоловік і жінка - два рівноцінних поета :(