Ось іще трохи "класики"... :))

Класика...То точно... Я теж про то думала... Весело живемо, любі друзі...

Несторе, даруйте, прочитала першу строфу, далі не буду. Не через те, що вірш не подобається, а через те, що не можу терпіти, як одні насміхаються з інших, в тому числі і Ви, Несторе. Можливо, варто було би щось зробити на краще? Не чекати, що хтось зробить, а якщо вони не можуть, то пробувати самому робити (сподіваюсь, маєте голову, руки, ноги, як і інші люди (я про подобу депутатів))?
"Зроби своїх дітей майбутнє кращим," - це Ви для неоднозначності написали рядок слів саме в такому порядку? ;)

"Дарую". Як може Нестор (Мудрий!) ображатися? Та ще й на Мирославу Меленчук! ;))
Зробити щось на краще - варто, однозначно. Але що саме і в який спосіб?
Піти в політику? Щоб прийти до влади, треба вкласти гроші. Де їх узяти? В когось випросити? Той "хтось" вимагатиме, щоб я відбив бабло і йому віддав з відсотками, а не щоб робив щось для добробуту пані Меленчук та інших громадян. Невже не зрозуміло?
Це по-перше. І по-друге, одна людина не може змінити зсередини СИСТЕМУ. Це, Мирославо, аксіома. І якщо Ви її спростуєте, я Вас висуну на Нобелівську премію. Та ще й подарую Вам не одну трояндочку, як обіцяв раніше, а кількість, оспівану Пугачовою. :))
Не подобається - не читайте. Саме так і я роблю з багатьма публікаціями. (Тільки не з Вашими шедеврами, будьте певні...)

Любі друзі звучало як іронія;-)

Несторе, я просто притримуюся думки - не можу нічого змінити на краще сама, не критикую інших. "Плакатися" на все і всіх - вихід?

Миросю, то ж сатира. А змінити накраще... Хіба можна змінити політику і політиків. Хібащо посміятись. А всі інше справді залежить лише од нас.

Варваро, бути проповідником сатири теж щось значить.
Сміятися потрібно спочатку над собою, тоді не буде смішно з інших.

Тут я з Вами, Мирось згодна н авсі 100!!!

Варваро, навіть я згоден. Мирославо, спасибі за нагадування: посміятися над собою (чи із себе, як там українською правильніше?) дійсно буває дуже і дуже корисно! Але не думайте, що я цього ніколи не робив. І - повірте! - бажання сміятися з політиків та чиновників не зникало. Мабуть, таке вже в мене сприйняття реалій навколишньої дійсності. І пізно себе міняти у приблизно 30-річному віці та при моєму стажі писаки. От!
Так що мої прихильники хай чекають нових і добре забутих старих віршів. А всім іншим нагадую слова Чапаєва з анекдоту: "Не подобається - не їж!" :))

Несторе, а нічого з українською душею зробити не можна: "Як не з'їм, то понадкушую." ;)))

Ну то надкушуйте на здоров'я. А я сподіваюся, що Вам і з'їсти хотітиметься хоча б у деяких випадках. ;))